Автор розслідування з 14-річним досвідом роботи у країнах колишнього Радянського Союзу викрив порушення Женевської конвенції російськими військами
Максим Такер (Maxim Tucker), британський журналіст авторитетної лондонської газети «The Times», здійснив масштабне розслідування застосування російськими військами забороненої хімічної зброї проти українських захисників. Кореспондент, який спеціалізується на висвітленні подій в Україні та країнах колишнього СРСР понад 14 років, нещодавно відвідав позиції 65-ої окремої механізованої бригади «Великий Луг» для збору доказів та свідчень про використання проти бійців бригади хімічних боєприпасів.
Національна спілка журналістів України продовжує розповідати про співпрацю українських військових підрозділів з іноземними журналістами, які доносять правду про російську агресію до міжнародної аудиторії.
Досвідчений журналіст з глибоким розумінням контексту
Максим Такер – не новачок у висвітленні українських подій. Він працював кореспондентом «The Times» у Києві між 2014 та 2017 роками, а з початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року неодноразово повертався для репортажів з передової. Його робочий графік досить інтенсивний – приблизно кожні два місяці журналіст приїжджає в Україну на два-три тижні для польової роботи.
– Він має великий досвід роботи тут, тому в нього нема проблем із розумінням контексту. Це значно полегшує роботу, – розповідає в коментарі Національній спілці журналістів України український продюсер та перекладач, який допомагає журналісту під час роботи в Україні, Павло Рибарук.
Крім роботи у «The Times», Максим Такер публікувався у таких впливових виданнях як «The Telegraph», «The Guardian», «The Independent», «Newsweek» та «Politico». До журналістської кар’єри він працював координатором кампаній «Amnesty International» по Україні та Південному Кавказу, а також був редактором новин у «Kyiv Post» та працівником Фонду «Відкрите суспільство». Наразі, окрім написання репортажів, він також працює редактором у міжнародному відділі «The Times».
– Мені дуже подобається, що він відповідально до цього ставиться. Він йде на зустріч всім перевіркам по безпеці. А для нормальної роботи поблизу лінії фронту це важливо, – додає Павло Рибарук.
Завдяки оперативній роботі пресслужби 65-ої бригади журналісту змогли швидко організувати візит до передових позицій.
– Хлопці взагалі дуже оперативно все зробили. Там завжди треба і запит надіслати, і все узгодити. Вони в усьому сприяли і зробили все необхідне дуже швидко, – зазначає український продюсер.
«Використання росіянами заборонених речовин стало системним»
За інформацією від військових 65-ої бригади, випадки застосування хімічної зброї російськими військами – не поодинокі інциденти, а системна практика.
Ворог застосовує хімічні речовини переважно для виявлення українських позицій. Отруйні гази, якими б вони не були, змушують військових залишати укриття, після чого по них завдають ударів артилерією або дронами.
– З цього погляду росіянам не обов’язково застосовувати небезпечні отруйні речовини, і часто достатньо перцевих сумішей, які подразнюють дихальні шляхи, слизові оболонки, очі. Або навіть звичайний дим, який не дає дихати і змушує залишити укриття. А як тільки ти покидаєш укриття, тобто вилазиш з бліндажа, тебе або через тепловізор, або візуально бачать російські розвідувальні апарати і починають скидати на тебе боєприпаси дронами-камікадзе, або коригують артилерію, міномети, – розповідає НСЖУ начальник пресслужби 65-ої окремої механізованої бригади Сергій Скібчик.
За його словами, такі засоби «викурювання» українських бійців із укриттів ворог застосовує практично щодня.
– На жаль, не все можна підтвердити документально, належними доказами. Але в нас підтверджених випадків ураження бувало в місяць від п’яти до 46, – каже Сергій Скібчик.
Він також додає, що важливо розмежовувати різні типи хімічних речовин, які використовує ворог. Те, з чим іноді доводиться зіштовхуватися постраждалим бійцям, явно щось більш серйозне, ніж перцева суміш.
