Волонтерські центри і медичні заклади Запоріжжя, де проходять реабілітацію військові, отримали газету «Ми з України!» Її спільно підготували Національна спілка журналістів України та Спілка журналістів Литви, а запоріжцям роздають активісти обласної організації НСЖУ.
Маршрут розповсюдження пройшов через все Запоріжжя, сягнув передової лінії фронту, а завдяки волонтерам нашу журналістську газетутзможуть отримати і прочитати жителі прифронтових територій, а подекуди і наші колеги з тимчасово захоплених російськими загарбниками містечок, повідомляють у Запорізькій організації Спілки.
Розпочався маршрут газети у волонтерському центрі «Борщ», який годує волонтерів. Газету роздивляються, просять підписати, беруть для розповсюдження серед своїх сподвижників. Фотографуємося на згадку. Далі на маршруті – центр прийому біженців. Саме сюди приїздять усі, хто вибирається через гуманітарні коридори чи самотужки з окупованих територій, з фронтової зони. Друкована газета для них – бажана і цікава, та ще й з такою промовистою назвою «Ми з України»
Запорізька артилерійська бригада – давні друзі й підшефні обласної організації НСЖУ. Охоче беруть газету, просять дати побільше.
«З хвилюванням слухаємо пояснення: мовляв, будуть вояки їхати на передову, разом з усім, що там потрібно, повезуть і нашу газету, хай захисники в окопах у хвилини затишшя почитають», – зауважують активісти ЗОО НСЖУ Валентина Манжура та Віталій Семенюк.
Привезли видання у обласний комітет Червоного Хреста, у обласний військовий госпіталь, де на постійній основі працює волонтерська група ГО «Запорізькі берегині», яку очолює відома тележурналістка, член правління ЗОО НСЖУ Олена Шевчук.
Наступна зупинка – волонтерський центр «Солдатський привал», а також міська лікарня № 7, де наші воїни після надання ургентної допомоги в госпіталі проходять лікування і реабілітацію.
Сюди, окрім газети, активісти ЗОО НСЖУ привезли ще й посилку з дефіцитними ліками. ЇЇ зібрали і переслали з Німеччини волонтери за участю журналістів, які знайшли там тимчасовий прихисток разом із маленькими дітьми.
«Газеті бійці зраділи не менш, ніж лікам. Тут же почали переглядати, коментувати.
– О, тут про волонтерів «Паляниці», – сказав один. – Ми їх знаємо, вони нам на фронт тепловізори привозили і дещо із дефіцитних запчастин, толкові хлопці!
І додав з теплотою в голосі:
– Ми знов скоро на фронт, а ви тут держіться, бо що ж ми без тилу, без вас всіх? Вдячні всім вам і за турботу, і за допомогу, і за газету. Ми – з України, і ми – непереможні!», – розповідають запорізькі спілчани про розповсюдження газети «Ми з України!»
