Близько третини українських медіа, на жаль, не пережили випробувань, що їх створила повномасштабна російсько-українська війна, а ті, хто ще працює, змушені животіти. Проте на заході країни є приклади, котрі руйнують цей песимістичний наратив. Є медіакомпанії, які не лише вижили в умовах війни та економічної кризи, але й намагаються розвиватися. Вони відкривають нові студії, запускають інноваційні проєкти та розширюють свою аудиторію. Як їм це вдається? І чи можуть їхні стратегії стати орієнтиром для інших регіональних медіа?
«Панорама» (Мукачево): від газети до мультимедійної платформи
– Якщо до початку війни кожен наш працівник віддавав роботі сто відсотків своїх зусиль, то нині – сто двадцять, – каже Іван Гарагонич, керівник медіагрупи «Панорама» з Мукачева.
Компанія, що починала свою діяльність як газета ще в 1945 році, сьогодні є повноцінною мультимедійною платформою. Вона випускає дві друковані газети, наповнює сайт і соціальні мережі. Особливу увагу «Панорама» приділяє цифровізації. Зокрема, компанія запустила оновлений інформаційний ресурс PMG.ua, який став центральною платформою для всіх медіапродуктів групи.
– Ми показали у серпні найбільшу аудиторію за час існування сайту –ресурс відвідало за день майже 800 тисяч людей, – з гордістю зазначає Іван Гарагонич.
«Панорама» є яскравим прикладом того, як локальні видання пробують адаптуватися до викликів часу: працювати більше, змінювати тематику, диверсифікувати джерела фінансових надходжень.
– Раніше основним джерелом доходів були партнерські публікації, нативна, тизерна, гугл-реклама, – розповідає Іван Гарагонич. – Нині більшість рекламодавців намагаються заощаджувати кошти. Ще під час пандемії дуже «просів» місцевий рекламний ринок. Далі ставало тільки гірше. Коли в країні складна ситуація, то перше, на чому починає заощаджувати бізнес, – реклама. Ще один виклик – постійна зміна алгоритмів Google, що дуже заважає просуванню реклами.
Після початку повномасштабної війни «Панорама» стала більше уваги приділяти грантовим проєктам. Проте, за словами Івана Гарагонича, нині в доходах медіахолдингу грантові кошти займають 20-25% – не так багато, адже більшість донорів віддають перевагу допомозі прифронтовим медіа.
– Намагаємося активно і всебічно розвиватися одночасно в кількох напрямках, – каже керівник «Панорами». – Приміром, беремо участь у проєктах європейських медіа, присвячених внутрішньо переміщеним особам або релокованому бізнесові. Ми беремо участь у проєкті ЕРІС («Розширення виробництва незалежного контенту») від Internews – готуємо шість відео про релокований із інших куточків України бізнес.
У компанії працює четверо штатних працівників; залучають також фрілансерів. Загалом у команді – вісім людей. Зарплата в них – трохи більша від середньої по галузі.
Попри економічні труднощі, «Панорама» й далі інвестує у розвиток. Завдяки підтримці партнерів та грантодавців компанія вже під час війни оновила свій сайт і відкрила новий ньюзрум, оснащений сучасним обладнанням. Це дозволило не лише поліпшити якість контенту, але й створити кращі умови для роботи журналістів. Стабільну роботу ньюзруму забезпечує генератор електричного струму, яким «Панораму» забезпечили Національна спілка журналістів України та її іноземні партнери.
«РАІ» (Івано-Франківськ): від локальної радіостанції до обласного медіахолдингу
– У цьому часі, щоб стати конкурентноздатним, треба багато працювати, шукати фахівців – зараз великі проблеми з журналістськими колективами, з ведучими, – каже в коментарі НСЖУ очільник телерадіокомпанії «РАІ» Андрій Русиняк.
Телерадіокомпанія «РАІ», заснована ще 1992 року, демонструє, як послідовний розвиток може перетворити локальну радіостанцію на впливовий обласний медіахолдинг із радіо- і телемовленням. Загалом у структурах «РАІ» нині працює близько 40 осіб.
– Ми почали з невеликої радіостанції у місті Бурштині, а сьогодні покриваємо практично всю Івано-Франківську область, – розповідає Андрій Іванович.
За його словами, компанія поступово розширювала свою мережу, отримуючи ліцензії на мовлення у різних містах області.
– Я розумів, що треба розширювати територію мовлення, бо коли ти працюєш тільки в невеличкому місті, економічного зиску небагато, і розвиватися складно, – каже Андрій Русиняк. – Коли ми отримали ліцензію на мовлення в самому Івано-Франківську, це дало новий стимул для нашого розвитку. Якщо радіостанція покриває хоча б одну область, вона отримує доволі велику аудиторію, багато прихильників, кошти від реклами, стає конкуретноздатною.
