Збільшується аудиторія, зростає авторитет Гадяцької газети «Рідний край. Газета Гадяцького земства» – видання, яке свого часу започаткувала Олена Пчілка і яке відновилося у 2022 році завдяки ініціативі команди однодумців. Хоча ідея відновлення газети, на перший погляд, могла здаватися дивною, адже її відродили, коли почалася війна, друковані локальні медіа втрачали тиражі, рекламний ринок звужувався, редакціям не вистачало коштів на друк та інші потреби. І в цей час ініціатори видавничого проєкту – Світлана Новікова, Наталія Судакова, Віталіна Пинчук, Анатолій Дементій, Ірина Орлова та Олексій Новіков – за підтримки однодумців викупили збанкрутілу газету «Гадяцький вісник», провели юридичну процедуру зі зміни співвласників і перереєстрації видання. Газета відновила історичну назву, що існувала за часів Української Народної Республіки під редагуванням Олени Пчілки, – «Рідний край. Газета Гадяцького земства», зберегла елементи дизайну, характерні для тих часів, вибудувала редакційну політику.
– Наша мета була – відтворити на шпальтах дух рішучого спротиву намірам знищити Україну. Перший номер відродженої газети вийшов 9 листопада 2022 року, у День української писемності та мови, – розповідає редакторка видання Світлана Новікова.
Ініціатива мала сенс – це була протидія агресії російських окупантів в інформаційному просторі. І читачі оцінили нову ідею. Символічно, що видання друкується у тій самій гадяцькій друкарні, де виходили номери газети під редакцією Олени Пчілки.
Два роки становлення і розвитку медіа
Зараз редакція медіа функціонує як мультимедійна платформа, яка має свою аудиторію, що постійно зростає.
Цьогоріч у День Незалежності України, газета «Рідний край. Газета Гадяцького земства» отримала престижну літературно-мистецьку премію імені Олени Пчілки. Подія стала знаковою для редакційного колективу та співзасновників, відзначенням їхньої просвітницької діяльності у справі формування національної ідентичності, а також свідченням професійності журналістів.
– Спочатку газета виходила на чотирьох шпальтах, тепер – на дванадцяти. Зміст кожного номера продумуємо з натхненням і увагою до деталей. – розповідає директорка Віталіна Пинчук. – Натхненницею багатьох наших кроків є постать Олени Пчілки. Її українолюбство було дороговказом, написаним любов’ю до рідної землі, закликом до дій. Ми дуже захопилися цією ідеєю, але її реалізація потребувала місяців наполегливої праці. Жоден із нас не мав досвіду у видавничій справі чи журналістиці. Ми прагнули відродити газету, яка б доносила до світу голос свідомих українців, знайомила з культурними скарбами нашої держави, розкривала правдиві сторінки боротьби України проти російських імперських зазіхань та утверджувала українську мову і національну ідентичність.
Рубрики газети говорять самі за себе: «Боронимо рідний край», «Культура», «Молодіжний здвиг», «Душа болить», «Край». А рубрики «Звістки» та «Оповістки» запозичені у газети часів Олени Пчілки.
У цьому медіа цінним є історична багатовекторність у розумінні й пізнанні історії рідного краю і всієї України: матеріали спрямовані, з одного боку, на злободенність життя у нинішніх реаліях, а з іншого боку – на ретроспективу, відображену через авторський погляд, у матеріалах-дослідженнях.
– Місія нашої газети – сприяти формуванню архітектури української самосвідомості. Ми прагнемо не лише розповідати про правдиві історичні факти, а й відкривати невідомі сторінки з життя наших земляків, проводячи ґрунтовні дослідження, – пояснює Світлана Новікова.
З-поміж унікальних публікацій привертає увагу, приміром, «Битва під Оршею: тріумф української зброї та єдності». У ній ідеться про перший урок Оршанської битви, на якому газета акцентує увагу сучасників: ми сильні в єдності і завжди перемагаємо, коли згуртовані.І це не лише єдність між українцями, це єдність з нашими найближчими сусідами і союзниками.
«Історія зцілення правдою через зв’язок поколінь» – тут предметно досліджено, як історія родоводу допомагає знайти внутрішню стійкість, а зцілення історичною правдою – нашу ідентичність, про те, що подолати страх допомагає усвідомлення, що за право бути собою боролося не одне покоління.
Великий відгук у читача знаходять матеріали, у яких йдеться про загиблих героїв внаслідок злочинних дій російського режиму під час повномасштабного вторгнення рф в Україну. Ще одна з актуальних тем у газеті –як наші військовослужбовиці на фронті доводять, що їхня боротьба не про славу, а про любов, обов’язок і право творити свою історію. Тим більше, що одна із засновниць видання, Наталія Судакова, яка раніше обіймала посаду директорки Гадяцького краєзнавчого музею, вирішила взяти до рук зброю, ставши на захист рідної землі.
Пані Світлана розповідає і про «гадяцьке сафарі». Це окрема історія однодумців, які стали згодом засновниками газети.
