Розповідати про Центри журналістської солідарності якнайширше, звертатися по підтримку до банківських і культурних фондів, зібрати італійських журналістів на вечір заради українських медіа — з такими пропозиціями італійська журналістка Анна Дель Фрео (Anna Del Freo) долучилася до установчого засідання Міжнародної дорадчої ради Центрів журналістської солідарності НСЖУ, ставши однією з її засновниць. Це другий матеріал серії про засновників Ради — авторитетних партнерів НСЖУ та друзів українських журналістів.
Роль Ради Дель Фрео бачить передусім у представництві. «Ми маємо бути амбасадорами цієї мережі Центрів журналістської солідарності, бо вони дуже, дуже важливі для наших колег в Україні й для нашої професії», — наголосила вона на установчому засіданні Ради, що відбулося 24 серпня, у День Незалежності України. За її словами, український досвід уже виходить за межі країни: «Я знаю, що Центри стають моделлю. Навіть у Газі дехто з колег намагався створити подібні структури».
Свій виступ медійниця почала зі спогаду про поїздку в Україну під час війни. «Я побувала в Україні під час війни й справді відвідала ці Центри журналістської солідарності. Це справило на мене велике враження. І я спілкувалася з українськими колегами», — розповіла вона.
Пропозиції, які Анна винесла на засідання, зводяться до двох напрямів. «Перший — щоб про цю модель, про Центри солідарності, дізналися якнайбільше людей: представляти мережу всюди, де можемо. Другий — шукати для Центрів кошти», — пояснила журналістка. Ще до засідання вона обговорювала конкретну ідею з іншою членкинею Ради, Андреа Рот: звертатися до благодійних фондів. За словами Анни Дель Фрео, є великі банки, що мають фонди, зокрема культурні. «Можна спробувати достукатися до них, пояснити, що таке Центри солідарності, і дати зрозуміти, наскільки важливо, щоб у країні, яка воює, була журналістика», — сказала вона.
Італійська журналістка розповіла й про власний задум. Її колега з газети Il Sole 24 Ore, у якій Дель Фрео пропрацювала багато років, має контакти в середовищі Rotary Club, і разом вони обмірковують вечірню зустріч за участю італійських журналістів та експертів з української тематики, щоб представити там Центри й зібрати кошти. «Це лише ідея, і я сподіваюся на краще», — додала вона.
Найособистішим у її виступі був спогад про перший приїзд до України. Дель Фрео згадала, що її батьки пережили Другу світову війну, і розповіла, як уперше почула повітряну тривогу в Івано-Франківську: «Уночі, о п’ятій ранку, я почула сирену. Це був шок, справжній шок. І я зрозуміла, що відчувають українці щоночі — роками».
Італійська журналістка, яка привезла українські історії до Європи
Анна Дель Фрео — досвідчена італійська журналістка, яка багато років працювала у провідній діловій газеті Il Sole 24 Ore. Не менш вагома частина її біографії — профспілкова: вона тривалий час діяла в Національній федерації італійської преси (FNSI) та Європейській федерації журналістів (EFJ), а нині є віцепрезиденткою Асоціації журналістів Ломбардії. Саме через цю мережу — EFJ, до керівних органів якої входить і голова НСЖУ Сергій Томіленко, — її співпраця зі Спілкою стала тіснішою.
У вересні 2023 року Дель Фрео приїхала в Україну на запрошення НСЖУ, зустрічалася з журналістами в Києві, Івано-Франківську, Чернігові та інших містах і відвідала Центри журналістської солідарності. Разом із Сергієм Томіленком вона побувала на виставці НСЖУ «Розстріляна свобода слова» в Музеї Другої світової війни, де ознайомилася з історіями українських медійників. «У Європейській федерації журналістів ми часто говоримо про безпеку працівників медіа. Але лише приїхавши в Україну, я по-справжньому зрозуміла, що стоїть за цим словом», — сказала вона тоді. Слова підтримки Дель Фрео передала й від імені президентки EFJ Майі Север.
Тоді ж вона сформулювала думку, яку відтоді повторює перед європейськими колегами: під час війни журналісти стають першими свідками важливих подій, і принципово, щоб вони могли доносити цю інформацію не лише до аудиторії у своїй країні, а й до світу. «Спілкуючись із журналістами на Івано-Франківщині, Чернігівщині та в Києві, я зрозуміла: це люди, які ніколи не здаються. Мене вражають умови, у яких ви працюєте», — сказала журналістка. Про побачене вона написала у своїй газеті Il Sole 24 Ore.
Ця фраза згодом переросла в кілька конкретних заходів. У березні 2026 року в Мілані, в Асоціації журналістів Ломбардії, відкрилася фотовиставка НСЖУ «Україна: журналісти в зонах бойових дій» — вісімнадцять світлин про тих, хто документує війну. Організаторкою міланської програми була Дель Фрео, а захід зібрав понад сто італійських медійників. Під час події Сергій Томіленко передав прапор НСЖУ президентові Асоціації журналістів Ломбардії Паоло Перуккіні.
Міжнародну дорадчу раду Центрів журналістської солідарності НСЖУ офіційно представила 24 серпня 2026 року. Рада об’єднала міжнародних експертів зі свободи преси, безпеки журналістів, стійкості й розвитку медіа. Вона працює на громадських засадах, не має керівних повноважень і допомагає НСЖУ оцінювати нові загрози, розвивати мережу ЦЖС та поєднувати потреби українських редакцій із міжнародною експертизою й підтримкою.
До засновницького складу Ради увійшли: Ранді С. Огрей (Норвегія), Могенс Шмідт (Данія), Рут Кроненбург (Нідерланди), Тіне Йогансен (Данія), Андреа Рот (Німеччина) та Анна Дель Фрео (Італія). До участі також запрошено Дженніфер Моро (Канада).
Всеукраїнську мережу Центрів журналістської солідарності Національна спілка журналістів України створила у квітні 2022 року за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів; ключовим партнером мережі є ЮНЕСКО. Нині НСЖУ координує сім Центрів — у Києві, Запоріжжі, Харкові, Дніпрі, Сумах, Львові та Івано-Франківську. Від початку роботи мережі до липня 2026 року Центри опрацювали понад 10 тисяч запитів на допомогу: захисне спорядження в тимчасове користування, екстрені виплати, юридичні й психологічні консультації та підтримку регіональних медіа.
Валерія Мусхаріна
Дискусія з цього приводу: