Журналістка Ірина Сампан чотири дні провела в затопленому Херсоні як волонтерка. Ще в Києві вона зв’язалася с херсонським відділенням Червоного Хреста і дізналася про потреби. За дві години разом зі своєю подругою зібрала 80 тисяч гривень. На ці гроші купила питну воду та предмети гігієни.
За словами Ірини, яка готує матеріали для YouTube-каналу «Бутусов Плюс», поїздка виявилася дуже насиченою. Журналістка вирушила до Херсона сама за кермом на наступний день після підриву Каховської ГЕС.
Під Чорнобаївкою була величезна черга на в’їзд з автівок, фур із допомогою. Ірині довелося простояти кілька годин, щоб заїхати в місто. Допомогу вивантажила у відділенні Червоного Хреста. Тоді надійшло повідомлення, що в одній із багатоповерхівок перебувають 14 літніх людей, яким потрібні були вода та харчі. Ірина своєю машиною вирішила доставити цю допомогу до човна, але російські війська почали масований обстріл Херсона. Під вогонь потрапила Корабельна площа, де тривала евакуація людей.
«Мені знайомий із Червоного Хреста крикнув: зачиняй машину і побігли в укриття! Але РЕБ глушила всю електроніку. Тому до автівки довелося бігти під снарядами і зачиняти її вручну. В цей день ми так і не змогли доправити до людей цю допомогу».
Зі своєю колежанкою Інною Вареницею Ірина вирішила пробратися на воду, тому що у них були високі гумові чоботи.
«Ми хотіли подивитися, як відбувається евакуація людей. Там було дуже багато журналістів. І можу точно сказати, що всі вони працювали в умовах підвищеної небезпеки. Одна справа, коли ти під обстріл потрапляєш на суші, інша справа – на воді. Тобто окрім поранення, ти можеш потонути. Я зрозуміла, що працювати в «броніку» та великих гумових чоботах – це небезпечно для мого життя. Якщо ти будеш тонути, то цей бронежилет не зможеш зняти, особливо якщо там немає системи швидкого скидання. На свій страх і ризик вирішуєш: вдягати тобі бронежилет і каску чи не вдягати. Я для себе вирішила – не вдягати. В перший день мого приїзду із волонтерами на човні поїхала шукати собаку. І тоді зрозуміла, що я менш мобільна в бронежилеті, а чоботи можуть набрати багато води і потягнуть мене до дна. Тоді ми ще сіли на дах якогось будинку і заплуталися в дротах».
Дістатися Острова – одного з районів Херсона, де були заблоковані водою 14 літніх людей, – Ірина змогла тільки на другий день.
Коли Ірина дісталася Острова, вирішила залишитися з цивільними людьми ночувати.
«Я хотіла подивитися, як вони влаштували своє життя, тому що їхній будинок був повністю оточений водою. 14 жителів багатоповерхівки – всі похилого віку – відмовилися евакуюватися. Я з ними провела добу. Люди розповідали, вони жили під час евакуації і зараз в умовах повені. Вважаю, це був дуже корисний журналістський досвід. Я працювала під обстрілами, але під обстрілами у затопленому місті, де не можна побігти в укриття, тому що підвали затоплені. До речі, в цей будинок вже прилітала російська ракета»…
Тетяна Уралова
Фото надані Іриною Сампан
