Щорічна конференція Альянсу незалежних пресрад Європи (AIPCE), у якій взяв участь член Комісії з журналістської етики Сергій Гузь, відбулася 7–10 жовтня в Осло (Норвегія), інформують у КЖЕ.
Цьогоріч учасники конференції обговорювали свободу преси, протидію дезінформації, фінансову стійкість органів медійного саморегулювання, вплив штучного інтелекту на журналістику та майбутнє професійних стандартів в умовах цифрових змін. Окрему увагу приділили європейському регулюванню медіа та ролі незалежних пресрад у захисті суспільно важливої інформації.
Під час сесії, присвяченої діяльності національних пресрад, Сергій Гузь представив основні виклики українського медіасередовища та досвід роботи КЖЕ в умовах повномасштабної війни і відповів на запитання учасників.
Одним із ключових послань презентації став заклик до міжнародної професійної спільноти звернути увагу на український досвід:
«Комісія з журналістської етики прагне привернути увагу всього Альянсу незалежних пресрад Європи до того, що ситуація, яка склалася й продовжує розвиватися у великій країні в серці Європи, має стати серйозним застереженням для кожної країни світу та потребує спільних скоординованих зусиль», – наголосив Сергій Гузь у своєму виступі.
Українська журналістика: виклики війни та цифрової трансформації
Повномасштабна війна змінила умови роботи українських журналістів, кадровий склад редакцій, способи виробництва та поширення інформації, а також характер професійних ризиків.
Серед ключових викликів, до яких КЖЕ привернула увагу учасників щорічної конференції АІРСЕ:
Кадрові зміни та професійна освіта. Загибель і поранення журналістів, мобілізація та вимушена еміграція призвели до кадрових втрат. Водночас до редакцій приходять нові медійники, які не завжди мають достатній досвід роботи з професійними стандартами. Це посилює потребу в навчанні журналістській етиці та підтримці редакцій.
Безпека та право на інформацію. Журналісти мають постійно знаходити баланс між суспільним інтересом, оперативністю та вимогами безпеки. Особливої уваги потребують розмежування законодавчих обмежень воєнного часу й цензури, висвітлення бойових дій, робота з персональними даними, геолокацією та інформацією про загиблих, полонених і зниклих безвісти.
Стигматизація та суспільний розкол. Війна посилює ризики дискримінації та протиставлення різних груп суспільства – внутрішньо переміщених осіб, біженців, мешканців прифронтових територій, військових, ветеранів та їхніх родин. Протидія мові ворожнечі, стереотипам і дискримінації набуває особливого значення.
Цифрові платформи та відповідальність за інформацію. Зростання впливу соціальних мереж, месенджерів та анонімних Telegram-каналів розмиває межі між журналістикою, блогінгом і політичною комунікацією. Поширення неперевіреної інформації, клікбейт і конкуренція за увагу аудиторії створюють нові виклики для професійної відповідальності.
Штучний інтелект і синтетичний контент. Використання ШІ в редакційній роботі порушує питання відповідальності за згенеровані матеріали, їх маркування та перевірки достовірності текстів, зображень, відео й аудіо. КЖЕ звертає увагу, що технології розвиваються швидше, ніж професійні рекомендації щодо їх використання, а відповідальність за оприлюднений контент залишається за журналістами та редакціями.
Економічна нестабільність і психологічне виснаження. Скорочення фінансових ресурсів, особливо в локальних медіа, обмежує можливості перевірки інформації та підвищує залежність від готового контенту. Водночас постійний стрес і професійне вигорання журналістів збільшують ризики помилок.
Європейська інтеграція та правові виклики. Наближення українського медійного законодавства до європейських стандартів актуалізує питання редакційної незалежності, захисту журналістських джерел і прозорості медіавласності. Окремим викликом залишаються SLAPP-позови, які можуть використовуватися для тиску на журналістів та редакції.
Від реагування на порушення до їх запобігання
Окрему увагу Сергій Гузь приділив трансформації ролі Комісії з журналістської етики. КЖЕ поступово переходить від розгляду окремих скарг до допомоги журналістам самостійно підвищувати якість матеріалів завдяки дотриманню вимог Кодексу етики українського журналіста.
Водночас можливість безпосереднього звернення читачів і глядачів до Комісії посилює підзвітність медіа перед суспільством. Таким чином, саморегулювання стає не лише механізмом реагування на порушення вимог Кодексу етики, а й інструментом їх запобігання.
У межах конференції також обговорювали роль незалежних пресрад у захисті суспільно важливої інформації, редакційної незалежності та професійних стандартів в умовах цифрових змін.
