У Феодосійському окупаційному «суді» зараз триває розгляд справи громадянської журналістки, медсестри Ірини Данилович. Її звинувачують в начебто зберіганні саморобного вибухового пристрою в вигляді футляра для окулярів. Але через численні невідповідності справа розвалюється. «Вважаю, що все це підкинуто співробітниками організації Патрушева», – заявив під час суду журналістам сайту «Крим.Реалії» (проєкту «Радіо Свобода») батько Ірини Бронислав Данилович.
Однак, як стало відомо правозахисній організації «Крим SOS», російська ФСБ планує висунути заарештованій в Криму громадянській журналістці Ірині Данилович тяжче звинувачення. «Співробітники російського ФСБ планують висунути викраденій Ірині Данилович ще одне звинувачення. До сфабрикованої справи можуть залучити звинувачення у «державній зраді» за статтею 275 Кримінального кодексу Росії», – повідомив аналітик «Крим SOS» Євген Ярошенко. За статтею 275 Кримінального кодексу Росії («державна зрада») обвинуваченим загрожує покарання від 12 до 20 років.
Нагадаємо, громадянська журналістка Ірина Данилович перестала виходити на зв’язок зранку 29 квітня у Коктебелі. У той самий час у будинку, де вона проживала, без її участі співробітники ФСБ Росії провели обшук. За підсумками обшуку в батьків Даниловича було вилучено всі телефони, й кілька днів вони не могли нікому повідомити про те, що сталося.
Зараз Ірину Данилович звинувачують у «суді» в незаконних діях із вибуховими речовинами або вибуховими пристроями (ч. 1 ст. 222.1 Кримінального кодексу Росії). Повідомлялося, що ФСБ Росії звинуватила Ірину Данилович у виготовленні вибухового пристрою з медичними голками. Того часу українська прокуратура Автономної Республіки Крим розпочала кримінальне провадження за фактом незаконних обшуків та затримання Ірини Данилович. Національна спілка журналістів та інші громадські організації України вимагали звільнення громадянської активістки Ірини Данилович. Ірина Данилович працювала медсестрою та вела сторінку в соцмережах, а також кілька блогерських колонок, присвячених правам медпрацівників та проблемам охорони здоров’я на анексованому півострові.
Сама Ірина Данилович також заявляла, що вибухівку їй підкинули співробітники ФСБ, коли не змогли отримати її зізнання у держзраді. Тиждень жінку тримали у підвалі управління спецслужби, постійно допитуючи і погрожуючи.
Як видно з ситуації на суді, сторона звинувачення взагалі не впевнена в своїх діях. Як повідомляв сайт «Грати», на першому засіданні зачитали досить короткий обвинувальний акт. А тільки на другому — держобвинувачення надало всі письмові докази у справі. У тому числі листування та публіцистичні книги, які до справи не мають стосунку та не можуть слугувати доказами.
Насправді судовий кейс Ірини Данилович є просто повторенням кейсу журналіста-фрілансера «Радіо Свобода» Владислава Єсипенка. Ірину Данилович викрали та багато днів тримали «на підвалі», як і Владислава Єсипенка, погрожуючи і вимагаючи зізнання в роботі на розвідку України, за що можна було б висунути звинувачення в «державній зраді». За тією ж самою схемою Владислава Єсипенка звинувачували в «шпигунстві». Але коли не вдалося вибити чи сфальсифікувати хоч якесь підтвердження цього, йому підкинули вибухівку і судили за, начебто, зберігання вибухівки. За такою ж схемою діяла і група звинувачення Ірини Данилович. Тільки коли Данилович знайшли у Сімферопольському СІЗО, стало відомо, що її обвинувачують у незаконному виготовленні та зберіганні вибухових речовин.
Прокурор виголошував в суді, що «Данилович Ірина, перебуваючи на території Криму, не пізніше 29 квітня 2022 року шукала саморобний вибуховий пристрій осколкового типу фугасної дії… Засіб підривання — електродетонатор військового призначення, засіб доставки камуфляжу — футляр для окулярів, готові елементи, що вражають, — медичні голки шприців». Вже сама стилістика цього спічу говорить про некомпетентність обвинувачів, адже вибухові пристрої бувають або осколкової дії, які вражають оточуючих, або ж фугасної дії, який застосовується в фугасних боєприпасах, тобто бомбах, у яких ініціація вибуху спрацьовує з затримкою, щоб бомба встигла заглибитися в ґрунт і спричинити більші руйнування. А пристрій «осколкового типу фугасної дії» – це нісенітниця. Слідство також стверджує, що Данилович носила вибухівку з собою, хоч у матеріалах справи нема нічого про те, навіщо їй це було потрібно і що вона хотіла зробити. Більше того, в матеріалах справи нічого нема про те, де вона все придбала. Що також підтверджує фальсифікацію справи, адже якби вибуховий пристрій був не від ФСБ, то вони б домагалися з’ясувати, де ж саме Ірина могла б це все придбати, адже поширення вибухових речовин – це окремий злочин, який вони повинні були розслідувати і не мали права обійти.
Однак пізніше, як пишуть «Грати», з’ясувалося, що Данилович затримали за підозрою в держзраді (стаття 275 КК РФ) – зв’язках з українською розвідкою. За версією слідства, з 2018 року Данилович збирала дані про пересування російської техніки у Криму. Впродовж тижня, який вона провела у підвалі управління ФСБ, її постійно допитували про це, зокрема з використанням поліграфа. Зрештою, в обвинуваченні нічого щодо держзради та співпраці з іноземними спецслужбами немає, але фрагменти підозр залишилися у матеріалах справи, яку порушили за зберігання вибухівки.
Це говорить про те, що якщо справа про вибухівку буде розвалюватись, а все іде до того, то Ірині можуть висунути нове звинувачення в «зраді батьківщини», що саме по собі теж смішно. Адже Батьківщина Ірини Данилович якщо не Україна, де вона прожила значну частину життя, то Білорусь, де вона народилася. А ні України, ні Білорусі Ірина Данилович не зраджувала, а Росію, яка її звинувачує, просто не могла зрадити, оскільки Росія ніколи не була її Батьківщиною, і Ірина ніколи не давала Росії якоїсь клятви чи присяги.
Інформаційна служба НСЖУ