«РАІ» не зупиняється на досягнутому. Нещодавно компанія відкрила нову сучасну студію в Івано-Франківську, що дозволило покращити якість контенту та розширити можливості для створення нових форматів.
– Ми створили нову студію, повністю оновили технічну базу. На це в нас пішло близько двох років, але нове приміщення в обласному центрі дало нам можливість працювати по-новому, з використанням сучасних технологій, – зазначає Андрій Русиняк.
Водночас, як наголошує керівник компанії, про якусь велику успішність в нинішніх умовах важко казати. Рекламодавці здебільшого економлять кошти, намагаючись забезпечити насамперед зарплатню та розвиток, забуваючи іноді, що реклама дозволяє отримати більший прибуток.
– Але така вже в нас філософія. Я певний час працював на радіо в США – там підхід інший, на рекламі не заощаджують. Але ми крок за кроком все-таки підтягуємо до себе бізнеси, які можуть рекламуватися, – зазначає Андрій Русиняк. – Також співпрацюємо з органами місцевого самоврядування, які звітують перед громадами про свою роботу. На нашу думку, це дуже важливо. Шкода, що держава не вимагає на законодавчому рівні робити такі звіти.
Проте, як на нинішні часи, утримувати великий колектив і забезпечувати теле- і радіомовлення на власні кошти важко. Тож доводиться залучати кошти донорів. Зокрема, вже мовлячи з Івано-Франківська, «РАІ» потрапила в один із проєктів Інституту регіональної преси та інформації (IRMI), який суттєво допоміг компанії із придбанням фахової техніки. Загалом грантові кошти в структурі доходів компанії сягають 40, а інколи й 50%.
Як зазначає керівник «РАІ», наразі для радіо в Україні – не найкращі часи, бо вся країна– у війні, а радіо – це в ХХІ столітті все-таки більше відпочинок, розважальний вид медіа. Але в «РАІ» намагаються пристосовуватися до цієї ситуації.
– Тепер радіо – вже не таке, яким воно було в мирні часи, – зазначає керівник «РАІ».
Особливу увагу «РАІ» нині приділяє розвитку телевізійного напрямку. Компанія має власний телеканал, який транслюється в мережі Т2, усіх кабельних мережах області, на платформах MEGOGO, CTV.
– Поєднання теле- і радіомовлення трошки зменшує навантаження на службу новин, бо вона може робити свої випуски водночас і для телебачення, і для радіо. Загальна наша аудиторія – 700-800 тисяч глядачів. Наша мета – зробити телеканал повністю прямоефірним, щоб новини виходили в прямому ефірі з 19:00 до 22:00-23:00, – ділиться планами керівник РАІ.
«Радіо Галичина» (Львів): адаптація до нових реалій
– Ми перейшли від розважального контенту до більш інформаційного формату, створили диджитал-відділ, запустили ютуб-канал, – розповідає директорка «Радіо Галичина» зі Львова Ольга Когут. За її словами, ці зміни дозволили не лише зберегти аудиторію, але й залучити нових слухачів та глядачів.
«Радіо Галичина», яке мовить на Львівську, Тернопільську, Волинську і Рівненську області, є прикладом того, як традиційне радіо може доволі успішно адаптуватися до викликів цифрової епохи та складних економічних умов. Особливу увагу «Радіо Галичина» приділяє роботі з рекламодавцями.
– Ми намагаємося бути партнерами для бізнесу, допомагати їм заробляти, а не просто брати гроші за рекламу, – пояснює керівниця радіокомпанії.
Вона пригадує, що 24 лютого 2022 року всі рекламодавці, які мали угоди з «Радіо Галичина», одночасно зняли всю свою рекламу. І тоді редакція придумала проєкт «Свій до свого по своє», який на безоплатній основі давав можливість бізнесам нагадувати про себе. Багато хто тоді скористався цією пропозицією і… десь половина залишилася з «Радіо Галичина» на комерційній основі.
– Тепер це наші постійні клієнти, – каже Ольга Когут.
Водночас, визнає директорка, захід України все-таки має кращі умови, ніж решта країни. Сюди переїхало чимало бізнесів, які наразі потребують «розкрутки».
На початку війни перед редакцією стояв вибір – або перейти на ретрансляцію марафону «Єдині новини» (при цьому колектив числом близько 30 осіб розпускається), або певний час працювати «на волонтерських засадах». Колектив вирішив, що інформаційний фронт також важливий, і впродовж декількох місяців більшість працівників і далі ходили працювати – безоплатно. Більше того, декілька ведучих, які перед цим звільнилися, почали приходити допомагати.
