«Ми раді, що наша газета на своє 30-річчя не залишилася наодинці! Вітали звідусіль, навіть з-за кордону, а Національна спілка журналістів України навіть надала посильну фінансову допомогу. Ми ніколи не просили, трималися як могли… але, коли йде війна, запас міцності рано чи пізно вичерпується…»
Наша розмова з головним редактором «Миколаївських новин» Анатолієм Білоножком відбулася буквально одразу після чергового «прильоту» по місту.
– Миколаїв здригнувся, – каже Анатолій Якович. – Кажуть, що може бути ще один «приліт»… Але, як мені сказали, друкарня працює – і свіжий, 4100-тий номер «Миколаївських новин» має вийти без затримок.
Анатолій Білоножко звик, що видання газети – це хоч і особливий, але бізнес. Він переконаний, що людська психіка влаштована так, що ми цінуємо передусім те, за що заплатили.
– Зрозумійте правильно. Ми співпрацюємо з фінансовими донорами, і частину тиражу в деокупованих селах поширюємо безкоштовно. Один раз на я за годину безкоштовно роздав більше 2 тисяч примірників… Це правда життя. Але водночас ми розуміємо: така практика призведе до того, що з настанням миру, коли ми запропонуємо там газету за гроші, нас запитають: а чому? Газета – це товар, за який треба платити, – ділиться міркуваннями керівник видання.
«Миколаївські новини» завжди були найтиражнішим виданням Миколаївщини – тижневий наклад становив близько 20 тисяч. Дуже багато примірників продавали в роздріб. І хоча сьогодні ця газета все одно лідирує в роздрібному продажу, цифри вже зовсім не ті – вони впали до 1,5 тисяч. Останнім часом, правда, попит на газету дещо виріс – вочевидь, це пов’язано з нестабільністю Інтернету на Миколаївщині.
– Наша газета відповідає своїй назві: спеціалізуємося саме на новинах, – наголошує Анатолій Білоножко. – Виставляємо їх і на свій сайт. Збираємо інформацію про те, що відбулося впродовж тижня. Людям важливо знати, де набрати воду, де з’явилися якісні продукти, як отримати пільги, як іде боротьба зі злочинністю, що робить мерія… Від аналітичного жанру, історій про людей повністю відмовилися – не наша специфіка. До новин додаємо тільки телепрограму і розважальний контент.
За словами редактора, реалізація видання сьогодні – стовідсоткова.
– Ми могли б збільшувати обсяг (нині це чотири сторінки формату А2), тираж, але не маємо для цього ані достатньо коштів, ані працівників. Одне чіпляється за друге, доводиться все скорочувати: рекламний ринок впав, «Укрпошта» працює нестабільно… Що казати, коли в нас один розповсюджувач за пів дня продає газет більше, ніж «Укрпошта» з усіма її відділеннями по всій області, – дивується Анатолій Білоножко. – Викручуємося як можемо. Попри дорогий бензин, розвозимо газету на пункти продажу самі – по черзі. Минулого тижня тираж розвозив я, цього тижня – бухгалтер, на наступному тижні поїде відповідальний секретар.
«Миколаївські новини», які традиційно були російськомовними «Николаевскими новостями», поступово українізуються. Йде процес зміни реєстраційних документів, ребрендингу. Все це – також розходи.
За словами Анатолія Білоножка, ускладнює роботу й неможливість постійно працювати в редакційному офісі – зруйнованому і пограбованому. Редактор скаржиться, що крило міськради, де традиційно винаймали приміщення ЗМІ, нині в жахливому стані, вікна розбито, комунікації знищено, й хто і за які кошти його ремонтуватиме – наразі невідомо. Докладніше про проблеми редакції «Миколаївських новин» ми писали в грудні.
– Працювати доводиться по домівках, – каже Анатолій Білоножко.
Але, попри всі труднощі, для колективу газети в її 30-річний ювілейний рік «склянка наполовину повна», а не «наполовину порожня».
– Тішить, що, як виявилося, в нас дуже багато друзів, – каже редактор. – Їхня підтримка, допомога НСЖУ – все це свідчить, що журналістська солідарність існує!
Національна спілка журналістів України одним із своїх пріоритетів визначила підтримку місцевих видань на прифронтових і деокупованих територіях. Допомога надається у співпраці зі Всеукраїнським благодійним фондом «Журналістська ініціатива». Наразі НСЖУ підтримала відновлення 32 прифронтових локальних видань.
Інформаційна служба НСЖУ