Вебінар: “Фактчекінг для журналістів. Доступ до інформації в умовах надзвичайної ситуації” у межах циклу «Організація роботи місцевих медіа в умовах пандемії COVID-19» об’єднав дві важливі в роботі українських ЗМІ теми. Проблеми розкривали секретар НСЖУ, директор коледжу преси та телебачення, генеральний продюсер телекомпанії “ТАК ТV”, Гліб Головченко та секретар НСЖУ, адвокат і правозахисник Валерій Макеєв. Навчальний цикл є проектом НСЖУ, який реалізується за підтримки ПРООН.
– Говоритимемо про фактчекінг як про складову якісної професійної журналістики, – почав вебінар Гліб ГОЛОВЧЕНКО і пояснив чому цитатою- висловлюванням віце-президента та фото-директора Associated Press у2003-2016 роках Сантьяго Лайона: «Всім журналістам потрібно уникати зайвих припущень і завжди перевіряти та підтверджувати інформацію, щоб залишатися джерелами новин, яким довіряють».
Що ж потрібно перевіряти? Це перш за все заяви, що містять посилання на факти (наприклад, статистичні чи соціологічні дані, результати діяльності певної особи в минулому, які можуть бути підтверджені відео, підписом у документі). А от суб’єктивні судження чи прогнозування наслідків різних заходів перевіряти не потрібно, адже це практично і не можливо.
З одного боку фактчекінг існував завжди –від самого початку виникнення засобів масової інформації, але, з іншого боку новий тренд дали нові інформаційні технології, стверджує спікер. Зокрема, в 2007 році в США з’явився Politi Fakt – ресурс , що перевіряє дотримання заяв політиків Сполучених Штатів усіх рівнів влади. Це своєрідний лічильник правди, який присвоює інформаційну оцінку від «правда» до «брехня» і «вогняні штани», коли заява не точна і містить кумедні складники.
Тут же Гліб Головченко подає перелік фактчекінгових організацій світу (за даними американської організації «Duke Reporters’Lab» нині в світі працює 121 фактчекінгова організація у більш як 40 країнах). І в Україні також працюють організації, які перевіряють передвиборчі обіцянки політиків, борються з фейками російської пропаганди, аналізують економічні статті щодо залучення експертів тощо.
Існує базовий алгоритм перевірки фактів – як діяти журналістові, щоб не втрапити в халепу і не мати судових позовів. І добре, каже Гліб Головченко, що в Україні вже існують ресурси з фактологічною інформацією. Серед них платформа для надсилання електронних запитів «Доступ до правди», сайти Верховної Ради,міністерств і відомств, Нацбанк України, Генпрокуратура, низка інших.
«Добре бути першим, але ще краще – бути точним» – головне правило БіБіСі, яке має стати правилом і для кожного з українських видань, прозвучало на вебінарі. ЗМІ мають поширювати лише правдиву інформацію. А ненадійність джерела може призвести до поширення неточної, маніпулятивної інформації і нашкодити аудиторії ЗМІ.
Із запитань почав спілкування з аудиторією вебінару Валерій Макеєв:
– Що робити журналістам у період пандемії і карантину? Чи дійсно мають якісь права особи, що є носіями публічної інформації, не надавати інформацію ЗМІ?
І коротка відповідь: «Ні! Не надавати інформацію журналістам не мають права!».
Як пояснює адвокат Валерій МАКЕЄВ, в Україні немає надзвичайного і воєнного стану, тому обмежень на отримання інформації бути не може.
Разом з тим, карантин накладає свої особливості на роботу медіа. Наприклад, деякі органи місцевого самоврядування обмежують доступ журналістів до проведення засідань і сесій. І тут є свої моменти: з одного доступ до публічної інформації не може бути обмеженим, з іншого – слід дотримуватися карантинних правил.
Доступ до публічної інформації в Україні, нагадує адвокат і правозахисник, регулюється законами – «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про порядок висвітлення діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування». А на прикладах рішень Європейського суду з прав людини він доводить: «Відповідно до статті 10 Європейської Конвенції з прав людини свобода вираження поглядів містить право одержувати та розпоряджатися інформацією без втручання з боку державної влади… Суд стверджує, що збирання інформації є істотним підготовчим етапом журналістської діяльності та є невід’ємною захищеною частиною роботи преси».
Найсвіжіший приклад свідчить, що в Україні не завжди так: днями Черкаська міськрада оголосила, що чергова сесія відбуватиметься без присутності журналістів. Для них вестиметься трансляція того, що відбуватиметься в залі. Пояснили це тим, що в штаті м міськради захворіла одна працівниця, і до будівлі є доступ тільки співробітники.
Валерій Макеєв вважає, що такий підхід порушує права журналістів, а ще більше порушує права громадян на публічну інформацію. Адже виникає низка запитань: чи буде якісною і без збоїв трансляція, з якого ракурсу вестиметься.
В ході вебінару Сергій Томіленко передав кілька запитань до спікерів, що надходять до Спілки з регіонів. Одне з них стосується обмеження присутності журналістів на заходах місцевих рад.
– Відомі ситуації в Харківській, Дніпропетровській областях, коли сесії або засідання депутатських груп проводилися в закритому форматі, – розповів голова НСЖУ. – Ухвалюється рішення, яке обмежує, наприклад, присутність ЗМІ, окрім одного-двох представників комунальної телерадіокомпанії.
Виявляється, це спірне питання – як визначитися з кількістю присутніх журналістів. З одного боку, каже Валерій Макеєв, не можна обмежувати присутність журналістів, з іншого – карантинні обмеження. Тому треба шукати компромісний варіант, для виходу з ситуації потрібен діалог. Якщо діалогу не виходить, можна заздалегідь оскаржити рішення про не допуск журналіста на захід.
Учасники вебінару обговорили зі спікерами різні ситуації з власної практики. Наприклад, як повестися, коли представники влади чи керівники якихось структур, активісти наполягають на тому, щоб опублікували їхні спірні позиції або бачення ситуації без правок і скорочень. Редактори розповіли, як під час карантину на сторінках газет велися «розбірки» конфліктуючих сторін, коли слово надавалося усім учасникам конфлікту. Ретельніше стали перевіряти достовірність інформації в листах читачів. Наприклад, ніколи в «Обріях Ізюмщини» не потрапить на сторінку лист з проханням про допомогу в лікуванні, якщо не будуть надані всі підтверджуючі ситуацію документи.
При всій повноті розмови залишилися і питання «за кадром», коли редактори хотіли б отримати відповіді при особистому спілкуванні. І Валерій Макеєв, і Гліб Головченко запевнили, що вони завжди відкриті для спілкування і раді допомогти. Їхні контакти завжди можна отримати в НСЖУ, або можна спілкуватися з ними через Facebook.
А голова НСЖУ Сергій Томіленко повідомив: «Обговорюємо варіанти організації регулярних вебінарів, які допомогли б колегам не тільки зберегти регіональні і локальні ЗМІ, а й поліпшувати їхню роботу. До цього спонукає інтерес, який ми бачимо під час проведення нинішнього циклу вебінарів».