– Ми зберегли колектив. І водночас почали шукати новий вектор – інформаційне мовлення, в тому числі на ютубі. Тепер наш канал монетизується, і ми маємо, хоч і невеликі, але стабільні щомісячні надходження, – розповідає Ольга Когут.
Водночас, у структурі доходів «Радіо Галичина» важливу роль відіграють і гранти.
– Вони дозволяють «дозаробляти» і мати певну стабільність, – зазначає директорка. – Але в нас усе-таки переважає реклама – співвідношення десь 25 на 75 відсотків.
Попри економічні труднощі, «Радіо Галичина» й далі інвестує в розвиток. Нещодавно компанія переїхала в новий офіс та відкрила сучасний ньюзрум.
– Це була інвестиція нового власника, яка дозволила нам вийти на новий рівень, – зазначає директорка.
«Нам потрібна системна підтримка з боку держави та міжнародних партнерів»
Національна спілка журналістів України відіграє важливу роль у підтримці регіональних медіа. За словами представників усіх трьох компаній, НСЖУ не лише надає інформаційну та організаційну підтримку, але й допомагає у реалізації конкретних проєктів.
– Завдяки підтримці НСЖУ, її голови Сергія Томіленка ми змогли реалізувати кілька важливих проєктів, – зазначає Андрій Русиняк з РАІ. Зокрема, за підтримки Спілки компанія реалізує проєкт «Сила слова» – серію громадсько-політичних програм.
НСЖУ також рекомендує успішні регіональні медіа для підтримки міжнародним партнерам. Так, зокрема, усі три редакції за підтримки Українського Медіа Фонду та Німецького фонду Маршалла США впроваджують у своїх виданнях проєкти, які дозволяють налагодити комунікацію в громадах – з’ясувати проблемні питання й залучити до їх розв’язання місцеву спільноту.
– Ми вдячні Спілці за те, що вона звертає увагу донорів на регіональні медіа, які демонструють відповідальний підхід до бізнесу та високу якість журналістики, – говорить Іван Гарагонич з «Панорами».
Проте, на переконання керівників регіональних медіаорганізацій, їм необхідна системна підтримка з боку держави та міжнародних партнерів. За словами Андрія Русиняка, без такої підтримки багатьом регіональним медіа буде складно вижити в найближчі роки.
– Потрібно, щоб органи місцевого самоврядування розуміли важливість комунікації з громадою через професійні медіа, – зазначає Ольга Когут. – Це допомогло б медіаорганізаціям отримати стабільну фінансову підтримку.
Про необхідність і ефективність системної і довготермінової підтримки медіа говорить і медіаекспертка НСЖУ Ірина Хроменко.
– Моніторинг економічної сталості медіа показав, що редакції, які отримували протягом останніх двох років довгострокову фінансову підтримку з менторським супроводом і програмою навчання, мають плани розбудови принаймні на найближчі півроку, дивляться на своє медіа, як на бізнес-модель, і навіть сідають за написання стратегій розвитку. Вони вивчають потреби аудиторії та намагаються створити той продукт, який відповідатиме запитам споживача інформації, інтересам громад.
Натомість, як зауважує Ірина Хроменко, медіа, що мають короткочасну грантову підтримку (здебільшого це контентні проєкти), ставлять собі за завдання знайти черговий короткочасний грант, який би покривав хоча б витрати на зарплату або друк газети.
– Така гонитва за грантами виснажує. Про розвиток тут не йдеться. Чимало редакторів, особливо гіперлокальних медіа, кажуть: якщо не знайдемо фінансування – закриємось. Дехто закриває тільки друковані версії видань і переходить на цифрові платформи. Але відсутність монетизації інформаційних ресурсів у малих громадах знову ж таки ставить перед медіа завдання не розвитку, а виживання, – наголошує експертка.
На її переконання, будь-який успішний досвід медіа в Україні є цікавим, регіональним медіа його слід вивчати і брати за приклад. «Адже сьогодні донор хоче допомагати тому, хто бачить перед собою перспективу», – додає Ірина Хроменко.
– Успішна робота незалежних медійних проєктів, якими є «Панорама», «РАІ» та «Радіо Галичина», – це гарний приклад того, що спільна командна робота і намагання розвивати й реалізувати себе в медіа може бути успішною, – переконаний голова НСЖУ Сергій Томіленко. – Тут важливі й міжнародна солідарність, і міжнародна підтримка, але ключовою є внутрішня стійкість команди. І ця внутрішня стійкість у команд цих видань присутня.
Національна спілка журналістів України продовжуватиме підтримувати такі ініціативи та сприяти розвитку відповідального медіабізнесу в регіонах. Адже сильні та незалежні регіональні медіа є запорукою розвитку демократії та громадянського суспільства в Україні.
Інформаційна служба НСЖУ
