На початку літа НСЖУ подарувала нашому Центру журналістської єдності «Чуйку». Це невеликий і легкий прилад розміром приблизно з роутер. Він ловить радіосигнали дронів, що працюють поблизу, попереджає про небезпеку, а іноді навіть показує на своєму екранчику картинку з камери безпілотника.
— В Одесі немає «Чуйок».
— Усі розібрали фіксери, — кажуть в одеському Центрі журналістської єдності.
Там навіть завели спеціальний зошит: прийом-передача «Чуйок». Щоб усі розписувалися. Але фіксери «Чуйку» навіть до офісу організації не доносили. Журналіст, буквально вийшовши з вагона потяга Краматорськ – Одеса, віддавав її іншому фіксеру, який їхав на фронт.
Про фіксерів і «Чуйки» я поговорив із відомим одеським фіксером і локальним продюсером Артемом Перфіловим.
Що робити, коли «Чуйка» запищала
Якщо хтось іще не знає, «Чуйка» — це невеликий і легкий прилад розміром приблизно з роутер. Він ловить радіосигнали дронів, що працюють поблизу, попереджає про небезпеку, а іноді навіть показує на своєму екранчику картинку з камери безпілотника.
— Диви-но, летить десь неподалік. Диви-но, повернув у наш бік. Ой, здається, пікірує. А-а-а!
Якщо поруч є місце, куди можна залізти, вам пощастило.
Але мене завжди мучило питання: а що робити, якщо ти мчиш укритим вирвами шосе, а лісосмуга поруч повністю зрізана снарядами? Як тобі цієї хвилини допоможе «Чуйка»? Вона попередила. Ти все зрозумів. А далі що?
Одна «Чуйка», говорить Артем, сама по собі нікого не врятує. Можна приїхати до Краматорська або Слов’янська, обвішавшись детекторами, але прилад лише повідомляє про небезпеку. Далі має діяти людина.
Припустімо, «Чуйка» спіймала сигнал і показала картинку з камери якогось дрона. Що робити? Зупинитися? Розвернутися? Вискочити з автомобіля? Сховатися під деревом? Продовжувати рух? Потрібен заздалегідь продуманий алгоритм.
У штатного журналіста хоча б є редакція, яка знає, де він перебуває, може підтримувати зв’язок і організувати допомогу. Фіксер найчастіше працює сам. У нього немає власної групи евакуації. У критичній ситуації він може лише зателефонувати знайомим військовим і попросити про допомогу.
Тому найважливіше — не прилад, а підготовка й уміння не лізти на рожен.
«Чуйка» може попередити про сигнал дрона й іноді показати відео з його камери. Але прилад не завжди здатний визначити, чий це безпілотник. Тому безпечніше виходити з того, що дружніх дронів навколо тебе немає.
Коли пристрій починає пищати, не по собі стає однозначно.
До «Чуйки» використовували простіші детектори без екранів. Вони теж пищали, а далі людина сама вирішувала, бігти їй чи не бігти. Коли сигнал звучить постійно, виникає інша небезпека: людина звикає, вимикає прилад і продовжує працювати.
А куди бігти, якщо ти їдеш відкритою трасою і навколо немає ані будинку, ані цілої лісосмуги?
За словами Артема, найчастіше прилад ловить сигнал розвідувального дрона. На екрані видно, що той перебуває далеко або високо. Тоді залишається стежити за ним і їхати далі.
Свою машину очима ворожого дрона Артем на екрані не бачив жодного разу. І слава Богу.
Зате він стикався з безпілотниками набагато ближче, коли «Чуйка» взагалі мовчала. Дрон міг працювати на іншій частоті або керуватися оптоволокном. У таких випадках першим попередженням ставав уже його звук.
Якщо почув дрон, перебуваючи в полі, потрібно негайно шукати хоч якесь укриття, притискатися до землі й не висовуватися.
Якщо ж побачив на екрані «Чуйки» самого себе — це дуже погана новина.
«Але ми не знали, як із нею поводитися…»
Коли НСЖУ підписала Угоду про співпрацю з громадською організацією «Центр журналістської єдності» і подарувала Центру «Чуйку», це викликало у співробітників неабиякий захват.
— Зараз якраз легке затишшя. Але будь-якої миті «Чуйки» знову почнуть рвати з рук. Видаючи їх хлопцям-фіксерам, щоразу думаєш: тільки б вона допомогла й захистила вас. А краще б узагалі не знадобилася, — говорить секретар організації Валентина.
А зараз у ЦЖЄ проводять заняття з користування «Чуйкою».
Але спочатку там не знали, як із нею поводитися… з тією «Чуйкою»…
На допомогу прийшов той, хто пройшов вогонь і воду.
Заняття з журналістами провів офіцер із позивним Фенікс, який поділився практичними знаннями, алгоритмами дій та навичками, що можуть урятувати життя в екстремальних умовах.
Журналісти, які зараз служать, попросили записати докладне відео: що входить до комплекту, як вмикати «Чуйку», яку зарядку і який павербанк брати із собою, що означають сигнали і, найголовніше, що робити, коли вона запищала.
А бонусом учасники отримали ще й заняття з хімічного захисту. Надягали протигази й захисні костюми, які ЦЖЄ нещодавно подарували. Бо на війні буває таке, що всього й не прорахуєш.
У Центрі дякують Феніксу за професіоналізм, досвід і важливі знання.
Дмитро Бакаєв, журналіст, ГО «Центр журналістської єдності»
