Троє загиблих журналістів, 26 досі перебувають за ґратами — уже самі ці цифри підсумовують похмуру реальність незалежної журналістики в Україні за минулий рік. За ними стоять десятки зламаних і зруйнованих життів через війну Росії проти України, яка від самого початку також була війною проти вільної преси України та її демократичного устрою.
Ці цифри відображені у висновках нового звіту, опублікованого 18 лютого, Міжнародним інститутом преси (IPI) разом із нашими партнерами з консорціуму Media Freedom Rapid Response (MFRR), до якого входять ще п’ять європейських організацій із захисту свободи медіа.
Наші висновки базуються на аналітичній роботі команди дослідників по всій Європі, які щодня відстежують атаки на медіа у 36 країнах ЄС та державах-кандидатах, фіксуючи кожен випадок як порушення свободи преси. Загалом у 2025 році ми зафіксували 1481 таке порушення по всій Європі, з них 124 — в Україні.
Як і в попередні роки, ситуація в Україні була центральною для нашого аналізу загального стану свободи преси в Європі.
Осінь 2025 року — найсмертоносніший період для журналістів із перших місяців повномасштабного вторгнення
Незалежна журналістика допомагає суспільствам слідкувати за найважливішими подіями, які зрештою формують їхнє майбутнє. У цьому контексті репортажі з фронту є життєво важливими, адже вони доносять критично важливі новини як до української, так і до міжнародної аудиторії.
Однак із часом журналістам, які працюють на передовій в Україні, стає дедалі складніше виконувати цю роботу.
Наш звіт підкреслює те, що журналісти в Україні й так добре знають: за останній рік технологія FPV-дронів розвинулася настільки, що нині небезпечно працювати майже в будь-якому районі Донбасу — навіть у місцях, які ще нещодавно вважалися відносно безпечними.
Крім того, маркування “Press”, які відповідно до міжнародних стандартів мають використовуватися у зонах збройного конфлікту для ідентифікації журналістів як цивільних, дедалі частіше стають мішенню для російських військових і більше не виконують захисної функції.
У 2025 році троє медійників заплатили найвищу ціну за спробу донести новини з фронту: французький фотожурналіст Антоні Лаллікан, а також українські репортери Євген Кармазін і Альона Грамова. Щонайменше ще 12 отримали поранення, згідно з даними нашого звіту Mapping Media Freedom.
Це зробило 2025 рік — і особливо осінь минулого року — найсмертоноснішим періодом для журналістів в Україні з перших місяців повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році.
Занепокоєння щодо безпеки українських журналістів у російському полоні
Хоча ця тема рідко потрапляє в заголовки новин, становище українських журналістів, яких утримує Росія, викликає серйозне занепокоєння. Смерть Вікторії Рощиної у 2024 році посилила страхи, що інші медійники, яких Росія продовжує утримувати як заручників, можуть зазнати подібної долі.
Протягом 2025 року Росія звільнила Владислава Єсипенка, Дмитра Хилюка та Марка Каліуша, однак ще 26 українських журналістів залишаються за ґратами — у Росії або на територіях України, які наразі перебувають під російською окупацією.
Окрім повністю безпідставного характеру їхнього ув’язнення та політично мотивованих звинувачень, ці журналісти, за численними свідченнями українських цивільних, звільнених із російського полону, регулярно зазнають жорстокого поводження і відвертих катувань з боку представників російської пенітенціарної системи.
Додаткове занепокоєння викликає майже повна відсутність інформації про умови їхнього утримання, адже мовчання навколо їхніх справ лише збільшує ризик подальших зловживань з боку російських органів влади.
Ситуація в Україні та загальноєвропейський контекст
Журналісти в Україні, без сумніву, працюють у найнебезпечніших умовах у Європі — у цьому сенсі їхню ситуацію неможливо порівняти з будь-якою іншою європейською країною.
На континенті загалом головними проблемами, які визначила наша дослідницька команда (окрім безпекової ситуації в Україні), стали атаки з боку національних влад, зокрема ухвалення законів про “іноземних агентів” та іншого репресивного законодавства, наприклад у Грузії та Туреччині. Серед інших проблем — зростання кількості судових позовів проти журналістів, спрямованих на їхнє залякування, відомих як SLAPP-позови.
Журналісти в Україні також стикаються з численними ризиками з боку внутрішніх акторів, що підкреслюється у нашому звіті. Серед них — фізичні напади, а також перешкоджання законній журналістській діяльності, наприклад відмова в доступі до судів чи інших державних установ.
Однак ці атаки, очевидно, не можуть зрівнятися з тими, що здійснюють російські окупаційні сили в Україні.
Висновки та подальші кроки
Хоча наш щорічний звіт сам по собі не має на меті пропонувати рішення цих проблем, зібрані нами дані є потужним інструментом для розуміння пріоритетів та формують основу адвокаційної роботи IPI і наших партнерів з MFRR на підтримку свободи медіа та незалежної журналістики — в Україні, Європі та за її межами.
У випадку України ці дані демонструють найсерйозніші виклики, з якими стикаються журналісти, і допомагають міжнародній спільноті із захисту свободи преси визначити пріоритетні напрями дій. Зокрема, критичною є потреба у скоординованих зусиллях для звільнення українських журналістів, які перебувають у російському полоні. Не менш важливою є ситуація на передовій, де Росія дедалі частіше навмисно атакує журналістів під час роботи.
З огляду на частоту випадків обстрілів, поранень і вбивств журналістів, маркування “Press” стало питанням, яке потребує переосмислення міжнародних стандартів ідентифікації журналістів як цивільних осіб у зонах збройного конфлікту.
Поки триває повномасштабне вторгнення Росії, IPI та наші партнери з MFRR продовжуватимуть відстежувати порушення свободи преси, включно з російськими атаками на медіа, виступати за збереження міжнародної уваги та підтримки, а також надавати безпосередню допомогу нашим колегам в Україні там, де це можливо.
Кароль Лучка, радник із питань свободи преси у Східній Європі, Міжнародний інститут преси (IPI)
Передрук з “Української правди”.
