“Моє серце, мій розум відмовляється прийняти ці 365 днів без Русланових повідомлень, без його турботливого “ти як?”, “усе буде добре”, “тримай периметр”, ділиться Ірина Ганущак-Форостян – Русланова сестра, керівниця та засновниця проєкту «Ruslan Ganushchak Documentary Foundation», керівниця благодійного фонду FRAC (Фонд досліджень стародавньої цивілізації).
День пам’яті Руслана Ганущака, який загинув на фронті 11 січня 2025 року, зібрав тих, для кого він був не лише відеографом і журналістом, а людиною, чия присутність змінювала спосіб бачити світ.
— Для мене Руслан — це Людина з великої літери, – ділиться його побратим Владислав із позивним «Магада»: — Він ніколи не полишав своє призвання оператора. Навіть кадри війни він знімав особливо.
З початком Революції Гідності Руслан Ганущак був у самому центрі подій. Його камера фіксувала найстрашніші та найважливіші моменти, зокрема 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській — кадри, де силовики вели вогонь по протестувальниках. Вона, а також каска Руслана нині передані до Музею Революції Гідності.
— Руслан все своє життя присвятив документуванню. Спочатку рідної України, її природи, пізніше важливих історичних, соціальних подій – Майдан, війна. Він був в найгарячіших місцях подій на Майдані, – відзначає генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні-Музею Революції Гідності Ігор Пошивайло. — Залишив дуже багато важливих доказів. Сьогодні вже ми документуємо життя Руслана.
Співзасновниця проєкту з охорони культурної спадщини України (Фонд FRAC, Нью-Йорк), членкиня Ради експертів Фонду Анна Фаєрбах згадує, що коли всі намагалися убезпечити себе, Руслан діяв навпаки — він йшов уперед, щоб зафіксувати правду для майбутнього. Це була його місія.
— Про нього дуже важко говорити в минулому часі, — зізнається Ярослав Бондаренко. — Я дякую долі за дружбу і товариство з цим чоловіком, сином цієї держави, сином своєї країни. Це не самоучка — це самородок. Його покликанням було не пропустити мить, закарбувати її, поширити й донести людям правду.
Військовий шлях Руслана розпочався ще у 2014-му в складі батальйону «Азов». Він документував бої в Широкиному, Мар’їнці, Іловайську (фільм «Два дні в Іловайську»). З початком повномасштабного вторгнення він працював як воєнний оператор, але згодом став бійцем спеціального розвідувального підрозділу 92-ї окремої штурмової бригади.
За словами доктора філософії, релігіознавиці Людмили Филипович — керівниці організації, Руслан багато розмірковував про сенси, життя і смерть, сприймаючи цю межу як природний філософський стан: «у нього не було страху — можна боятися смерті, а можна свідомо обрати той шлях, який він обрав».
— Його присутність вимірюється не цим фізичним світом матеріального, а вимірюється світом духовного, – відзначає вона.
Сьогодні пам’ять про Руслана Ганущака набуває форми дії. За словами голови Ради експертів Фундації, громадської діячки та голови Платформи української документалістики (docUA Platform) Лариси Покальчук, це можливість «біль, який вони [прим. – близькі та рідні Руслана] відчувають, переплавити у гордість, у силу».
Одним із кроків стала щорічна премія імені Руслана Ганущака — як підтримка операторів, військових кореспондентів, фотографів, які з ризиком для життя фіксують правду війни.
Від 11 січня стартував офіційний прийом та оцінка робіт премії. Дедлайн подачі — 1 березня. Подати заявку на премію можна за посиланням.
14 квітня, у день народження Руслана, відбудеться церемонія нагородження. За попереднім анонсом подія відбудеться у просторі Музею Революції Гідності.
Серед номінацій: «Герой у кадрі», «Документалістика гідності», «Нагорода імені Руслана Ганущака», «Світло майбутнього», спеціальна відзнака «Тиша у війні або життя продовжується», а також «Кіно-слово».
— Руслан відкрився для мене, крім того, що він брат Ірини – на третьому фестивалі фільмів, – ділиться його близький друг та альпініст Дмитро Кріль. — Для нього відкрився цілий світ як для оператора. Я побачив його фільми, і один із них мене особливо зацікавив — я ж альпініст, мене завжди цікавили гори.
На той момент втретє Руслан бере участь у телевізійному фестивальному «Відкрий Україну!» та втретє посідає призові місця. Його відеоробота про зимові Карпати здобуває друге місце у конкурсі «Україна – туристична!».
«Я намагався показати зимові Карпати от так, як вони склалися в моєму образі. Матеріали для цієї замальовки збиралися не один рік. Це така клопітка, довга справа», — розповідав Руслан Ганущак у відеосюжеті.
Його слова завершили й зустріч: «Той народ, який знає свою історію — знає, за що боротися, і його не зламати».
Юлія Туровець, інформаційна служба НСЖУ.
