Стоси підшивок Краснопільської газети «Перемога» вивершуються у приміщенні ГО «Сумський пресклуб». Саме у Суми на тимчасове зберігання вивіз їх під ворожими обстрілами головний редактор Олександр Моцний, коли редакція спішно евакуювалася з Краснопілля. Людське життя там заніміло через війну, лише вибухи ошаліло продовжують свою руйнацію, зазнала її і будівля редакції.
У Сумському пресцентрі поруч із підшивками газет облаштували свої робочі місця і медійниці із Краснопільської редакції – заступник редактора Ольга Кисленко та кореспондентка Інна Загорулько.
– З нас двох тепер і складається колектив редакції Краснопільської газети «Перемога», разом з Інною ми винаймаємо і однокімнатну квартиру в Сумах, – каже пані Ольга. – Головний редактор Олександр Моцний мобілізувався до лав ЗСУ, але тримаємо з ним зв’язок. Бухгалтерка Оксана Шевель знайшла у Сумах іншу роботу. А ми маємо прихисток у приміщенні ГО «Сумський пресцентр». Дуже вдячні за допомогу голові ГО Аллі Федорині. Взаємовиручка у нинішній час багато важить. Добре, що у журналістській спільноті це поширено. У свій час, коли були постійні відключення світла, нам неабияк допомогла НСЖУ, надавши генератор. До того доводилося затримуватися на роботі через відключення світла, аби випускати газету. Було дуже важко. А отримавши генератор, позбулися проблеми. Тож і кажу, що журналістська солідарність вкрай важлива. У Сумському пресцентрі ми виокремили місце і для редакційного архіву, тут достатньо внутрішнього простору.
На зберіганні – більше ста підшивок, починаючи з 1945 і по 2024 роки. Краснопільське друковане видання засноване у 1932 році та до 1945 року мало назву «Колгоспник Краснопільщини», а потім перейменували, газета отримала назву «Перемога». Дев’яносторіччя припало на 23 лютого 2022 року, відзначати ювілей збиралися 25-го, але в той день усім уже було не до святкувань.
– Протягом вісімдесяти літ видання виходить під назвою «Перемога», сподіваємося, що й далі газета житиме. На те вона й «Перемога»! Все життя Краснопільщини – на сторінках газети. Ці підшивки зберігають події громади, а також творчу працю кількох поколінь краснопільських медійників. У нашій редакції дбайливо ставилися до архівування номерів. Розуміли, що у кожній газеті перепліталися дитяча радість, пошана до старших, сум за тими, хто пішов у засвіти. Звичайне життя громади як великої родини, яку за лічені дні спотворили шахеди і каби до невпізнання, – зітхає пані Ольга.
– Коли підходимо до підшивок, відчуваємо ніби тепло і якусь незриму підтримку, що дає нам сили працювати, – продовжує пані Інна. – Біль, який стужавів грудкою у серці від пережитого і втрат, потроху відпускає …
До 19 березня у краснопільців жевріла надія, що селище вціліє, бо ж більше трьох років, хоч і доводилося переживати прильоти, але трималися. Редакція працювала, нікуди не виїжджаючи. Газета щотижня вирушала до читачів, аби підтримати, запевнити, що медійники разом із людьми, додаючи у похмуру буденність прикордоння нотку стабільності.
У випусковий день, вісімнадцятого березня, у редакції тривала звична робота. Але тривожні передчуття ніби повисли важким пасмом у повітрі… Олександр Моцний просив усіх поквапитися, швидше відправити у Вінницьку друкарню газетні файли. У ніч проти 19 березня російський агресор почав стирати з лиця землі Краснопілля… Головний редактор уже розумів, що відтягувати виїзд не можна. Відправивши сім’ю до рідні у Суми, він взявся перевозити, ні, не родинні пожитки, як хтось може подумати, а оту сотню підшивок газети «Перемога». Редакційна автівка, як мовиться, аж тріщала по швах, від набитих до самого верху газет та оргтехніки редакції. Головний редактор не міг допустити, щоб у вогняній гієні чи від вибуху постраждав редакційний архів. Чим керувався? Як не скажи – почуттям обов’язку, велінням серця чи наказом совісті – буде пафосно, але буде правдою. Бо для газетярів, кожна підшивка, мов рідна дитина. А хіба покинеш любе дитя на поталу ворогу?..
У складний час евакуації краснопільцям руку допомоги подали сумські журналісти, їм запропонували кілька варіантів для розміщення. Керівниця ГО «Сумський пресцентр» Алла Федорина відкоментувала для НСЖУ свою пропозицію.
– Ми з Олександром Моцним добре знайомі, і коли Краснопілля стало потерпати від обстрілів, були з ним постійно на зв’язку, – сказала пані Алла. – Довідавшись, що редакція релокується у Суми, запропонувала наше приміщення для роботи. У нас гарне розташування, затишно, тепло, маємо окремий вхід. Рада, що вдалося допомогти. Нікому не побажаєш опинитися у такій ситуації. А про Сашу Моцного можу сказати, що це просто героїзм з його боку, отак рятувати архів! Добре, що Оля й Інна налаштовані працювати. Я їм віддала ключі, вони самі регулюють графік роботи, як буде зручно.
– У нас часу для адаптації на новому місці зовсім не було, тільки перебралися у приміщення Сумського пресклубу, одразу взялися за підготовку до друку газети «Спільнопілля», – наголошує Ольга Кисленко. – Це наш спільний проєкт з редакцією газети «Білопільщина». На сторінках «Спільнопілля» запевнили читачів, що будемо й надалі працювати, готуватимемо цікаві матеріали. Цей проєкт триватиме ще кілька місяців. Буде робота і можливість отримувати зарплату. З розповсюдженням «Спільнопілля» на території Краснопільської громади є великі складнощі. Краснопілля, як і багато сіл, знелюдніли, пошта теж не працює. Але є місця компактного проживання краснопільців у Сумах, Ромнах. Повідомлятимемо про роздачу «Спільнопілля» у соціальних мережах. Думаю, шукатимемо та знайдемо нові шляхи до своїх читачів. Випуск газети «Перемога» поки що на паузі. Зараз наповнюємо сайт «Новини Краснопілля», сторінку у фейсбуці. Працюємо з надією, що і Краснопільська громада, і наша «Перемога» оживуть, – додає журналістка.
Людмила Мазнова, інформаційна служба НСЖУ
