Пам’ятники авторам радянських репресій, прибрані з вулиць і площ Сумщини та інших регіонів України, зібрали в меморіальному комплексі у Спадщанському лісі «Парк тоталітарного періоду», пише газета «Спільнопілля» – проєкт прикордонних видань «Білопільщина» (Білопілля) і «Перемога» (Краснопілля).
– Зі здобуттям Україною незалежності в 1991 році тоталітарні пам’ятники продовжували височіти на вулицях та площах українських міст. Де-не-де їх демонтовували, проте робилося це мляво. Каталізатором процесу переосмислення радянського періоду історії України стала російсько-українська війна, що розпочалася на початку 2014 року, – розповідає завідувач Музею зброї та військової техніки у Спадщанському лісі Ігор Скокунов (завідувач музею «Парк тоталітарного періоду» Ілля Денисенко від початку широкомасштабної агресії російської федерації захищає Україну в лавах Збройних Сил України). – У нас усе розпочалось у лютому 2016 року з перенесення до Спадщанського лісу пам’ятника Леніну, який був розташований на центральній площі Путивля. З часом музейні фонди поповнили пам’ятники з інших регіонів України, демонтованих у процесі декомунізації, які стали основою експозиції.
У країнах Східної Європи, які після закінчення Другої світової війни потрапили у лещата радянського режиму, є позитивний досвід створення музеїв тоталітарної епохи. Це – парк «Грутас» у Литовському місті Друскінінкай, музей «Мементо» в середмісті столиці Угорщини, музей соціалістичного мистецтва в Софії та інші. На теренах України «Парк тоталітарного періоду» у Спадщанському лісі став першим.
Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» забороняє розміщення зазначених пам’ятників у відкритому публічному просторі, як-от вулиці або площі. Водночас закон передбачає можливість експонування їх у музеях.
Експозицію музею згуртовано у дві тематичні частини. Перша – це засновники ідеології комуністичного режиму: Карл Маркс, Ленін, Сталін. Звісно, «Іллічів» найбільше». Друга частина складається з радянських воєначальників, як-от Котовський, Щорс, Фрунзе, Федько, Чапаєв, а також «Пам’ятник борцям за радянську владу» тощо.
Широко представлені пам’ятники найближчим соратникам Леніна та Сталіна, особам, які обіймали найвищі посади у радянській державі: Жданов, Кіров, Куйбишев, Калінін, Постишев, Дзержинський та інші. Більшість із них мали безпосередній стосунок до трагічних подій в Україні першої половини ХХ століття: масових репресій, радянської окупації, колективізації, голодоморів та інших.
Є в музеї й пам’ятник радянсько-китайській дружбі, який раніше з незрозумілих причин стояв на конотопській трасі, а також безіменні колгоспники, робітниця та комсомольці.
– Метою створення цього музею, власне, й було формування сучасного, науково обґрунтованого погляду на радянську епоху теперішнього та прийдешніх поколінь українців, – наголошує Ігор Сокунов.
За словами Ігоря Сокунова сьогодні на Меморіальний комплекс чекають трансформації, метою яких є продемонструвати теперішньому поколінню українців реальну історію, позбавлену численних нашарувань елементів радянської пропаганди, що викривляли погляд на реальний стан речей.
Газета «Спільнопілля».
Фото В. Загребельного, Н.Калініченко
