Сергій Братчук – член Національної спілки журналістів України, заслужений журналіст України, речник Української добровольчої армії, людина, яка поєднує у собі багаторічний досвід військової журналістики з безпосередньою участю у бойових діях. Його професійний шлях – це по-суті відображення еволюції української військової журналістики від пострадянських часів до сучасних реалій повномасштабної війни.
За високий професіоналізм та захист інформаційного простору Національна спілка журналістів України відзначила колегу своєю Почесною грамотою, а Верховна Рада України, за поданням НСЖУ, Грамотою «За заслуги перед українським народом».
Людина, яка бачила війну зі всіх боків
Журналістська кар’єра Сергія Братчука розпочалася у 1988 році з дописів до районної газети у Великій Лепетисі Херсонської області – населеному пункті, який сьогодні перебуває під тимчасовою окупацією. Рік потому, у 1989-му, він став курсантом Львівського вищого військово-політичного училища на факультеті військової журналістики.
– Це була альма-матер дуже багатьох відомих журналістів, єдиний такий навчальний заклад у Радянському Союзі, а потім і в Україні. Зараз це Академія Сухопутних військ, – згадує Сергій в ексклюзивному інтерв’ю НСЖУ.
Після училища розпочалася офіцерська служба в Одесі, де Братчук пройшов шлях від кореспондента до керівника регіонального медіа-центру Міністерства оборони України. Він працював у газеті «Слава і честь» Одеського військового округу, був начальником відділу, начальником телестудії округу.
Коли армійську газету розформували, створили регіональний медіа-центр Міністерства оборони із зоною відповідальності, що охоплювала Одеську, Херсонську та Миколаївську області. З цієї посади Сергій пішов на пенсію, але журналістику не залишив.
Після завершення військової служби у 2011 році Братчук пов’язав своє життя з телебаченням. Він працював кореспондентом на різних одеських каналах, керував редакціями декількох телестудій.
Цей період тривав до 2014 року, коли почалися драматичні події, що кардинально змінили долю як України, так і самого журналіста.
З початком АТО Сергій Братчук став фронтовим журналістом від телеканалу «Медіа-Інформ». Але цим його участь у подіях не обмежилася – він приєднався до місії «Чорний тюльпан» з евакуації загиблих, працював не лише на лінії бойового зіткнення, а й на тимчасово окупованих територіях, зокрема в Донецькому аеропорті після його захоплення росіянами.
Згодом Братчук став добровольцем Української добровольчої армії та керівником пресслужби 8-го окремого батальйону УДА «Арата». З того часу його доля нерозривно пов’язана з добровольчим рухом.
Після виведення добровольчих підрозділів з лінії зіткнення у 2018 році Сергій повернувся до роботи в одеських медіа. У 2021 році він почав вести власний телеграм-канал, який з часом перетворився на окреме медіа.
З початком повномасштабного вторгнення Братчук став речником Руху опору «Південь», а згодом – речником Одеської ОВА, де працював на добровольчих засадах до червня 2023 року. Після цього повернувся до Руху опору «Південь» як речник, а потім став речником Української добровольчої армії.
Сучасність: командир і журналіст в одній особі
Сьогодні Сергій Братчук – не лише речник УДА, а й командир підрозділу «Одещина» Української добровольчої армії. Його завдання – забезпечення роботи мобільних вогневих груп на півдні України, зокрема в Одеській області, боротьба з “шахедами”.
Паралельно він разом із побратимами з «Одещини» бере участь в операціях на лінії фронту разом з підрозділом «Дніпровські Штурмгевери», яким командує заступник командувача УДА Роман Танетко (позивний «Рембо»). Серед операцій підрозділу – атаки на Кінбурнську косу, бої під Куп’янськом та Херсоном. Також Сергій Братчук брав безпосередню участь у боях артилерії.
