Документувати воєнні злочини навчали українських журналістів під час дводенної «Школи документування», що пройшла під егідою ініціативи «Трибунал для путіна» і Національної спілки журналістів України.
До учасників дводенної Школи, а це – 26 журналістів із Чернігівської, Сумської, Миколаївської, Донецької, Херсонської, Запорізької, Дніпропетровської, Харківської, Полтавської, Черкаської і Львівської областей, з вітальним словом звернулися керівники НСЖУ – Сергій Томіленко і Ліна Кущ. Більшість відібраних до участі в заході склали журналісти медіа з деокупованих і прифронтових місцевих медіа.
– Журналісти впродовж усієї війни є мішенями російських військових, – наголосив голова НСЖУ Сергій Томіленко. – І це очевидно, бо журналісти заважають російській владі створювати інформаційну бульбашку, в якій вони тримають російське суспільство і яка покликана робити його прихильниками війни.
Як зазначив керівник Департаменту документування воєнних злочинів Української Гельсінської спілки з прав людини Сергій Мовчан, «коли ми документуємо конкретні історії про воєнні злочини, ми документуємо самі злочини. Але в їх сукупності ми можемо задокументувати геноцид проти українців». Він, зокрема, назвав основні принципи документування воєнних злочинів:
– не нашкодити людині, проти якої скоєно злочин,
– не поширювати інформацію, яку людина не хоче поширювати,
– виконувати взяті на себе зобов’язання,
– не створювати хибних очікувань,
– довідуватися про контекст події,
– вбачати в потерпілих особистості,
– документування має бути корисним,
– поважаємо вибір людини щодо оприлюднення події.
Сергій Мовчан закликав не плутати воєнні й військові злочини: якщо воєнний злочин – це серйозне умисне порушення «законів війни» та норм і принципів міжнародного гуманітарного права, то військовий злочин – це злочин проти встановленого порядку несення військової служби.
Докладніше правові питання висвітлив кандидат юридичних наук, професор кафедри кримінально-правової політики та кримінального права КНУ ім. Тараса Шевченка Костянтин Задоя.
– Міжнародне гуманітарне право дозволяє цивільним, у тому числі журналістам, незаконно позбавленим волі окупантами, звертатися зі скаргами й відстоювати своє право на звільнення, – пояснив він.
Юрист, зокрема, наголосив, що особи, яких окупанти затримали, вважаючи, що вони можуть вчинити проти них певні дії (інтерновані особи) або ті, хто вчинив такі дії, повинні мати право оскаржити своє затримання. Розглядатися як полонені вони в жодному разі не можуть.
Про те, як ефективно працювати над документуванням воєнних злочинів, розповіла виконавча директорка Центру громадянських свобод, нобелівська лауреатка Олександра Романцова.
На її переконання, розпочинаючи роботу на місці злочину, необхідно переконатися в безпечності місцевості. Відтак – зробити фото загального плану місцевості й руйнувань, зберегти геолокацію світлин, задля збереження метаданних не пересилати ці світлини через соцмережі.
Розмовляти необхідно передусім з безпосереднім свідком (постражлалим). Під час розмови взяти його (її) контакти і обов’язково – ще однієї особи, яка живе поруч. Серед обов’язкових запитань до свідка – «Що це за місце?», «Що сталося?», «Що було перед цим?», «Де ви були під час події?».
Під час бесіди слід висловити співчуття, з’ясувати, яку інформацію можна поширювати, а яку – ні. Назбирати треба якомога більше матеріалів, щоб допомогти майбутнім розслідувачам, але не намагатися робити негайних висновків.
Важливі поради про те, як писати про сексуальне насильство, пов’язане з військовим конфліктом, дала директорка з комунікації ГО «СЕМА Україна» Людмила Гусейнова.
Проведення таких бесід вимагає особливої делікатності, навичок у спілкуванні з постраждалими. Будь-яке слово, жест, відстань від інтерв’юєра і навіть стать інтерв’юєра може травмувати…
– У будь-якому разі не можна називати постраждалих від сексуального насильства «жертвами». Бо жертва – це той або та, кого розтоптано, а ці люди, хоч і постраждали, але продовжують жити і рухатися вперед, – наголосила пані Людмила, яка пережила трирічній російський полон.
На її переконання, інтерв’ю бажано проводити не вдома, а віддалік (приміром, в офісі). Готуючись до зустрічі, слід створити затишну атмосферу: придбати печиво або цукерки, воду, зробити чай. На початку зустрічі – пояснити людині, що вона – не одинока, що є організації та інституції, які підтримують таких людей (для цього, готуючись, інтерв’юєр має дізнатися сам, що це за організації та інституції). Під час бесіди варто дати можливість людині говорити самій, не ставити конкретних запитань. Коли йдеться про масове насильство, не можна виокремлювати одного з постраждалих – треба однаково ставитися до всіх!
Без сумніву, найкраще і найоб’єктивніше розповісти про подію людина може невдовзі після неї. Наступні розповіді стають менш об’єктивними. Тому, документуючи воєнні злочини, варто поговорити зі свідком один раз і записати його якомога докладнішу розповідь. Таку ключову пораду дала співзасновниця Лабораторії журналістики суспільного інтересу і проєкту «Свідчить Україна» Наталія Гуменюк.