Під час візиту до бригади британський журналіст особисто поспілкувався з військовими, які постраждали від дії хімічних речовин. Один з бійців з позивним «Фартовий» розповів про серйозні наслідки ураження, що призвели до госпіталізації: тиждень трималася температура 40 градусів, він кашляв кров’ю.
– Це явно не перцевий газ, – каже Сергій Скібчик. – Не можливо сказати, який саме тип хімічної речовини застосовували тоді чи тоді. Аналізи роблять медики. А маркування на корпусі гранат не вказують чітко на те, що там зарин або хлоропікрин. Через це дуже важко оперативно встановити, який потрібний антидот. Що ж до залишків гранат, їх передають у СБУ, де їх досліджують експерти у відповідних лабораторіях.
Особливо тривожним є факт, що росіяни використовують не лише старі радянські запаси хімречовин, а й нещодавно виготовлені хімічні боєприпаси. На одній з вилучених гранат військові показали маркування «24», що свідчить про її виробництво у 2024 році.
– Це означає, що вони користуються не тільки якимись старими радянськими зразками, а виробляють ці хімічні боєприпаси, які заборонені Женевською конвенцією, саме зараз, – наголошує Андрій Андрієнко.
Єдиними доступними засобами захисту від хімічних атак залишаються протигази.
– Спочатку в нас були протигази радянського типу, зараз вже видають натівські, – зазначив Сергій Скібчик. – Проте ефективність цих засобів захисту обмежена, оскільки без знання конкретної речовини неможливо застосувати відповідні антидоти.
Особливе занепокоєння викликають довгострокові наслідки для здоров’я постраждалих.
– Добре, що Фартовий зміг відновитися. Але наскільки сильно уражено його легені, внутрішній органи, це тільки час покаже. Так, його виписали, формально він здоровий, а що там всередині, це складно сказати, – каже Андрій Андрієнко.
Процес документування та збору доказів
Збір доказів використання хімічної зброї – складний і довготривалий процес. Для підтвердження кожного випадку застосування хімічної зброї необхідно зібрати фізичні докази.
– Доказове підтвердження – це тоді, коли вдається винести рештки або фрагменти гранати, або саму гранату з маркуванням, що це саме отруйні хімічні речовини, – пояснює Сергій Скібчик.
Під час візиту Максим Такер ретельно документував усі свідчення: фотографував медичні документи постраждалих, оглядав вилучені фрагменти хімічних боєприпасів, знімав військових у протигазах, як радянських, так і сучасних.
Розслідування Максима Такера має важливе значення для документування воєнних злочинів Росії та інформування міжнародної спільноти.
– Дуже приємно, що вже зараз можна нарешті ці історії розповідати … професійно. Тому що для міжнародних судів і для нас самих дуже важливо, щоб це не була халтурна робота. Тож ми почали цю історію знизу, з бригади, з солдатів, з прямого досвіду, – зазначив Павло Рибарук.
Журналіст та його команда зустрічалися не лише з військовими 65-ої бригади, але й спілкувалися з представниками інших бригад на різних напрямках, а також з представниками спеціалізованих підрозділів хіміко-біологічного захисту, з патологоанатомами, які досліджували тіла загиблих бійців…
За словами військових, проблема застосування хімічної зброї російськими військами поступово виходить на рівень публічного обговорення. Якщо раніше такі випадки здебільшого залишалися недоведеними, то тепер інформація з’являється в офіційних повідомленнях Генштабу та Міністерства оборони.
Розслідування Максима Такера для «The Times» стане важливим кроком у документуванні цих воєнних злочинів на міжнародному рівні та привернення уваги світової спільноти до систематичних порушень Росією норм ведення війни.
– Нам у будь-якому разі важливо, що до нас є увага іноземної преси і серйозних видань, – каже Андрій Андрієнко. – Вони не лише роблять репортажі й життєві історії, а й порушують такі серйозні теми, які дійсно потребують ретельного дослідження.
Максим Степанов, інформаційна служба НСЖУ
