Національна спілка журналістів України пропонує ознайомитися із адаптованим перекладом статті редактора регіональної американської газети «The Spokesman-Review» Робом Керлі, щодо його бачення газетного та видавничого бізнесу у майбутньому.
Двадцять років тому, якби газета оголосила, що збирається відкривати нову друкарню, я б заплющив очі. Власне, саме це я і зробив. Декілька разів.
Нова друкарня? В епоху Інтернету, iPhone та соціальних медіа? Як незвично. Можливо, ми могли б доставляти газети на конях.
По мірі того, як технології ставали все кращими та дешевшими, стала зрозумілішою інша істина: коли чогось стає дедалі і дедалі менше, їхня внутрішня цінність зростає. Ні, я не говорю про друк. Але давайте на секунду зробимо вигляд, що говорю. Як може щось настільки старе, як чорнило на аркуші з деревини знову стати актуальним?
Це майже настільки божевільно, як сказати, що нові покоління не тільки знову почнуть пити каву, але й будуть готові заплатити 6 або 7 доларів за чашку того, що коштує копійки. Або що люди почнуть одягатися, як лісоруби, або обиратимуть одяг у стилі минулого сторіччя, або почнуть думати, що бороди, як за часів Авраама Лінкольна, знову стали в моді.
Зачекайте. Все це сталося.
І все-таки нова друкарня в 2020 році здається ще більш божевільною, ніж ідея про те, що музика рокабілі повернеться у 1980-х. Це ще божевільніше, ніж назвати пісню «Stray Cat Strut» («Хода безпритульного кота»).
Важливий момент. Подивіться на історію інновацій у цій країні. Одне стає очевидним: речі, які є найуспішнішими, рідко трапляються там, де ти думаєш, що вони можуть бути, і це ідеї, які спочатку здаються справжньою нісенітницею.
Але газета будує нову друкарню? Зараз?
По суті, це має наступний вигляд: володіти друкарнею в наші часи – це жахлива справа… якщо тільки ви не володієте однією з останніх друкарень у різноманітній та великій географічній області – і ця друкарня є достатньо гнучкою для друку всього, від щоденних газет до висококласних вкладок, а також гладких глянцевих журналів та навіть, можливо, такої категорії, як каталоги. За таких обставин, володіння друкарнею насправді є чудовим бізнесом.
Проблема полягає в тому, що більшість видань, які все ще володіють власними друкарнями, насправді не можуть займатися цим напрямом діяльності. Традиційні газетні друкарні були побудовані для того, щоб робити одне: виготовляти один продукт якомога швидше. Однак, коли друкарня починає пропонувати неймовірну кількість типів продукції, то ця ідея стає більш цікавою, особливо враховуючи закриття видань.
Нова друкарня «The Speakerman-Review» – не стільки для друку нашого видання, скільки для багатьох інших продуктів, які ми можемо надрукувати для інших компаній (не лише для інших видань), щоб покрити втрачений дохід від реклами в газеті. Друк своє місцевої газети на найсучаснішому обладнанні – не такий вже і жахливий побічний ефект.
Зрештою, ми сподіваємось, що ця стратегія не просто для «виживання», а для «процвітання». Так, це абсолютна авантюра… але добре обдумана авантюра.
Це також додаткова мотивація до того, чому місцевий власник настільки важливий, коли мова йде про районні та регіональні ЗМІ. Давній власник місцевої газети може приймати рішення, які можуть не окупитися протягом чверті століття, а не тільки приймати рішення на основі наступного фінансового кварталу. Або приймати катастрофічні рішення, засновані на негайній «акціонерній цінності», що знищує будь-який шанс появи місцевих газет ще на століття.
Або навіть просто приймати рішення, яким необхідно кілька років, щоб дозріти і розвиватися. У нас насправді немає чверті століття, щоб зробити цю роботу. Працювати потрібно досить швидко. Просто для локальних власників “досить швидко” має інший темп ніж у державних компаній. Наразі п’ять років – це терпіння, яке газети, що належать до хедж-фондів, навіть не уявляють. Тож наближається час, коли ми маємо довести, що це може спрацювати.
Справа в тому, що мова йде про набагато більше, ніж просто про те, щоб недільні комікси виглядали чудово. Йдеться про радикальний план, спрямований на допомогу місцевій газеті продовжувати документувати живу хроніку громади.
Для нових поколінь. Яке любить каву. І вирощують бороди.
Спасіння місцевих газет – це не тільки про скорочення улюблених рубрик або зменшення кількості сторінок, або створення величезного відео відділу для генерування прибутків у соціальних мережах, які так і не будуть отримані, або масові звільнення персоналу.
Ви не можете скоротити свій шлях до успіху і все ще є щось значуще, що побудовано до кінця. Але економіка цієї галузі дійсно і пагубна, і складна, і це треба враховувати. Без перебільшення. Наші бухгалтери досить непохитні в цьому.
Єдине, що зрозуміло всім – це те, що газети НЕ МОЖУТЬ працювати так, як вони раніше це робили. В першу чергу, саме це і спричинило проблеми. І краще мати план. А це план. Реальний план. Можливо, навіть хороший план.
Як би протиінтуїтивно це не було. І, ні, я не думаю, що він може спрацювати всюди. Це не срібне ядро для місцевих газет.
Але це може стати величезною частиною нашого газетного майбутнього тут, у Спокані. «Гарна новина» у такому плані полягає в тому, що після вільного падіння у поліграфічному бізнесу, зараз є багато талантів і недороге високоякісне обладнання, яке доступне для газети з Спокану, штат Вашингтон.
Так, багато інших друкарень по всій країні закрилися, і багато інших друкарень не виживуть, оскільки ризик втратити клієнтів щодня зростає. Що викликає здивування: ми є нашим найбільшим клієнтом, і ми вдосконалили всю свою технологію друку, щоб стати буквально однією з останніх друкарень.
Отже, ми дійсно це зробили. Ми встановили нові друкарські машини в 2020 році.
Це відчувається так само дико, як Вільям Х. Каулз, який викуповує свого найбільшого місцевого конкурента в 1894 році, щоб одержати нещодавно об’єднаний «Spokesman-Review». Це викликало неабияке здивування, хоча, можливо, воно просто показує, що ми в хорошій компанії. Й історично значущі.
Особливо в цей день і період – ще до COVID-19. Багато в чому це більші ризики для місцевих газет, чиї друкарні встановлені ще попередніми поколіннями.
Хто б міг подумати 20 років тому, що нова друкарня буде здаватися такою новаторською ідеєю? Звичайно, не я. Але зараз я переконаний, як ніколи. Це вже інше століття для місцевої журналістики. І давайте тримати друкарські машини ввімкненими.
Роб Керлі, редактор газети «The Spokesman-Review»