На початку війни гадяцькі мисливці, єгері, тероборонівці та всі, хто вмів володіти зброєю чи був готовий навчитися, об’єдналися у народне ополчення, яке хтось назвав «гадяцьким сафарі». Світлана добре запам’ятала слова Анатолія Дементія: «Дівчата, аби захищати рідний край, нам нічиї дозволи не потрібні». З перших днів війни він разом зі Світланою Новіковою, Віталіною Пинчук та багатьма іншими долучився до боротьби.
Активісти виготовляли коктейлі Молотова, щоб перепиняти шлях ворожій техніці, укріплювали блокпости, затримували колони ворога на шляху до Києва. Віталіна допомагала відстежувати рух російських колон і передавала координати. Світлана разом із Анатолієм розвозили набої, зброю, облаштовували перепони для техніки. Це було надзвичайно ризиковано: добираючись до блокпостів, вони в будь-який момент могли натрапити на ДРГ чи ворожі танки.
– Вражала єдність армії й народу, усієї України, – наголошує Світлана. – Ми відчували себе частиною великої відсічі нападникам. Згодом російську наволоч відкинули з Сумської області, сусідньої Охтирщини й нашого краю. А невдовзі дорогами потягнулися довжелезні колони біженців. Тоді ми спрямували всі свої зусилля на допомогу переселенцям.
Балансували на межі закриття. Вистояли завдяки підтримці
Фінансування будь-якої локальної газети у нинішніх умовах – болюча проблема. Не оминула вона й «Рідний край. Газета Гадяцького земства», але тут знайшли нестандартні підходи.
Перші десять місяців, як розповіла Світлана Новікова, друк фінансувався власним коштом співзасновників і бойових виплат Анатолія Дементія, який на той час уже пішов добровольцем до ЗСУ і скеровував свої виплати на підтримку улюбленого видання, допомагаючи забезпечити його вихід. Побратими Анатолія також долучилися до справи. Однак цей процес не міг тривати нескінченно.
Коли грошей вистачало лише на один останній випуск, Світлана почала шукати вихід. Вона зв’язалася з керівницею інноваційних проєктів Наталією Пахайчук (CID Media Group). Дізнавшись, що газета, яку колись редагувала Олена Пчілка, перебуває на межі закриття, пані Наталія одразу відгукнулася, щоб допомогти редакції втриматися.
Стабілізувати ситуацію вдалося завдяки гранту від «Європейського фонду за демократію». Результат спільних зусиль – «Рідний край. Газета Гадяцького земства» продовжує регулярно видаватися.
Пам‘ятник Олені Пчілці як потреба воєнного часу
Нині реалізується проєкт редакції медіа «Рідний край. Газета Гадяцького земства» разом із мережею гіперлокальних медіа «Район in.ua» за підтримки відділу культури та туризму Гадяцької міської ради – Національний збір на встановлення пам’ятника Олені Пчілці.
Оголошуючи збір коштів, як зізнається Світлана Новікова, команда хвилювалася через можливу негативну реакцію, мовляв, «йде війна, тож це не на часі». Однак ідея знайшла чимало прихильників.
«Країна бореться у війні, і для перемоги нам потрібні надійні світоглядні опори. Постать Олени Пчілки – одна з таких опор. Вона боролася за українську ідентичність, виступала проти царської росії, більшовицького режиму та радянського поневолення, захищаючи ідею незалежної України. Ми переконані: якщо не збережемо українські культурні маркери, їхнє місце займуть чужі, російські. Цей проєкт – це про нашу національну свідомість, про зрілість і про вибір». наголошують автори проєкту.
– Що можна додати? Лишень одне: якщо рух українолюбства Олени Пчілки вам близький і цінний, долучайтеся до проєкту, – зауважує Світлана Новікова.
Синергія дала неймовірний ефект
Розповідь про унікальне видання «Рідний край. Газета Гадяцького земства» буде не повною, якщо не зупинитися на проактивних особистостях, які його відродили.
Десять літ тому Світлана Новікова здійснила свою мрію, переїхавши із гамірної столиці до живописної Вельбівки поблизу Гадяча. Вона не обмежилася побутовими справами й вирішила боротися з негативними явищами у селі. Під час просвітницької роботи, коли розповідала про шкоду диму від спалювання сміття для довкілля, Світлана познайомилася з депутаткою Віталіною Пинчук.
– Ми були надзвичайно задоволені результатами нашої роботи, – теплішає голос пані Віталіни. – Завдяки сортуванню побутових відходів громада отримала кошти, які спрямували на ініціативу зі стерилізації домашніх тварин. Люди підтримали нас.
Згодом з’явилося Об’єднання «Вельбівські ініціативи». Вони зосередилися на вирішенні важливих питань: організовували дозвілля для молоді у селі, проводили сімейні еко-квести, організували роботу щодо сортування сміття, компостування рослинних решток і гуманного ставлення до тварин.
Об’єднавшись, активісти досягли вражаючого ефекту.
Також у редакції стежать за діяльністю НСЖУ і хочуть стати частиною спілчанської спільноти.
– Маємо намір подати заяви для вступу до Національної спілки журналістів України, – підкреслює редакторка. – Хочемо долучатися до спілчанських справ, мати зворотний зв’язок. У нашому сьогоденні для редакцій це важливо.
Людмила Мазнова
Дискусія з цього приводу: