Анастасія Жук роками знімала війну для українських і міжнародних медіа. Тепер вона підписала контракт із 53-ю окремою механізованою бригадою імені Володимира Мономаха і будує медійний напрямок батальйону з нуля. Але щоб розповідати про героїв, які щодня тримають оборону, їй критично бракує найнеобхіднішого – камери, штатива й звукового обладнання.
До повномасштабного вторгнення Анастасія працювала журналісткою: Суспільне, телеканал «Дом», «Український свідок», «Характер.Медіа». Паралельно співпрацювала з міжнародними редакціями – Deutsche Welle, Arte, французьким виданням La Courrier. З 2022 року повністю перейшла на висвітлення війни.
28 листопада 2025 року Анастасія підписала контракт із 53-ю окремою механізованою бригадою імені Володимира Мономаха – 3-й армійський корпус. Рішення піти на службу давно визрівало. Останньою краплею стала загибель найближчої подруги – воєнної кореспондентки Альони Грамової. 23 жовтня 2024 року в Краматорську її автомобіль уразив російський дрон-ланцет.
– Я зрозуміла, що досить від себе тікати, і краще вже зробити це рішення. Я дуже рада, що зробила його, – каже Анастасія.
Під час базової підготовки до неї прийшло ще одне усвідомлення: «Я пошкодувала, що не зробила цього раніше».
Зараз журналістка служить у першому механізованому батальйоні, де очолює пресслужбу.
– Моє життя ніяк не змінилося, коли я підписала контракт: як раніше була на війні, знімала війну, так і далі продовжую знімати. Але хочеться робити щось більше, – каже Анастасія.
Головне завдання Анастасії – розбудова медійного напрямку батальйону. Впізнаваність підрозділу – це не лише питання іміджу, а інструмент рекрутингу. Чим більше людей знає про бригаду, тим більше потенційних бійців розуміє, куди вони хочуть іти служити.
– У нас у батальйоні є різні посади: від піхоти до пілотів та операторів наземних роботизованих комплексів. Наше завдання – щоб люди знали своїх героїв і знали, де може бути їхнє місце, – пояснює вона.
53-я бригада розвиває медійний напрямок за прикладом 3-ї штурмової бригади – вони належать до однієї «родини» 3-го армійського корпусу. Батальйон уже створив власну сторінку й телеграм-канал, записав кілька великих інтерв’ю з військовослужбовцями.
Серед тих, кого вже встигли зняти, – 19-річна дівчина з розвідувального взводу. Вона була в Маріупольському драматичному театрі під час російського удару, пішки виходила з окупованого міста, отримала осколкове поранення. Щойно їй виповнилося 18 – вступила до Збройних Сил України. Зараз «літає» на «мавіках» і готується стати оператором FPV-дронів.
Інший герой – досвідчений сержант, який прийшов із 3-ї штурмової бригади, пройшов навчання у Франції та Польщі й володіє більшістю зразків артилерійського озброєння. Тепер він передає свій досвід особовому складу батальйону.
Ці історії зняті. Але глядач їх поки що не побачить: пресслужба батальйону не має власного обладнання. Анастасія змушена залучати операторів і техніку бригадної медійної служби, які завантажені власними завданнями. Відзняті інтерв’ю чекають на монтаж тижнями – просто тому, що бригадні медійники фізично не встигають.
– Це не камінь у їхній город, – уточнює Анастасія, – це просто реальність. У них свої завдання, а в нас – свої потреби.
Щоб пресслужба батальйону запрацювала на повну, потрібні конкретні речі: відеокамера для зйомок інтерв’ю та репортажів із позицій, штатив і якісне звукове обладнання – мікрофон, петличка. Також необхідний ноутбук для монтажу, щоб не залежати від завантаженості бригадної команди. Ця техніка потрібна не для красивих картинок. Вона потрібна, щоб показувати людей, які захищають Україну безпосередньо на позиціях. Щоб знімати їхні історії – і щоб ці історії працювали на рекрутинг, на підтримку, на пам’ять.
Крім того, Анастасія планує залучати до співпраці цивільних воєнних журналістів. Маючи власне обладнання, пресслужба зможе супроводжувати знімальні групи, організовувати зйомки, допомагати медіа створювати якісний контент про підрозділ.
Анастасія Жук звернулася до Національної спілки журналістів України з проханням допомогти пресслужбі батальйону з придбанням техніки для журналістської роботи. Ця техніка дасть змогу пресслужбі створювати повноцінні медіаматеріали: відеоінтерв’ю з військовослужбовцями, репортажі з позицій, контент для соціальних мереж батальйону – усе, що працює на впізнаваність підрозділу й рекрутинг. А також – супроводжувати та забезпечувати роботу цивільних знімальних груп, які приїжджатимуть висвітлювати бойову роботу бригади.
Журналістська спільнота може підтримати колегу, яка свідомо вдягла погони і вирушила на фронт. Анастасія каже: зараз потрібно винаходити нові формати, щоб розповідати про війну так, аби суспільство не втрачало уваги. І для цього їй потрібен базовий інструментарій.
Якщо ви маєте можливість допомогти – зверніться до НСЖУ. В свою чергу Спілка шукає варіанти допомоги пресслужбі Анастасії Жук власними силами.
Максим Степанов, інформаційна служба НСЖУ
