Дезінформація та пропаганда шкодять усім сферах суспільно-політичного життя. Однак чинне законодавство наразі не має дієвих важелів впливу на медіа, які поширюють дезінформацію. Яким є європейський досвід протидії дезінформації, як боротись з тим, аби фейки не ставали аргументами у судових справах, та як знайти баланс між свободою слова і контролем за поширенням інформаційних вкидів та фейків, про це говорили експерти під час Четвертого загальнонаціонального форуму «Незалежні суди та вільні медіа: протидія дезінформації», відбувся 1 липня 2020 року у онлайн-форматі за підтримки Проєкту ЄС «Право-Justice».
«Проєкт ЄС «Право-Justice» підтримує розвиток незалежної та відповідальної судової влади в Україні. Для досягнення цієї мети потрібна прозорість, яка будується також завдяки ефективному спілкуванню. В епоху фейкових новин це завдання стає ще більш складним», — зазначила головна міжнародна експертка з питань судової реформи Проєкту ЄС «Право-Justice» Анна Адамска-Галлант.
Шкода дезінформації для судової системи особливо відчутна, адже третя гілка влади має, з одного боку, викликати довіру суспільства, з другого – послуговуватись виключно правдивими аргументами та фактами у своїй діяльності. Інформаційні вкиди шкодять репутації судів, а фейки часто намагаються використовувати у резонансних справах як аргументи. Однак протидіяти дезінформації, що поширюється деякими медіа, досить складно. Адже будь-які санкції викликають апелювання до натиску на свободу слова, а якісних механізмів впливу, крім попереджень чи штрафів – немає. На часі – ухвалення закону, який би регулював тему протидії дезінформації відповідно до кращих європейських практик.
«Сьогоднішня дискусія – це спосіб усіх гілок влади привернути увагу до поширення в інформаційному полі країни дезінформації про діяльність судової системи. Ця ситуація шкодить авторитету органів судової влади, а головне – створює у громадян відчуття безсилля, незахищеності та апатії, коли йдеться про їх необхідність захистити чи відновити порушені права. Відповідно до статті 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів, проте здійснення цих свобод пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може і повинно підлягати обмеженням, якщо йдеться про безпеку громадян, цілісність держави, захист репутації чи прав інших осіб, підтримання авторитету і безсторонності суду тощо. Це ті цінності, які нас усіх об’єднують, які гарантують існування та розвиток України як правової держави. Між поняттями «дезінформація» та «вираження поглядів» – дуже тонка межа, і без спільної роботи суддів, правозахисників, журналістів, медіаекспертів, спеціалістів із комунікації знайти ефективний спосіб протидіяти дезінформації у законодавстві навряд чи вдасться. Саме тому ми ініціювали цю професійну розмову, яка, маю надію, завершиться подальшим об’єднанням зусиль над удосконаленням законодавства у цій сфері», – каже членкиня Вищої ради правосуддя, суддя Харківського апеляційного суду Лариса Швецова.
Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко говорив про процеси протидії пропаганді. У своєму виступі він зазначив, що дуже важливо звертати увагу на джерело інформації, щоб це були професійні ЗМІ, які працюють за стандартами журналістики та дорожать своєю репутацією, а не сумнівні сайти. На прикладі, інформаційної кампанії навколо COVID-19, голова НСЖУ продемонстрував динаміку розповсюдження фейків та те, як міжнародна й українська спільнота та професійні ЗМІ протидіють їм.
При цьому, варто зазначити, що дуже небезпечне явище, коли влада, під виглядом боротьби з дезінформацією, починає боротися із пресою. Саме таку ситуацію ми мали за часів міністра культури Володимира Бородянського, який просував свою ініціативу – Законпроєкт про дезінформацію. Дуже важливо розуміти, що влада має вбачати в журналістах союзників, а не ворогів.
