З одного боку, урядові виплати щодо покриття заборгованості з тимчасового безробіття працівників багатьох редакційних колективів , які відбулися наприкінці жовтня і на початку листопада – благо. З другого боку, аналіз змінених у червні 2021 р. нормативно-правових актів та аналіз реальної ситуації показує, що маємо справу з подвійними стандартами не на користь тих журналістів, які потребують державної допомоги в цей важкий карантинний період.
Отже, спробуймо розплутати цей складний клубок пандемії коронавірусу, урядових рішень та реального життя та роботи багатьох журналістських колективів.
Насамперед, відзначимо, що 22 квітня 2020 р. Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №306 «Про затвердження Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, встановлених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Скориставшись такою можливістю, чимало редакційних колективів, які в умовах розгулу коронавірусу опинилися перед загрозою припинення виконання професійних обов’язків, почали щомісячно подавати документи на отримання допомоги. І щомісячно їх отримували. Але починаючи з грудня 2020 р. постанову ніхто не скасовував, але й фінансування видатків – не проводив… Чому? Мабуть, треба подивитися на фінансово-економічну ситуацію в державі, щоб знайти відповідь. Але 23 серпня ц. р. МВФ виділив Україні значні кошти для допомоги бізнесові та найманим працівникам в умовах пандемії коронавірусу. Тому навіть фінансових причин не виконувати Постанову №306 уже не залишалося…
Національна спілка журналістів України відреагувала на це неподобство, скерувавши офіційні звернення урядовцям різних рівнів Кабінету Міністрів України, котрий очолює Денис Шмигаль.
Як не дивно – крига скресла! 15 вересня 2021 р. нарешті відбулося засідання КМУ, де виділено майже 470 млн грн на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину.
Але рано було вигукувати «ура» і підкидати в повітря чепчики. Урядове рішення було, механізм його реалізації ухвалили, гроші – виділили, але реально кошти «застрягли» на рівні Міністерства економіки, котрому й підпорядкована Державна служба зайнятості та її структурні підрозділи по всій країні.
Розуміючи, що бюджетний рік от-от закінчиться, і що в разі невикористання коштів за цільовим призначенням вони повернуться назад у Держбюджет, НСЖУ наприкінці вересня повторно звернулася до міністра економіки України Олексія Любченка з рекомендацією розблокувати механізм реалізації урядових постанов. І – о чудо! – буквально за кілька днів Державна служба зайнятості отримала нарешті тих 470 млн грн, які розподілила між Центрами зайнятості, а ті – перерахували на розрахункові рахунки редакцій певні кошти.
Але відкорковувати шампанське довелося не всім, хто справедливо та законно розраховував на державну допомогу. Бо гроші дісталися не всім…
Чому? Виявилося, що за цей час урядовців суттєво змінили умови та механізм надання таких допомог!
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 р. №635 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 р. №792 і від 22 квітня 2020 р. №306» КМУ постановив «внести до постанов Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 р. №792 «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу» і від 22 квітня 2020 р. №306 «Про затвердження Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» затверджено суттєві зміни, котрі негативно впливають на життєдіяльність трудових колективів редакцій, які змушені працювати в умовах пандемії коронавірусу.
Зокрема, п. 3 зазначає: «Допомога надається центром зайнятості застрахованим особам, зокрема працівникам, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини, у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) діяльності, за зверненням роботодавця або фізичної особи – підприємця, яка є застрахованою особою, для її виплати працівникам, з якими не припинено трудові відносини, або фізичній особі – підприємцю, яка є застрахованою особою та не отримує допомогу як працівник».
Таким чином, працівники редакцій, які з початку 2021 р. перебували в трудових відносинах із роботодавцями і на яких подавалися відомості щодо відшкодування тимчасового безробіття, але звільнилися з різних причин, «заднім числом» втратили можливість отримати належні їм кошти, адже виплати здійснено лише працівникам, із якими не припинено трудових відносин на момент отримання виплат, які вперше відбулися в 2021 р. лише наприкінці жовтня – на початку листопада.
На прикладі «Волинської газети» (м. Луцьк) це означає, що частина персоналу виявилася за бортом процесу.
«Працювала кореспондентом молода журналістка (з етичних причин її прізвища вказувати не будемо). Починаючи з грудня 2020 р. вона, як і двоє інших працівників редакції, не отримували від Центру зайнятості належних коштів, хоча відповідна документація туди надавалася регулярно і щомісячно. Не витримавши такої ситуації, молода журналістка 14 липня 2021 р. звільнилася. Оскільки роботодавець розраховував на отримання для неї коштів із Центру зайнятості, а ніякого іншого законного механізму виплати повної суми заробітної платні не існує, то реально вона отримала не всі належні їй кошти. Залишилося 11 тис. 414 грн 90 коп. зарплати, яку вона мала отримати як відшкодування часткової непрацездатності за період із грудня 2020 р. по червень 2021 р. включно. Гроші на розрахунковий рахунок видання не надходили аж до початку листопада 2021 р. А коли їх отримали, то виявилося, що ці 11 тис. 414 грн 90 коп. для журналістки, яка звільнилася з посади лише 14 липня 2021 р. – відсутні. Підстава – на момент перерахунку коштів у листопаді 2021 р. вона вже перервала трудові відносини з роботодавцем! Іншими словами: якби урядовці щомісяця виплачували належні їй кошти, то вона б їх регулярно їх отримувала і, цілком можливо, й досі б працювала в редакції. Але вона звільнилася, і її держава покарала двічі: спочатку тим, що вчасно не платила, а тепер – відмовою погасити борг. Виникає питання: а як компенсувати цій журналістів понад 11 тис. грн? На яких підставах і з яких джерел? Урядовці дуже голосно мовчать і з цього приводу», – зазначає Секретар НСЖУ, головний редактор видання Володимир Данилюк.
І таких випадків по всіх редакціях цілої держави, як і в інших установах та організаціях – безліч! І це означає, що у випадку з невиконанням Постанови №306 від 22 квітня 2020 р. та напівпідпільним ухваленням її «правонаступниці» – Постанови КМУ №6 від 16 червня 2021 р. відбулася, по суті, підміна понять самої суті механізму державної допомоги по тимчасовому безробіттю в бік невиправданого її скорочення, а в конкретних випадках із працюючими журналістами та тими колегами, які були змушені звільнитися – ще й горезвісне «покарання рубльом».
Крім цього, загадана Постанова КМУ №635 від 16 червня ц. р. не зазначає, з яких джерел потрібно виплачувати вище названій категорії звільнених працівників різницю в реально нарахованій зарплаті і тій, котра мала бути виплачена в повному обсязі після отримання відповідних коштів із Центрів зайнятості, а також порядок сплати юридичними особами обов’язкових платежів під час цих розрахунків.
Але й це ще не все погане…
У п. 5 Постанови №635 від 16 червня ц. р. зазначається: «Сума допомоги надається роботодавцям, у тому числі фізичним особам – підприємцям, які є застрахованими особами, із числа суб’єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності в разі сплати роботодавцем або фізичною особою – підприємцем, яка є застрахованою особою, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення (скорочення) діяльності».
Це доповнення до Постанови КМУ №306 від 22 квітня 2020 р. по суті перекреслює визначений термін надання допомоги з часткового безробіття в період пандемії коронавірусу та впродовж 3 місяців після офіційного скасування карантинних обмежень. Тим більше, що переважна більшість працівників редакцій і надалі змушена працювати в умовах неповної зайнятості, а гарантована державою підтримка з часткового безробіття за 2 півріччя 2021 р. не передбачена.
На прикладі «Волинської газети» (м. Луцьк) це означає: кошти на працівників, які й досі перебувають у трудових відносинах із редакцією, отримано як компенсацію за тимчасове безробіття в період за грудень минулого року і по червень нинішнього включно. Навіть якщо рахувати з січня ц. р., то до кінця червня використано фактично 56 календарних днів часткового безробіття. Тоді як у Постанові від 16 червня ц. р. означена умова обмеження 180 календарними робочими днями. Навіть у цьому випадку ресурс погашення часткового вимушеного безробіття використано приблизно на 25%. Але оскільки терміни надання компенсації обмежено 180 днями, то надалі урядова постанова не передбачає ніяких відшкодувань», – пояснює Володимир Данилюк.
І це означає, що Уряд повинен виправити ці помилки ще в цьому році та забезпечити реальний механізм надання допомоги по тимчасовому безробіттю на період карантину і впродовж хоча б 30 днів після його завершення на 2022 р. І для цього НСЖУ пропонує конкретні зміни та доповнення до Постанови Кабміну №635 від 16 червня 2021 р.:
«Ми не будемо розказувати про досвід західних держав, де в період пандемії коронавірусу ЗМІ отримують цільову багатомільярдну допомогу (в євро!).
І не нагадуватимемо про ініціативу як мінімум двох обласних рад (Черкаської та Волинської), котрі офіційно запропонували Урядові Дениса Шмигаля невідкладно сформувати Державний фонд розвитку місцевих мас-медіа.
Як і не нагадуватимемо, що деякі чиновники з установ та організацій, котрі на державному рівні мали б бути захисниками законних інтересів журналістів, перетворилися або на гальмо розвитку ЗМІ, або на байдужих спостерігачів процесу штучної деградації галузі.
В цьому випадку йдеться про необхідність існування хоча б чесного та системного механізму з компенсації тимчасового безробіття, що було передбачено Постановою КМУ №306, але по суті перекреслено Постановою КМУ №635», – говорить Володимир Данилюк.
Служба інформації НСЖУ.
