Як відчути гармонію навіть у вирі щоденних проблем? Чому ресурс і турбота про себе — це не розкіш, а необхідність? І як прості вправи на ритміку можуть стати опорою для вдалого дня? Відповіді на ці запитання шукали учасники серії тренінгів для команди НСЖУ разом з психологинею Тетяною Кучер, що реалізуються завдяки Національній спілці журналістів України та Офісу Дій.
— Ресурс, наповнення, стабілізація, можливість самопідтримки й турботи про себе — ось така моя мета, — зауважує психологиня. — Я її щоразу намагаюся інтегрувати в зустрічі, дбаю про те, аби були всі-всі елементи.
На початку зустрічі тренерка проговорює основні принципи роботи в групі, такі як, говорити про себе, про свій власний досвід, акцентуючись на особистих думках, а не чужих судженнях.
Також Тетяна Кучер зауважує: “Ми не кажемо правильно чи неправильно говорила попередня людина, бо ми не були кимось й не знаємо, чого їй коштувало це пройти. Не оцінюємо, не даємо порад. А якщо дуже хочеться щось порадити, варто спитати себе, чому виникає таке бажання бути експертом у чужому житті”.
Один із ключових принципів групи підтримки – це віра в те, що кожна людина здатна справлятися зі своїми викликами. Це означає, що найбільша цінність полягає не в тому, щоб “бігти й рятувати” людину, котру слухаєш, або давати їй поради, а в тому, щоб просто бути присутньою в історії іншого.
– Секрет здорових стосунків – 7 хвилин на добу слухати один одного, – пояснювала Тетяна. Такий підхід дозволяє людині відчути підтримку.
Тренерка заохочує й до появи неочікуваних думок та образів: якщо в голові спливають слова, пісні чи вірші, учасник може їх озвучити, адже ця думка має місце тут бути. Всі принципи створюють комфортну атмосферу в групі, залишають нас людяними.
У вересні експертка провела шосту зустріч під назвою «Від критики до самопідтримки: як стати своїм союзником».
— Наш внутрішній критик голосно звучить, іноді навіть голосом когось важливого з нашого життя. Але з ним не треба боротися чи вступати в перемовини. Варто подякувати та сказати йому: “Я тебе бачу, ти справді намагаєшся мене захистити, але мені це не корисно. Я обираю інше”. Й обрати інше: почути ту свою частину, яка знає, як багато ви вкладаєте зусиль у своє життя, втілюєте свої цінності, слухаєте інших і допомагаєте, любите і підтримуєте, — наголосила Тетяна.
Її мета — навчити чути внутрішнього критика, розпізнавати його справжні потреби й замінювати самосаботаж на самоемпатію.
Учасникам були запропоновані для виконання практики ненасильницького спілкування, робота з метафоричними картками, гра в «покер» потреб та написання листів підтримки для себе.
Журналістка з Донецька Ірина Таранова поділилася: „Писали одне одному листівки – такі прості, але водночас глибокі послання, які можуть стати опорою в потрібний момент.
Я несподівано для себе відчула, що давно не писала від руки. І це повернуло мене у дитинство — у світ зошитів, перших рядків, де літери мали вагу, а слова — щирість. Тепер я помітила, що подумки “пересуваю” слова, як на компʼютері, але на папері вони лягають інакше – повільніше, щиріше, ніби від серця до серця“.
Навіть незрозумілі, на перший погляд, для асоціацій зображення складаються в історію та бажання кожного. Хтось сформував власну історію в «повну валізу ресурсів», а хтось в «енергію для складного шляху».
А Олена Калайтан, Голова Донецької обласної спілки журналістів, зазначила: “Я хочу, щоб у моєму житті завжди знаходився час і для роботи, і для мандрів, і для відпочинку”.
Прості вправи на ритміку можуть допомогти кожному з нас розвантажитися (Сила ритміки)
Під час групової зустрічі торкнулися і теми важливості відновлення природних ритмів організму, які порушуються в стресових ситуаціях.
— В організмі людини існують постійні ритми – дихання, серцебиття, зміна дня і ночі, пір року. У моменті стресу наші ритми збиваються. А відновити їх можна чимось простим і ритмічним. Так тіло знову знаходить рівновагу, — пояснила психологиня.
Для практичної демонстрації учасники виконали просту групову вправу: стоячи в колі, вони передавали м’ячик з руки в руку на рахунок “один-два”, потім рахували до десяти і до п’яти, фокусуючись лише на рухах рук без зорового контакту. Такі прості дії допомагають організму повернутися до природного балансу навіть у важкі часи.
Кожен з нас потребує емпатійного слухання, простої людяності
Під час заходу учасники практикували техніку емпатійного слухання: намагалися почути одне одного через особисті історії, зосереджувалися на людині, яка ділилася своїми переживаннями й досвідом, та вчилися розпізнавати її потреби. Впродовж усіх занять Тетяна Кучер застосовує його для розвитку не тільки міжособистісних стосунків, а й для кращого розуміння власної особистості.
— Ми всі маємо непрості історії, — стверджує Тетяна Кучер. – Бути й слухати один одного — це найвища людська цінність.
Особливо цінною виявилася вправа «Хранителі радості»: створення персонального янгола-оберега з мериносової шерсті в поєднанні з концентрацією на найщасливішому моменті свого життя. Журналістка з Херсону Оксана Наумова поділилася:
— Я впевнена, що цей «янгол» наповнений такою енергією, що його можна просто поставити біля ліжка, і він заряджатиме позитивом не лише сьогодні, а й надалі.
Простір довіри та підтримки
— Ми стали ближчими одне до одного, — організаторка груп психологічної підтримки НСЖУ Лариса Портянко зазначила, що головним завданням було створити безпечний простір, де журналісти можуть відверто говорити про власні переживання.
— Часто власний досвід, яким діляться колеги, стає тим промінчиком ясності у складних особистих питаннях, коли не знаєш, куди рухатися далі. І приємно, що деяких колег, яких зазвичай знаєш лише по роботі, можна пізнати з іншого, людянішого боку, — каже вона і додає:
— На мою думку, за шість тренінгів у нас сформувалась група підтримки із кола близьких по духу людей, з якими простіше долати виклики й знаходити нові сили для роботи та життя. Щиро вдячні партнерам Офісу Дій за таку можливість.
Подолання труднощів починається з усвідомлення власної підтримки та прийняття себе (Повернення до себе)
— У важкі моменти можна повертатися до списку всього, що надихає, чи добрих слів, які тобі казали. Це нагадує: з тобою все гаразд, ти цінна людина і здатна долати труднощі, — пояснила психологиня.
Тренінги допомагають журналістам не лише відновлювати ресурс у стресових ситуаціях, а й ставати союзниками для себе та оточення. Прості, але ефективні практики допомагають будувати міцний фундамент власної стійкості й віру у власні сили, необхідний у професії з високим навантаженням та постійним тиском дедлайнів.
— Після тренінгу з’являється натхнення і віра в те, що в тебе все вийде, — підсумувала Оксана Наумова.
Юлія Туровець, інформаційна служба НСЖУ
Фото Лариси Портянко
Дискусія з цього приводу: