Національна спілка журналістів України пропонує вам ознайомитися з адаптованим перекладом статті американського професора журналістики університету штату Орегон Даміана Радкліффа, яка була опублікована виданням «NiemanLab».
Іронія полягає в тому, що пандемія, водночас атакувала журналістику та підкреслила необхідність авторитетних місцевих джерел.
Багато ньюзрумів у США залишаться напівпорожніми, навіть коли журналісти повернуться на свої робочі місця після закінчення карантину.
COVID-19 спустошив галузь. Тільки у Сполучених Штатах понад 36 000 журналістів втратили роботу, були відправлені у відпустку або зіткнулися зі скороченням зарплати.
Аналіз Крістен Хейер, репортера ресурсу «Poynter», демонструє, що понад 200 інформаційних видань та медіагруп зіткнулися зі звільненнями та іншими заходами щодо економії витрат, включаючи злиття та скорочення тиражів. Особливо сильного удару зазнала місцева журналістика.
Навіть видання, які, як вважається, «добре перенесли пандемію», зазнали негативного впливу. Наприклад, «Atlantic Media» звільнила 68 працівників у травні, що еквівалентно 17% штату, попри те, що з березня кількість їх передплатників збільшилась на 90 000 тисяч.
Якщо пандемія дійсно, як побоюються деякі експерти, «подія на рівні вимирання», а основні засоби масової інформації повторюють шлях динозаврів, то наслідки для демократії можуть бути серйозними. Це суттєво знизить можливість журналістики виконувати свої основні цілі: контролювати дії влади, інформувати та розширювати можливості аудиторії та зображати спільноту.
Занепад статків
COVID-19 прискорив довгострокові фінансові тенденції, які вже певний час підточували журналістику, зокрема газети. У період з 2008 по 2018 рік доходи від друкованих версій газет США скоротилися на 62%, оскільки 23,5 мільярда доларів від рекламних надходжень перейшли на цифрові платформи, де Google, Facebook та Craigslist – основні бенефіціари.
Скорочення доходів у поєднанні зі зміною звичок отримання новин призвело до того, що ще до початку пандемії, за період з 2008 по 2019 роки, кількість робочих місць в американських газетах вже знизилася на 51%.
У американській новинній галузі у 2019 році працювало на 27 000 менше репортерів, редакторів, фотографів та відеооператорів, ніж десятиліття раніше. Нещодавні звільнення у «CBS News», «CNN», а також «Vice», «BuzzFeed» та інших онлайн ЗМІ свідчать про те, що зовсім небагато видань залишились неушкодженими.
Як дослідник засобів масової інформації, я пояснював, як видавці можуть намагатися стримувати цю тенденцію, диверсифікуючи свої доходи та зменшуючи залежність від реклами. Але на ці дії потрібен час. А долари від реклами вже втрачалися швидше, ніж їх можна було замінити. Тепер, раніше намічені джерела доходу, такі як події в прямому ефірі, також скоротилися через COVID-19.
Тим часом, стратегія нарощування передплатників також стикається із важкою боротьбою. Багато споживачів звикли отримувати свої новини безкоштовно, а зусилля щодо зміни їх звичок припадають на той момент, коли у мільйонів американців скоротилися доходи.
Новинні пустелі
Залучення меншої кількості журналістів у процеси збору, оцінки, створення та презентації новин вже давно є реальністю на місцевому рівні.
За даними нового звіту Університету Північної Кароліни, за останні два роки 300 газет по всьому США закрилися. За останні 15 років більше однієї чверті газет країни зникли.
Місцеві газети відіграють вирішальну роль у задоволенні інформаційних потреб громади.
По всім Сполученим Штатам 200 округів не мають місцевої газети, що призводить до появи новинних пустель. Близько половини всіх округів (1540) мають лише одну газету, як правило, щотижневу. Багато з локальних видань, які все ще залишаються, — це «газети привиди», які працюють з мінімальною кількістю персоналу, користуючись колишньою авторитетністю.
Іронія полягає в тому, що пандемія, водночас атакувала журналістику та підкреслила необхідність авторитетних місцевих джерел – доступ до точної інформації, актуальної та важливої саме для вашої громади, може мати вирішальне значення під час кризи охорони здоров’я.
Як пояснює Маргарет Салліван, медіа-оглядачка газети The Washington Post: «Існує різниця між чутками від ваших сусідів та фактичними повідомленнями, які підлягають перевірці та виправленням, якщо вони неправильні».
Затемнення прожектора
Скорочені можливості журналістики можуть мати інші згубні наслідки.
Дані свідчать про співвідношення споживання місцевих новин та громадської активності. Відсутність місцевої журналістики може означати, що менша кількість людей балотуватиметься на посади, витрати влади зростатимуть, а громадяни менше залучатимуться до виборів.
Шанувальники фільмів на кшталт «Вся президентська рать» та «В центрі уваги» це підтвердять.
У Беллі, штат Каліфорнія, розслідування, яке проводило «Los Angeles Times» та здобуло Пулітцеровську премію, показало, що керівництво міста отримувало зарплату у два-три рази більшу в порівнянні з аналогічними містами. На основі матеріалів цієї статті була порушена кримінальна справа і заарештовано декілька чиновників.
За словами тогочасного окружного прокурора округу Лос-Анджелес Стіва Кулі, це була «корупція на стероїдах». Пізніше «Reuters» розповідав як «вісьмох колишніх міських чиновників колективно звинувачували у розтраті приблизно 5,5 мільйонів доларів платників податків шляхом нарахування надмірних зарплат, пільг та незаконних позик державних грошей».
«Проблеми в Беллі тягнулися роками», – повідомили «Los Angeles Times». Але оскільки міська газета закрилася, «ніхто там активно не досліджував корупцію чи шахрайства», підсумував Центр сприяння громадській доброчесності при Колумбійській юридичній школі. «Щоб звернути увагу правоохоронних органів знадобилося [ґрунтовне] журналістське розслідування».
Оскільки місцеві газети продовжують закриватися, а робочі місця у новинній галузі скорочуватися, то зростає ризик недосліджених скандалів на місцевому, державному та національному рівнях.
Час втрутитися?
На фоні президентських виборів, кризи охорони здоров’я та цунамі Інтернет-дезінформації потрібна хороша журналістика, яка б писала про ці питання та розбиралася в них.
Визнаючи фінансову небезпеку, з якою стикається сектор, політики та експерти галузі вивчають низку можливих засобів захисту.
Ідеї на кшталт «Податків від Google», які полягають у тому, щоб отримувати надходження від великих технологічних компаній, коштом яких утримувати журналістику, надавати державне фінансування та давати можливість комерційним компаніям стати некомерційними організаціями.
«Сама бізнес-модель зазнала критичних поранень з боку Інтернету, а потім і соціальних мереж, ще задовго до коронавірусу», – зазначає журналіст Метт Ласло. «Правда полягає в тому, що зараз журналістику може врятувати лише капіталізм».
Не всі згодні. Але для забезпечення вільної й процвітаючої преси можуть знадобитися нові способи її підтримки.
Це означає розробити кращий варіант розвитку журналістики, а також вивчити різні моделі фінансування.
Без цього, як зауважила покійна оглядачка газети Молі Івінс, триразова фіналістка Пулітцера, «Якщо ми не отримуємо статті, то ми не співчуваємо, не сумуємо, не аналізуємо та не розуміємо, і це відправить нас у пекло».