Її рекомендації:
– говорити тільки з тими, хто хоче говорити,
– наперед обумовити, як відбуватиметься інтерв’ю, як його буде використано, обговорити питання анонімності,
– розмовляти краще при особистій зустрічі, в жодному разі не поспішати,
– заздалегідь потурбуватися про наявність води, хусточок тощо, періодично пропонувати людині перепочити, випити води, курцям – перекурити,
– людині, яка плаче, не пропонувати «заспокоїтися», навпаки – наголошувати на природності такої реакції,
– бажано ставити відкриті запитання: «Що сталося?», «Де ви були?», «Що ви бачили?» тощо, не давати свідку жодних «підказок»,
– не залишати людину «в стані минулого», завершувати бесіду розмовою про сьогоднішній день,
– при викладі інтерв’ю не редагувати цитати.
На важливості ретельної підготовки до поїздки наголосили представники організації «Thuth Hounds» – виконавчий директор Роман Авраменко і менеджерка доказів Ольга Опаленко.
Рушаючи документувати злочини окупантів, варто бути досконало готовим технічно, логістично, а насамперед – мати необхідні знання. Слід пройти декілька тренінгів з тактичної медицини, бо знання та вміння, які дають на кожному з них, дуже відрізняються. Також важливим може бути тренінг з орієнтування на місцевості.
Заздалегідь необхідно зібрати список корисних контактів на території, куди здійснюється поїздка.
Їздити по деокупованих і прифронтових територіях варто групами, маючи засоби захисту, паперові мапи, потужні павербанки, запас пального для автомобіля. Про поїздку в жодному разі не можна повідомляти публічно.
Під час самої поїздки – суворо дотримуватися правил безпеки щодо себе і щодо свідків. Важливо: бесіди з деякими свідками, що пережили психологічні травми, можуть бути небезпечними, тому не слід проводити їх наодинці.
Щоб запобігти можливій паніці в стресовій ситуації, слід визначити для себе людину з досвідом, вказівки якої ви будете виконувати.
Окрему панель «Розстріляна свобода слова», яку провела НСЖУ, було присвячено медійникам, що стали цілями російського воєнного наступу в Україні, та наслідкам російської окупації для українських медіа.
– Ми дуже горді, що абсолютна більшість українських журналістів обіймає патріотичну позицію, не йде на співпрацю з окупантами, і на окупованих територіях практично немає медійників, охочих стати колаборантами, наголосив Сергій Томіленко.
Ліна Кущ розповіла про те, як команда НСЖУ працювала над проєктом «Розстріляна свобода слова», в межах якого було зібрано понад 100 текстових і відео-свідчень про злочини російських окупантів проти працівників медіа в Україні.
– Ми поспішаємо зафіксувати воєнні злочини проти журналістів, поки не знищено докази, не стерлися спогади. Ми поспішаємо довести ці матеріали до логічного кінця – покарання тих, хто скоїв ці злочини. Адже зло не є абстрактним, воно має свої ім’я і прізвища, – наголосила Ліна Кущ.
Назва «Розстріляна свобода слова» з 2023 року стала вже символічною для проекту в правозахисній програмі інформаційної адвокації, яку здійснює НСЖУ ось уже три роки поспіль разом із потужною шведською організацією Civil Rights Defenders. Подібний захід у Києві є складовою з десяти регіональних конференцій привернення уваги української аудиторії до серйозних порушень прав людини та злочинів проти журналістів і ЗМІ, вчинених рф.
За словами учасників «Школи документування воєнних злочинів», семінар не тільки виправдав мої сподівання, а й перевершив їх.
– Я отримав чимало цікавої і корисної інформації, яка багато в чому змінила моє уявлення про особливості збирання матеріалу для підготовки публікацій на теми воєнних злочинів російської армії в Україні, а також про стилістику журналістських матеріалів, – зазначив у коментарі НСЖУ редактор газети «Вісті» зі Слов’янська Олександр Кульбака. – Зокрема, тепер я знаю, в чому полягає різниця між воєнними і військовими злочинами, знаю, що потерпілих від сексуального насильства не можна називати жертвами, а також знаю і розумію, як домовлятися про інтерв’ю з людьми, які зазнали сексуального насильства. Дуже добре, що організатори тренінгу запросили виступити в якості тренерів журналістів, які й самі часто працюють «у полях». Зокрема, редакторку проекту «Свідчить Україна» Наталію Гуменюк, яка поділилася з учасниками тренінгу конкретними порадами про те, як безпечно поводитися в районі бойових дій, а також розповіла про особливості підготовки журналістських матеріалів на чутливі теми. Моє побажання організаторам наступних подібних тренінгів: запрошувати як тренерів практикуючих журналістів, які мають власний досвід роботи над матеріалами на означені теми.
Школа документування воєнних злочинів для журналістів впроваджуватиметься в рамках Програми USAID Ukraine – USAID Україна «Права людини в дії».
У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine , або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine .
Інформаційна служба НСЖУ
Фото Лариси Портянко, Дмитра Бондаренка, Максима Степанова
