До повномасштабного вторгнення Анастасія Полєшко працювала у пресслужбі міської ради Запоріжжя. Як і багатьох медійників, війна змусила її покинути рідний дім. Прихистком для журналістки став Івано-Франківськ. Анастасія познайомилася в цьому місті з місцевими колегами, брала активну участь у заходах Центру журналістської солідарності. Восени вона повернулася додому, однак і тепер продовжує тримати контакт із новими друзями, яких знайшла в Івано-Франківську.
Напередодні річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну Анастасія Полєшко поділилася своїми спогадами.
«Не дам цій війні забрати в мене найдорожче!»
Пам’ятаю 24 лютого минулого року так, ніби це було вчора. 6-та година ранку. Дзвінок на мобільний. Спросоння намагаюся намацати рукою телефон на тумбочці. Той продовжує невпинно дзвонити. З одним заплющеним оком тицяю в екран і натискаю кнопку з зеленою слухавкою. Мамин голос… «Прокидайся швидше, війна в країні почалася!» В мене комок у горлі застряг, довго не могла нічого вимовити у відповідь. Не могла оговтатись. До цього ми не раз у родині обговорювали можливість такого сценарію, але я не вірила… Не хотіла вірити… Як у 21-му столітті, у цивілізованому світі, який пережив дві війни й поніс мільйонні втрати, могли зважитися піти на таке знову? Заради чого?!
Це був перший момент, який збив мене з ніг, «поклав у нокаут».
Другий стався тоді, коли вперше довелося спускатися в укриття через реальну загрозу й обстріли. Прийшло чітке розуміння, що це не жарти, і звуки вибухів, які було чутно, – це не феєрверк і не петарди.
Третій – коли зрозуміла всю серйозність подій і почала зносити з собою в укриття тривожну валізу – ту, яку до цього брала з собою в подорожі. Сходинка за сходинкою… Міцно стиснувши зуби, тягла цю важучу «пластикову коробку», в яку впхнула все своє життя. Речі в ній були складені хаотично, нашвидкуруч. Зібрати все найнеобхідніше, включно з аптечкою, запасами консервів і таким іншим, мені вдалося тільки з третього разу. Перші два я пошепки, про себе, молила Бога тільки про одне: аби мій будинок вцілів цієї ночі й у мене ще була можливість повернутись і таки доскладати все те, про що я забувала.
Жах пережила й тоді, коли зрозуміла, що не повернуся до рідного батьківського дому, адже ця територія опинилася в окупації. Невідомо, в якому стані зараз залишене нами житло. І це ще не найгірше. Всі наші сімейні альбоми зі світлинами залишилися там. Коли хапали документи, про них і не згадали. В алгоритмах складання тривожних валіз про це чомусь не йдеться… Дні народження і ювілеї, випуски з садочка, школи, в колі рідних, яких уже немає з нами, виступи на сцені з танцювальним колективом, відпочинки у літніх таборах… Я без дитячих світлин, без дитинства. Такі, здавалося б, дрібнички, але саме вони закладають фундамент, роблять нас тими, ким ми є.
Душа болить і більше не летить… Ні, не дам цій війні забрати в мене найдорожче! Пам’ятатиму і прокручуватиму всі спогади в голові щодня, аж поки не відвоюємо все назад і не повернемо собі все те, що втратили!
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Івано-Франківську – 066 677 07 26 (Вікторія Плахта, координатор Івано-Франківського центру), адреса: вул. Січових стрільців, 25.
Про ЮНЕСКО. ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Центр журналістської солідарності в Івано-Франківську
