З 12 травня усі працівники Рівненської філії Суспільного переходять на дистанційний режим роботи через підтвердження випадків захворювання на COVID-19 у кількох співробітників мовника. Про це йдеться на сайті UA: РІВНЕ. А на сайті Suspilne.media опубліковано щоденник рівненської журналістки, яка захворіла на коронавірус.
«Основне завдання нашої команди зараз — не розширювати коло контактних осіб і зберегти здоров’я працівників мовника. Самоізоляція для нас вимушений відповідальний крок. Незважаючи на всі запроваджені на філії заходи, ніхто не є захищеним на 100%. Усі ми зараз підтримуємо наших колег, які якісно працювали і дотримувалися всіх вимог. Бажаємо якнайскорішого одужання!» — сказала менеджерка Рівненської філії Суспільного Людмила Хома.
У приміщеннях UA: РІВНЕ була проведена дезинфекція, усі колеги, що контактували з інфікованими, знаходяться на самоізоляції.
Команда Суспільного мовника Рівненщини продовжить працювати дистанційно, щоб забезпечувати рівнян важливою і своєчасною інформацією.
«Незважаючи на надзвичайну ситуацію і зміну режиму роботи філії, аудиторія UA: РІВНЕ і надалі отримуватиме оперативну інформацію на платформах мовника. Команда працюватиме дистанційно. Найважливіше — відображатиме рухомий рядок в телеефірі. За всіма подіями регіону уважно стежить діджитал-команда філії, яка завжди тримає рівнян в курсі справ через сторінки соцмереж та сайт UA: РІВНЕ», — зазначив продюсер Рівненської філії Суспільного Михайло Чубай.
Як це, коли маєш коронавірус. Враження журналістки Суспільного
Початок її хвороби був дуже різким: почало ломити в тілі і стрімко росла температура: до 38, 2 піднялась буквально за 2 години. Через кілька днів перестала відчувати запахи. Журналістка Суспільного з Рівного, в якої діагностували COVID, поділилась тим, які симптоми відчувала на початках та які через тиждень.
Персональні дані працівниці у регіональній філії не розкривають з етичних міркувань. Зазначають лише, що вона входить у вікову групу до 30 років та не має супутніх захворювань.
Як це починалось
“Відчуття, схожі на ті, що під час грипу: почало ломити в тілі і стрімко росла температура, піднялась до 38,3. Наступні два дні я тільки й збивала її “Парацетамолом”, відчувалось знесилення. На третій день стан покращився, температура майже не піднімалася, але все ще відчувала слабкість. Ізольовуватися мені не було де, тож коли на 5-й день захворів мій хлопець, – а у нього стійкий імунітет до всіляких вірусок і грипів, – то зрозуміла, що це. І взагалі, думаю, у період пандемії, маючи симптоми, самозаспокоювати себе думкою, що це точно не коронавірус – небезпечно для себе самого і тих, хто поруч”, – розповідає журналістка.
Минав тиждень
“На 6-й день я перестала відчувати запахи. Це не було якось раптово, типу “заклало” – і все. Але аромату вечері я не відчувала. Почала пробувати нюхати все підряд: креми, чаї, лимони… Ніс не закладений – але запаху не відчуваєш. Разом із цим симптомом з’явився кашель: коли вдихаю повітря, у трахеї ніби щось лоскоче і хочеться це викашляти”.
Минало півтора тижня
“На 11-й день хвороби я вже відчуваю себе майже здоровою. Щоправда, нюх повністю ще не повернувся і трохи турбує кашель”.
Про тести
“ПЛР-аналіз – швидкий і неприємний. Якщо тебе температурить, то лаборант приїжджає додому: все, як належить – костюм захисту, маска, рукавиці, окуляри. Ну і сумка з пробірками. Дві палички, схожі на ті, що ми ними чистимо вуха, засовують в обидві ніздрі глибоко (мені було боляче, хлопцеві – ні) і в рота. А далі – довгих два-три дні очікування на дзвінок.
Першими зателефонували з поліції, повідомили про результат, перепитали про контакти, чи сидимо дома, де працюємо, коли виходили в люди. А потім сімейний лікар, який спитав, як почуваємося”.
Про страх
“Відверто: я зраділа, коли дізналася, що це саме коронавірус. Тому що, усвідомлюючи, яким може бути перебіг хвороби і наслідки, я тішилася, що саме так перехворіла. І є надія, що у людини з’являється імунітет і вже вдруге ця зараза не причепиться. Хоча, моя мама дуже злякалася, і злякав її саме діагноз, а не те, як я хворіла”.
Післяслово
“Найперше хочу попросити тих, хто це читає: не стигматизуйте людей, які мають підозру чи вже діагноз. Надмірний інтерес, за яким ховається страх, від сусідів чи колег – це дуже неприємно. Усі ж розуміють, що як не оберігайся – а підчепити цю заразу легко. Втім, через сусідські двері цей вірус не передається, просто дотримуйтеся елементарних санітарних норм.
Ну а, по-друге: не легковажте. Відчули симптоми – телефонуйте лікарю та ізолюйтеся. Для мене то був найбільший страх – заразити когось із колег чи друзів, адже у кожного є старші родичі. І якщо ваші лікарі відверто “морозяться” направляти вас на ПЛР-дослідження, то вимагайте, дзвоніть на гарячу лінію РОДА, будь-куди, аби точно впевнитися, що це і не поширювати вірус далі. А ще – не бійтеся. Бо від почутого діагнозу вам може стати гірше, ніж від симптомів”.
