Видання Рубіжанської територіальної громади «Рубіжанські новини» (місто Рубіжне, що на Луганщині) 25 березня святкує свій 90-річний ювілей.
Зараз це газета, яка успішно пройшла період роздержавлення й – тільки за передплатою, не враховуючи роздрібний продаж – виходить накладом понад 2400 екземплярів.
Архів газети (а в редакції зберігаються підшивки з 1946 року) – свого роду машина часу, яка дозволяє поринути в минуле Рубіжного, Луганщини, України…
Перші газети почали видаватися у Рубіжному наприкінці 1920-х років, але це були скоріш одноразові випуски.
Міська газета «Ленінський заклик», перший номер якої вийшов 25 березня 1931 року накладом 5 тисяч примірників, на чотирьох шпальтах, українською мовою, писала про колективізацію в селах, висвітлювала політику держави, розповідала про місцеві новини…
Ця газета стала органом Рубіжанського райпарткому і районної профспілки. З вересня 1940 року – це орган Рубіжанського міського партійного комітету і міськради депутатів трудящих. Першим редактором газети був Василь Островський, а першими її працівниками – І. Зінченко, І. Коваленко, Н. Лузгін, С. Бутенко, В. Гордієнко та інші.
Селищу (Рубіжне стало містом у 1934 році) була необхідна своя друкарня. За свідченням одного з її перших працівників І.Е. Ляхова (спочатку складач, потім – інженер), друкарня була переведена на початку 1931 року з Кремінної в Рубіжне в двоповерхову будівлю по вул. Інтернаціональній, 15. Налагоджував поліграфічне виробництво її перший директор Степанов. Початковим призначенням друкарні було видання міської газети «Ленінський заклик». Першими працівниками друкарні стали Н. Яіцька, Н. Пересунько, С. Фесенко, С. Ковтун, Е. Садовникова, К. Гончарова, І. Велічко (перший лінотипіст). Можливості друкарні були обмежені: всього два діючі цехи – складальний і друкарський. Набір був ручним, а для друку використовувалася німецька машина. Газета не приносила доходу, й директор вперше організував друкування бланків на шпалерах. Незабаром був відкритий палітурний цех, першою продукцією якого стали комірні книги.
Перед Другою світовою війною видавництво газет припинилося, але вже у вересні 1944 року випуск «Ленінського заклику» відновився, матеріали друкувалися російською та українською мовами.
З початку 1953 року газета виходила з періодичністю три рази на тиждень.
Видання завжди мало попит у рубіжан.
У 1969 році за висвітлення проблеми охорони навколишнього середовища редакція газети була нагороджена Грамотою республіканської Ради з охорони природи. У 1975 році – Почесною Грамотою республіканської Ради ДТСААФ (Добровільне товариство сприяння армії авіації і флоту, російською ДОСААФ) за висвітлення матеріалів до 30-річчя Перемоги. У 1981 році на честь 50-річного ювілею газети редакція нагороджена Почесною грамотою Правління спілки журналістів України.
З 1991 року видання має назву «Рубіжанські новини».
У матеріалі використано інформацію Рубіжанського міського музею
Софія ЛАВРЕНЮК: редакторка з бездоганною діловою репутацією
Є категорія людей, які живуть за принципом «зміна занять є відпочинок». Софія Федорівна Лавренюк, головна редакторка газети «Рубіжанські новини».
Її робочий тиждень та робочий день не мають чіткого графіку.
Дні проходять у вирішення виробничих завдань, у спілкуванні з читачами, які для неї – депутата міськради вже четвертого скликання – одночасно є й виборцями.
Софія народилася й сформувалася як особистість у маленькому селі на Львівщині. Сумлінно працювати – цього її та братів навчив сам спосіб життя родини.
– Батьки навчили нас, з одного боку, знати ціну чесно заробленим грошам, а з іншого – не робити з них культу, – згадує Софія.
Народившись і отримавши виховання в західноукраїнському селі, більшу частину життя вона прожила в промисловому Донбасі – в місті Рубіжному Луганської області. Тут виховала дітей, тут продовжує виховувати онуків.
У Рубіжне вона переїхала в 1985 рокі – після закінчення Львівського поліграфічного інституту почала працювати в Рубіжанській міській друкарні – інженером-технологом, головним інженером, пізніше – директором.
З 2007 року й до сьогодні є головним редактором газети «Рубіжанські новини». Під її керівництвом видання пережило складний для української локальної преси період і залишилося успішним.
На початку збройного конфлікту в безпосередній близькості від бойових дій багато видань втратили свої наклади, а то й взагалі перестало існувати. Тим часом «Рубіжанські новини» навіть влітку 2014 року продовжували інформувати своїх читачів про проблеми регіону. І це давало мешканцям міста в такий непростий період відчуття стабільності.
А пізніше газета успішно пройшла важкий для колишньої комунальної преси період роздержавлення й продовжує інформувати читачів про нагальні проблеми регіону й країни.
Одна з причин цього (напевно, головна) – той факт, що Софія Лавренюк, будучи досвідченим поліграфістом, журналістом і редактором, практично будь-яку газетну роботу може зробити самостійно. Але в той же час професійно підбирає кадри й уміє ефективно організовувати роботу колективу.
Софія Лавренюк звикла брати на себе відповідальність і вирішувати будь-яку задачу, яку перед нею ставить життя – виробничу, побутову чи організаційну…
Зі своїми проблемами рубіжани приходять до неї просто в редакцію. Приходять регулярно, щодня, адже знають: ця людина обов’язково вислухає, зрозуміє та посприяє вирішенню їхніх проблем.
Люди, які її знають особисто, підкреслюють: вона ніколи не обіцяє неможливого й при цьому завжди докладає максимум зусиль для того, щоб виконати те, що пообіцяла.
Вона є Заслуженим журналістом України. Серед багатьох її відзнак – Почесна відзнака «Бездоганна ділова репутація» (2012 рік).
