Карантинний період став тим часом, який дозволив зупинитися і проаналізувати, що відбувається із роздержавленими газетами. Чи стали редакції по-справжньому самостійними, які творчі здобутки мають і, зрештою, який їм треба поштовх до трансформації. На це звертає увагу головна редакторка газети «Сільська новина» та сайту Троїцьке.Сity, що на Луганщині, Марина Животкова.
«Як би ми, газетярі, не любили свою справу та маємо в швидких темпах “перевчитися” і освоїти діджитал технології. І часу в нас щонайбільше – 3-5 років. Бо тиражі невпинно скорочується, а читач, незалежно від віку, все більше обирає новини в смартфоні, й із часом цей процес буде лише прискорюватися. Газета потребує витрат, що не окупаються передплатою, а щоб залучити рекламника в коронавірусні часи, треба докласти чималих зусиль. Тож, в редакціях локальних паперових медіа, а це, насамперед колишні “районки” та міські газети, ресурсів для такої трансформації немає», – коментує пані Марина.
Вона звертає увагу: для введення нових технологій бракує не тільки фінансів, а й людських ресурсів і знань. Тому серія вебінарів НСЖУ стала дуже доречною. Марина Животкова прослухала їх сама, а також залучила менеджерку з реклами та двох журналісток.
«Програма курсу продумана так, що від навчання була користь і досвідченим “акулам пера” (одна із наших журналісток вже має 16 років стажу і саме в принті), і молодим (стаж до 3-х років, які вони відпрацьовують на сайті і в газеті). Також добре, що були порушені теми про монетизацію регіональних ЗМІ, як врегулювати конфліктні ситуації та не дати журналістам себе втягнути у чужий конфлікт та розвиток власних сторінок та груп в соціальних мережах. У нашої редакції є сторінки в соцмережах і для газети і для сайту. Тому було корисно спробувати поради від тренерів по нарощуванню переглядів та збільшення читацької аудиторії», – розповідає Марина Животкова.
Редакторка звертає увагу: дуже зацікавили саме їхню редакцію вебінари по виготовленню відеоконтенту. У газети є свій канал на You tube “Троїцьке Громада Луганщина”, але він ще на дуже початковому рівні.
«Наразі знімаємо відео на простий смартфон чи фотоапарат, що, звісно, не додає якості ні звуку, ні картинці. А читачі дуже вибагливі до якості: і якщо звук тихий чи кадр “дрижить”, то дивитися не будуть. Те, що пробачається містянам-блогерам, не сприймається з сайтів і офіційних сторінок у соцмережах кореспондентів місцевих видань. Люди очікують якісних матеріалів, і ми не маємо права їх розчаровувати. Поради про вибір стабілізаторів, мікрофонів, освітлювальних приборів були дуже доречними. Рекламники вже не дуже замовляють блочну та банерну рекламу, а більшість хоче відеоролики. Тому журналістам і рекламним менеджерам саме уроки з виготовлення відеоконтенту були надкорисними», – ділиться враженнями пані Марина.
Редакторка нагадує: найцінніше, що є у місцевих ЗМІ, – це читачі, аудиторія. Бо 80-90% накладу — це передплата на газету. Роздріб більше використовується як рекламу для газети, щоб збільшити об’єм розповсюдження та зацікавити містян передплатити газету (по передплаті вона коштує дешевше). «Також поступово привчаємо старшу аудиторію до діджиталу: пропонуємо передплатити газету для тих, у кого є смартфон, як цифрову розсилку в ПДФ-форматі. Коштує ця послуга рівно вдвічі дешевше — 15 гривень, а паперова — 30. Тож є в тому вже для пенсіонерів сенс. А ще різниця в тому, що паперова газета виходить в двокольорі, а цифрова — повноколір. Є у нас і такі, що передплачують обидві версії газети, бо цифрова швидше і надійніше надходить на електронну пошту чи на месенджер в соцмережах, і це такий собі швидкий перегляд новин в гаджеті. А от паперова доставляється листоношею у п’ятницю і можна неспішно за вихідні дні перечитати 16 шпальт з новинами, розгадати кросворди, з внуками почитати казки на дитячій сторінці, приготувати щось смачненьке за рецептами від місцевих кулінарок, знайти пораду від сімейного лікаря… А головне, в чому зізнаються читачі — це відчуття в руках газетних сторінок, їх шурхотіння та ні з чим не зрівняний приємний запах друкарської фарби. Та треба визнати, що таких романтиків стає все менше. Більшість переходить на сайт і в соцмережі», – зауважує пані Марина.
Колектив газети виконав домашні завдання тренерів курсу. Відзняли два відеоролики про роботу медиків в умовах карантину: один про те як лікарі одягаються в спеціальні костюми для роботи, а другий – як роблять тест на коронавірус. Ці ролики отримали до 500 переглядів, а раніше отримували всього до 100-200.
«Ми за карантин нікого не скоротили і не перевели на меншу зайнятість. Навпаки використали час карантину для навчання кадрів разом з НСЖУ. Редакція стабільно працює. Тираж не збільшився, але ми втримали його на тому ж рівні — 2000 екземплярів (при населенні 18 тисяч), що теж є результат.
Ми працюємо для маленького містечка на Луганщині і кількох ОТГ та сільрад, які вже через кілька місяців теж приєднуються до своїх громадян, і впевнені, що криза мине колись, а читачі лишаться з нами, хто в газеті (бо так звик і так краще), а хто відкриє місцеві новини в новому форматі. І для цього просто включить свій смартфон та впише у закладки Троїцьке.City», – говорить Марина Животкова.
Марина Животкова – – активна учасниця вебінарів із серії «Організація роботи місцевих медіа в умовах пандемії COVID-19». Ця програма –ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки проєкту «Права людини для України», який впроваджується ПРООН в Україні та фінансується Міністерством закордонних справ Данії.
