Івано-Франківські медійники, журналісти з Херсона та Луцька взяли участь у тренінгу із підготовки й особливостей роботи в місцях бойових дій та прифронтових населених пунктах
Захід в онлайн та офлайн-режимах відбувся за ініціативи Івано-Франківського центру журналістської солідарності НСЖУ на базі редакції інтернет-видання «Голос-Інфо».
Головний редактор «Голос-інфо» Віталій Чорненький, який з початку повномасштабної війни здійснив понад десять поїздок у прифронтову зону та на деокуповані території, поділився з колегами досвідом роботи в гарячих точках, своїми спостереженнями та чітко виокремив низку порад.
– Поїздка влітку 2022-го у прифронтове місто Гуляйполе Запорізької області навчила нашу знімальну групу, як діяти правильно. Вчилися, зрозуміло, на власних помилках. Проте, впевнений: ми маємо їхати, ми маємо робити репортажі. Адже фіксуємо моменти злочинів ворога. Чим більше різних джерел зафіксує, чим більше цієї інформації буде подано, тим більше людей дізнається, як українці боролися з окупантами, як тримали оборону. Можливо, не всі матеріали можемо показати зараз, але зробимо це пізніше, – зауважив Віталій Чорненький.
Серед основних рекомендацій для роботи колег у прифронтовій зоні чи гарячих точках він виокремив такі:
- отримання акредитації від ЗСУ;
- отримання дозволу командування підрозділу, в розташування якого ви їдете робити матеріал;
- погодження свого маршруту з військовими;
- забезпечення власної безпеки (у Центрі журналістської солідарності НСЖУ, зокрема, можна взяти в тимчасове користування відповідні засоби безпеки: шолом, бронежилет, тактичну аптечку);
- чітке виконання вказівок військовослужбовців, котрі вас супроводжують;
- пильність;
- постійний зв’язок (телефоном, через соцмережі) з колегами, рідними та людьми, з якими комунікуєте по роботі на період відрядження.
– Війна – це війна. Журналіст там не може вплинути жодним чином на будь-яку ситуацію. Ми прив’язані до людей, котрі здійснюють наш супровід. Медійник має виключно діяти так, як кажуть військові. Якщо ти хоч на хвильку дозволиш собі відволіктись або подумаєш – «все тихо», «ворога ніде нема», то за секунду все може докорінно змінитися, – зазначив Віталій Чорненький.
Також низку порад колегам надала журналістка з Херсона Валентина Пестушко. З початку повномасштабного вторгнення їй довелося працювати в рідному місті в умовах окупації. Згодом тимчасово переїхала в Івано-Франківськ, а нещодавно знову повернулась у рідний Херсон.
– Перше розуміння журналіста – треба працювати. В умовах війни ми багато чого не розуміли, не знали, як правильно робити, як себе захистити. Я особисто працювала наобум, поки не звернулася за порадою до колег в НСЖУ, – каже Валентина Пестушко.
Зі свого досвіду херсонська журналістка додала кілька важливих порад:
- на період відрядження у прифронтові населені пункти варто подбати
- про тимчасове житло;
- матеріал потрібно робити дуже швидко, продумати все до найменших деталей і чітко діяти за планом;
- до моменту публікації матеріалу в медіа, який був напрацьований під час відрядження, його текст варто погодити з військовими, щоб нікому «не нашкодити!».
Під час тренінгу головний редактор Прикарпатської інформаційної корпорації Андрій Менів зауважив, що для журналістів нині важливІ такі спілкування з колегами та обмін досвідом. За його словами, працівники редакції «ПіКу» теж працювали в межах редакційних завдань у населених пунктах прифронтової зони.
Він висловив вдячність херсонській колезі за співпрацю в період, коли вона активно працювала на Прикарпатті.
Модераторка тренінгового заняття, координаторка Івано-Франківського центру журналістської солідарності НСЖУ Вікторія Плахта наголосила на важливості проведення такого заходу, адже чимало журналістів із Прикарпаття від початку війни працювали і працюють у гарячих точках, прифронтових населених пунктах.
Учасники тренінгу також приміряли захисне спорядження.
– Зрозуміла сьогодні, що їхати в таке відрядження небезпечно. Та все-таки я б наважилася. Потрібно підготуватися, бо це відповідально. Ми, журналісти, маємо робити такі матеріали, писати історії про наших захисників та захисниць. А хто, як не ми? – сказала Христина Голіней, кореспондентка «Голос-Інфо».
– Нещодавно побувала на рідній Харківщині й пересвідчилася, що є ще багато подій, про які потрібно написати. Люди хочуть, щоб почули їхні історії, їхні переживання. У журналістів ще багато роботи. Маємо бути до цього готові», – зазначила учасниця тренінгу Олександра Борзьонок.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Івано-Франківську – 066 677 07 26 (Вікторія Плахта, координатор Івано-Франківського центру), адреса: вул. Січових стрільців, 25.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Дана Данилів