– Моя роль і функція як речника – коментувати відповідні події на різних напрямках, там, де ми дотичні, коментувати те, що роблять наші підрозділи, – пояснює свою подвійну роль Сергій Братчук.
За словами досвідченого журналіста, українська військова журналістика кардинально змінилася за останні десятиліття.
– Вона перестала бути радянською і заскорузлою, – робить він загальний висновок. – Стали оперативно, швидко, адекватно реагувати на події, журналісти стали намагатися достукатися до читача (слухача, глядача).
Військовий журналістський цех України розвивався креативно і швидко, адекватно реагуючи на те, що відбувається в армії та державі.
– Ми розуміли, що військові редакції стали, так би мовити, «першими рекрутинговими центрами», – згадує Сергій Братчук. – Багато уваги зосереджували на цивільних людях, закликаючи їх приходити до війська. Також шукали підходи до військових, що не можливо без досконалого знання армійського життя, занурення в нього.
Особливо кардинальні зміни відбулися з початком повномасштабної війни.
– Сьогодні військова журналістика – це не просто створення матеріалів, це реалізація надзвичайно важливого завдання розвитку комунікації між підрозділами Сил оборони і суспільством, – підкреслює Братчук. – Це висока якість, якій варто повчитися і західним колегам.
Виклики військової журналістики
Робота військового журналіста на передовій пов’язана з постійними викликами. Найскладнішими моментами Сергій вважає не обстріли чи потрапляння в небезпечні ситуації, а випадки, коли під час ротації доводиться залишати недовиконані завдання. При цьому, будучи військовим, він не відокремлює роботу в пресслужбі від суто військових функцій.
– Коли закінчується ротація, і нас змінює інший підрозділ, а ти розумієш, що ти ще не до кінця знищив усіх ворогів на своєму напрямку – оце найскладніше, – ділиться досвідом журналіст.
Водночас робота під час бойових дій є вкрай небезпечною. Траплялися випадки, коли Братчук коментував події практично під час бою – з дозволу та за підтримки побратимів, які забезпечували максимально можливу безпеку.
Протидія дезінформації стала щоденною частиною роботи речника УДА. «Кожного дня», – коротко відповідає Сергій на запитання про частоту такої роботи.
Він активно співпрацює з «ІнфоНапалмом», «Інформаційним спротивом» – входив до групи «Інформаційний спротив» ще за життя його засновника Дмитра Тимчука 1972-2019). Постійна комунікація підтримується з Головним управлінням розвідки, зокрема з його речником Андрієм Юсовим.
Сергій Братчук активно співпрацює як з українськими, так і з іноземними журналістами. Він супроводжує цивільних колег, які приїжджають висвітлювати роботу підрозділів, надає коментарі, показує бойову роботу.
– Порівняно з іноземцями наші журналісти більше проживають все те, що на сьогодні відбувається. Хоча й іноземці, з ким я стикаюся, зовсім не байдужі, – зазначає Сергій Братчук.
Досвідчений військовий журналіст радить колегам, які висвітлюють війну,: любити Україну в собі, не себе в Україні.
– Тобто не себе в кадрі любити, а проживати життя разом з тими підрозділами, особовим складом, до яких ви приїхали, – закликає офіцер.
Цей принцип, на його думку, є ключовим для якісного висвітлення подій на фронті.
Робота Сергія Братчука і його побратимів знаходить відгук не лише в професійному середовищі. Він розповідає, як навіть на одеському ринку охоронці впізнають службові автомобілі УДА і вітають бійців вигуками «Слава УДА!»
Сьогодні Братчук продовжує поєднувати командирську роботу з журналістською діяльністю, веде власний телеграм-канал, який вважає окремим медіа, надає коментарі як військовий експерт. Його шлях – це унікальне відображення еволюції української військової журналістики та особистої відданості справі захисту України. Сергій Братчук і далі служить Україні і словом, і ділом.
Фото пресслужби УДА
Максим Степанов, інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: