Рідне місто головного редактора «Зорі» Олександра Пасічника – в руїнах. В Лимані – жодної вцілілої будівлі. Дрони полюють на людей. Там, де до вторгнення жило понад 23 тисячі мешканців, нині залишилося лише близько трьох тисяч.
9 вересня сталася трагедія: окупанти обстріляли цивільних, які прийшли отримати пенсії через пересувне відділення «Укрпошти» в селищі Ярова. Загинуло 25 людей. Є поранені. Саме цій темі, а також заклику до евакуації й поясненню, як отримати допомогу в надзвичайних умовах, присвячено свіжий номер «Зорі».
Олександр Анатолійович приніс цей випуск у Спілку журналістів — подарував як символ незламності. Бо газета для лиманців — це і новини, але і єдиний канал інформації для тих, хто живе без світла і зв’язку. Правда і надія. Це знак: «Ти не забутий».
У короткі хвилини перепочинку газету «Зоря» читають переселенці в «Пунктах незламності». Її гортають у Лимані комунальники — ті, хто ризикує життям, відновлюючи світло і воду під обстрілами. У їхніх руках газета стає ковтком спокою, голосом рідної землі, який нагадує: «Тримайся. Ми поруч».
«Знайте, що сонце України сходить на Донбасі!» — слоган газети, яка тримається на плечах 65-річного редактора, котрий присвятив цій справі вже 46 років свого життя. Попри втрату дому й редакції, попри евакуацію до Києва, він продовжує виконувати Місію журналіста.
«НСЖУ пишається тим, що відродила «Зорю» у 2022 році, підтримавши вихід першого номера після початку повномасштабного вторгнення. Відтоді ми постійно рекомендуємо газету донорам і партнерам. Але зараз ситуація критична: коштів на друк і онлайн присутність, роботу редакції до кінця року немає, – наголошує голова НСЖУ Сергій Томіленко. – Якщо ви чи ваші партнери можете підтримати «Зорю» та її редактора — будь ласка, допоможіть. Бо це більше, ніж газета…»
