Запити, які Національна спілка журналістів України отримує від місцевих медіа з прифронтових і деокупованих територій, – не величезні, вони реальні для виконання, заявив голова НСЖУ Сергій Томіленко під час нещодавнього розширеного засідання Правління Спілки.
– Наведу приклад газети «Трудова слава» з Оріхова Запорізької області, яку свого часу журналістська спільнота підтримала під час роздержавлення, коли місцеві чиновники не відпускали її з-під свого впливу. Тепер за підтримки Національної спілки журналістів України і завдяки донорській допомозі зарубіжних інвесторів у надскладних умовах бойових дій газета «Трудова слава» приходить до читача, – наголосив Сергій Томіленко.
І слід сказати, що газета з Оріхова – не одна, що отримала допомогу на видання, зараз йдеться про 28 газет з прифронтових територій, які отримали фінансову допомогу від іноземних донорів.
Перша секретар НСЖУ Ліна Кущ, яка опікується роботою Центрів журналістської солідарності, продовжує думку голови Спілки:
– Завдяки підтримці уряду Японії, а також міжнародної програми з розвитку та комунікації ЮНЕСКО в нас почали діяти два нових напрями в діяльності Центрів журналістської солідарності. Один із них – це менторська програма підтримки 27 редакцій із деокупованих та прифронтових територій.
Упродовж кількох місяців у рамках програми наші колеги отримують знання щодо того, як залучати кошти для редакції, вдосконалювати контент, як дотримуватися журналістських стандартів. З інтересом колеги сприймають знання з диджиталізації і використання цифрових платформ у їхніх медіа.
В рамках цього проєкту відбувся дводенний семінар редакторів з прифронтових і деокупованих територій. Це вперше від початку широкомасштабного вторгнення ми зібрали мужніх колег в Києві, і дуже порадувало те, що вони за підтримки НСЖУ та іноземних донорів стали більш упевненими в завтрашньому дні своїх редакцій, працюють натхненно, радіють, що можуть бути корисними своїм читачам.
Другий напрям, який у нас додався до діяльності мережі Центрів журналістської солідарності, – це співпраця із Збройними Силами України, із силовими правоохоронними структурами. Ведемо зацікавлений діалог щодо поліпшення умов роботи українських та іноземних журналістів, які висвітлюють ситуацію в зоні бойових дій.
Зокрема, вирішуємо питання акредитації та комунікації, питання доступу журналістів до тих чи інших зон. Це велика і часто не публічна робота, яка, можете повірити, має свої результати.
Після запровадження нових правил акредитації журналістів у червоних, помаранчевих і зелених зонах бойових дій більшість командирів почали оголошувати свої зони дії червоними. Роблять це тільки для того, щоб не мати справу з журналістами і не відволікатися на журналістів. Це не справедливо і неправильно.
Отже, Національна спілка журналістів України невтомно пояснює, чому важливо, щоб журналісти висвітлювали те що відбувається на передовій. Наша команда напрацьовує рекомендації в справі поліпшення правил акредитації та комунікації військових з цивільними журналістами.
На міжнародному рівні останнім часом доводиться спостерігати, як дещо спадає увага до проблем України і до проблем українських журналістів. Це не може не хвилювати, тому Центри журналістської солідарності стараються працювати якомога активніше, щоб закордонні колеги знали про нас якомога більше.
Найперше це – побудова всіх процесів, пов’язаних з плануванням, звітуванням, комунікацією і просуванням ЗМІ відповідно до вимог міжнародних проєктів. Сьогодні сміливо можу рекомендувати колегам звертатися до наших Центрів журналістської солідарності у Запоріжжі, Чернівцях, Дніпрі, Івано-Франківську за досвідом організації заходів та їх висвітлення.
Ми сфокусували свої зусилля на тому, щоб інформувати міжнародних партнерів про нашу роботу, розповідати про наші можливості і про те, що ми спроможні допомогти безпосередньо журналістам і редакціям. Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко вперше в історії нашої Спілки виступав з трибуни генеральної асамблеї ООН і говорив про потреби українських журналістів.
Вважаю, що це було одним з великих досягнень, фактично – прорив, коли про потреби українських журналістів, про потреби газет на деокупованих територіях говорили на такому рівні. Це допомагає нам привертати увагу нових міжнародних партнерів, спонукає підтримувати українські медіа.
Не припиняємо роботу з керівницею Київського офісу ЮНЕСКО в Україні і з послом Японії в Україні, які підтримали нові напрями діяльності мережі Центрів журналістської солідарності.
Співпрацюємо з керівництвом Європейської Федерації журналістів і Міжнародної Федерації журналістів. Під час онлайн зустрічі НСЖУ з цими потужними журналістськими об’єднаннями, в якій узяли участь 15 європейських асоціацій і спілок журналістів, ми продемонстрували, як працюють наші Центри в Києві і на місцях.
Наші зарубіжні партнери могли почути Світлану Карпенко, яка розповідала про свою роботу в умовах жорстоких бойових дій, в яких живе і працює Оріхів. Ми дали пряме включення з гарячої точки Херсона, де журналіст працював у захисному спорядженні, що отримав від Спілки журналістів.
Ця зустріч справила величезне враження, і президентки Міжнародної Федерації Журналістів і Європейської Федерації Журналістів виступили зі словами підтримки українських колег. Буквально наступного дня пішов заклик до всіх спілок і асоціацій Європи наповнити Фонд підтримки українських журналістів.
Радіємо, коли вдається утримувати увагу міжнародної спільноти на наших пріоритетах, на необхідності допомагати українським журналістам. Так ми зможемо залучати до допомоги більше партнерів і підтримати більше українських медіа, щоб вони відновлювали і продовжувала свою роботу в умовах великомасштабної війни з російським агресором.
Підготувала Ольга Войцехівська, «Журналіст України»
