У конференцзалі Національної спілки журналістів України 17 листопада відкрито фотовиставку «Позивний Мауглі». Авторка світлин, професійна фотокореспондентка Олена Худякова – учасниця бойових дій (на війні журналістка була саме як захисниця України). У важкий для країни час вона добровільно змінила редакційну роботу на військову службу. Відрекомендували колегу на відкритті виставки голова НСЖУ Сергій Томіленко й генеральний директор Укрінформу Олександр Харченко. Останній наголосив на унікальності творчого доробку Олени, бо її світлини – «це війна, пропущена через себе».
Олена служила в розвідгрупах двох артилерійських бригад (2015–2017), згодом як парамедик у команді «Ангели Тайри» (2017–2019). Мала позивний Мауглі. І в умовах війни – мала обмаль часу, вільного від виконання службових обов’язків. Бачити «фронт» крізь об’єктів фотокамери (звісно, не за завданнями ЗМІ) могла лише в певних ракурсах: мусила зважати на вимоги безпеки й обмеження, які накладає на вояків їхня бойова робота.
Промовляючи на презентації, Олена пунктирно окреслила свій вибір і шлях на війну: почала з Майдану, потім Крим («спілкувалася в Перевальному з росіянами»), повернулася до Києва. Далі – Східна Україна: «хотіла служити за контрактом, стала нелегальним бійцем»… Ходила на «той» бік (зауважила, що «робота розвідників – без права на славу»). Була під Горлівкою, далі – добробати… «Шкодує», що в той час не мала змоги бути військовим кореспондентом – тоді й виставка була б інша (тут же світлини – немов «погляд у бінокль», переважно пейзажі, силуети, мінімум облич).
На запрошення Олени завітали до спілчанської конференцзали колеги (фронтовий журналіст Андрій Дубчак) і бойові побратими, зокрема колишній командир відділення Анатолій (позивний «геолог»), чия спеціалізація – оптична розвідка. Андрій звернув увагу присутніх на те, що майже немає серед репортерів у зоні ООС тих, хто готує інформацію для соціальних мереж, мало документалістів. А ще дуже важливо, вважає він, щоб і в іноземній пресі в реальному часі з’являлися світлини з українським баченням війни.
Гендиректор Укрінформу Олександр Харченко, зокрема, висловив вдячність НСЖУ за можливість продовжити життя цієї виставки та назвав її унікальною.
«Це унікальні знімки, бо в них поєдналися одразу декілька моментів. Кажуть, що фото – це зупинена мить, і Олена Худякова зупинила миті цієї війни, показала її суть. Вона показала людину на війні. А оскільки війна – це не звичайне розмірене життя, а, як відомо, за Шекспіром, є значною мірою театром, то тут ми бачимо людину не такою, якою вона здається собі, а такою, якою вона є. Ще кажуть, що фото – це літопис часу. У цьому випадку це теж правда, адже ці зупинені миті Оленою є літописом часу. Вони показують місце цієї війни у нашій історії для тих, хто житиме потім. Вони показують звідки ми йшли і куди ми йдемо, тих, з ким нам по дорозі і тих, з ким би ми не хотіли бачитися у майбутньому», – сказав він.
Зі свого боку Перша секретар НСЖУ Ліна Кущ зазначила, що проведення такої виставки є важливою подією, а її тема надзвичайно актуальною. «Це знімки людини, яка воювала і брала до рук камеру лише у короткі хвилини перепочинку або якогось затишшя. Саме в цьому і цінність цієї виставки. Ми не бачимо тут вогню, військової техніки або якогось протистояння, але ми бачимо це напруження, ці дуже цінні хвилини, коли можна помилуватися заходом чи сходом сонця. Ми бачимо справжню журналістку, яка замість того, щоб відпочивати або відновити силу, брала до рук камеру і фіксувала усе навколо себе», – сказала вона.
Думками про творчість Олени поділилися на презентації секретар НСЖУ Микола Семена, перший заступник голови Держкомтелерадіо Богдан Червак, відповідальна секретар Київської організації НСЖУ Алла Малієнко.
«Нік, винесений у назву фотовиставки, став призмою, крізь яку війну показує глядачеві людина, котра сама пройшла її стежками, – пише про виставку Олени Укрінформ. – Вона раділа успіхам побратимів і втрачала бойових товаришів, мерзла в засніжених окопах і милувалася квіткою, що проросла крізь спаплюжену вибухами землю. Ці миттєвості Олена пережила разом із товаришами, багатьох із яких уже немає серед живих… Але лишилися фотографії, на яких закарбовані миттєвості новітньої історії України та її захисників. Ці історії не прикрашені у фоторедакторі, деякі – з автографами зображених на них героїв та неповторними емоціями «за кадром». Кожна з них – не просто світлина, а документальна повість, що змінює уявлення про життя і смерть, війну і мир».
Роботи з виставки «Позивний Мауглі», експонованої цієї осені у Верховній Раді України, перебуватимуть до кінця року в конференцзалі НСЖУ (Хрещатик, 27-а), а далі, як висловилися деякі учасники заходу, світлини потрібно показати не лише в столиці.
Запис презентації виставки можна переглянути на сторінці НСЖУ в мережі «Фейсбук».
Фото: інформагентство «Укрінформ»
