Пам`яті Петра Івановича Медвідя
Відійшов у Вічність Петро Медвідь, відомий український публіцист і письменник, багаторічний очільник ряду редакційних колективів, полковник запасу, Заслужений журналіст України. Його земна життєва дорога обірвалася 26 серпня, за день до того, коли рідні, друзі, колеги збирались привітати Петра Івановича з 83-ім днем народження.
Ця дорога почалася 27 серпня 1939 року на Чернігівщині, в селі Володькова Дівиця Носівського району. Раннє дитинство Петра Івановича припало на війну, з фронтів якої не повернувся його батько – Іван Силович. Безмірні тривоги й клопоти багатодітної сім`ї лягли тоді на плечі його матері Тетяни Митрофанівни. Минуть роки, і Петро Іванович щемливо й проникливо опише її нелегку вдовину долю в книзі «Мамина колиска», за яку автор удостоївся журналістської премії. Це буде згодом, а в ті повоєнні роки він підростав і водночас росла його підтримка матері.
А ще з шкільної пори він цікавився журналістикою, захоплювався літературною творчістю, і це визначило його вибір професії і наступний життєвий шлях. Після школи Петро Медвідь закінчив Вище військово-політичне училище й редакторський факультет Військово-політичної академії, став військовим журналістом, був редактором газети одного з прикордонних округів. Дванадцять років очолював редакцію газети «Прикордонник України». У 1992—1995 роках працював начальником прес-служби Держкомкордону України.
У 1995 році Петро Іванович був призначений заступником головного редактора газети «Урядовий кур`єр». Він став одним з незаперечних моральних авторитетів редакційного колективу, його душею. Став, передусім, завдяки своїй самовідданості, сумлінності, високій відповідальності, вимогливості до себе і чуйності до колег, готовності завжди підставити своє плече іншим. А ще він був прикладом у творчості, постійно виступаючи на шпальтах «Урядового кур`єра” з глибокими аналітичними публікаціями, нарисами про відомих в Україні людей, з кореспонденціями на військові теми та підтримкою земляцького руху, зокрема діяльності рідного йому «Чернігівського земляцтва». До книг про прикордонну службу додалися нові книжкові видання і серед них – «Моя чернігівська родина» та книжечка, адресована своєму внукові Ванюші, який навчається в Італії.
Сумно й гірко усвідомлювати, що земна дорога Петра Івановича Медвідя – людини щедрої душі, високоталановитого письменника і журналіста, справжнього українського патріота, надійного і вірного товариша й друга, — обірвалася, що він перейшов за межу Вічності. Але, за словами поета, залишаються діла, зостається на землі глибокий слід від його добрих, богоугодних справ і наша про нього світла пам`ять.
Колеги і друзі
