Ігор Гурʼєв – журналіст інтернет-порталу «Акцент», як і більшість запорізьких медійників, від початку повномасштабного вторгнення, висвітлює життя в прифронтових населених пунктах.
Ігор – один з активістів Запорізького Центру журналістської солідарності НСЖУ. Бере участь у заходах, надихаючись дружньою атмосферою підтримки. Тут кілька місяців тому його прийняли до лав НСЖУ, тут на виставці «Запорізькі журналісти на війні», представлені і його світлини. Про роботу в нинішніх реаліях фотокореспондент розповів спеціально для Запорізького Центру журналістської солідарності.
– Ігоре, як часто ти їздиш на зйомки на прифронтові території?
– Десь двічі на місяць. Бо зараз доступ до Оріхова, до речі, мого рідного міста, дуже ускладнений, у кількох кілометрах від нього йдуть важкі бої, тому рідше, ніж хотілося б, виїжджаю.
– Куди останній раз їздив? Чим запам’яталась ця поїздка?
– 26 жовтня – у Гуляйполе і в Оріхів. Запам’яталася небезпечна дорога до Гуляйполя і гостинність рятувальників ДСНС, і незламні люди, які живуть у цих розбитих фронтових містечках.
З більш ранніх подорожей згадується поїздка до села Новоандріївка. Воно сформувалося серед мальовничих степів моєї рідної Оріхівщини. Колись тут жило 500 українців, зараз залишилося лише 40 жителів. Побачив, що їм доводиться переживати, постійно перебуваючи за кілька кілометрів від ворога.
Сподіваюся, повернуся у село, коли росіян не буде, і сфотографую початок його нової історії.
– Що найважче у таких поїздках? З якими труднощами доводиться зіштовхуватися?
– Найважче знайти транспорт і зробити дозвіл на зйомку. Це в організаційному плані. А в моральному… Дуже важко і боляче. Коли приїздив до Оріхова, пересуваючись містом, на 360 градусів навколо бачив одне — руйнацію. Ми з колегами зафільмували, як вигладають торгівельні ряди ринку, обстріляні багатоповерхівки, пошкоджений медичний заклад…
Пригадую, як приїхав до Оріхова, коли рашисти зруйнували одразу два місця, з якими тісно пов’язане моє дитинство. Вщент добили будівлі рідної гімназії «Сузір’я», де я 10 років навчався, і дитячо-юнацької спортивної школи, куди я кілька років поспіль після уроків поспішав на тренування з гандболу.
Для мене це були не просто будівлі. Вони постійно живуть у моїх найкращих спогадах. Та й для тисяч моїх земляків різних поколінь.
Боляче і сумно бачити страшні руйнування. Але вірю у воскресіння мого містечка, в те, що ми його відбудуємо після нашої перемоги. І тисячі земляків різних поколінь також вірять.
– Чи є у тебе вже якісь власні лайфхаки – як працювати в таких умовах швидко і ефективно?
– Мабуть, найголовніший у тому, що я для людей в цих краях – свій. І я цим користуюся для користі справи. Якщо зйомка відбувається на Оріхівщині або Гуляйпільщині, я кажу місцевим, що я з Оріхова, і спілкування одразу стає щирим. Розумієте, я ж їхній земляк. Ми маємо багато спільних знайомих, я знаю, який вигляд мали ці містечка і вулиці… Разом позгадуємо – і розмова йде більш відверто і невимушено.
– Чи потрібна тобі допомога від НСЖУ (і яка саме), щоб поліпшити свою продуктивність в таких умовах?
– У мене досить стара модель фотоапарата, і він почав ламатися. Хотів би оновити техніку, але сам наразі не в змозі. Моя сім’я зараз – теж переселенці.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 152.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Дар’я Зирянова
Фото надав Ігор Гур’єв
