Через постійне заглиблення у інформацію, яка стосується пандемії Covid, журналісти відчувають більше напруження, ніж інші громадяни. Це може призвести до так званого інформаційного шоку, оскільки інформація – не оптимістична і часто – необ’єктивна. І чим більше журналісти шукають таку інформацію, тим більше імовірність опинитися у стресі. Про це в коментарі НСЖУ розповів доктор психології, засновник Інституту розвитку громадянського суспільства імені Голди Меїр, у минулому – журналіст Альберт-Лейзер Фельдман.
Він радить медійникам опиратися на офіційні цифри і дані, а не шукати інформацію на неперевірених ресурсах, які можуть її суб’єктивізувати і вигадувати. Не варто також робити поспішних висновків щодо тієї чи іншої ситуації, оскільки це може і журналіста, і його аудиторію ввести в ситуацію страху.
«Інформація може здаватися більш загрозливою, ніж є насправді. Все залежить від інтерпретації. Скажімо, назвемо певні дані про 30 загиблих. Якщо це 30 загиблих із 90 осіб, то це багато. А якщо із 30 тисяч – то це, звісно, погано, але ця цифра вже не здається критичною. Тому слід послуговуватися об’єктивними даними», – коментує експерт.
Він зазначає: зазвичай ситуація, яку розповідає учасник тих чи інших подій, – надміру драматизована.
«Згадаймо ситуацію із зараженням людей у гуртожитках, які потім були закриті на карантин. Один із мешканців відчував дуже великий стрес, не міг розуміти далі. Свій шоковий стан він передав журналістам, які цю ситуацію описали, і вийшло так, що вона – критична для всіх. Але ж позиція однієї людини – завжди суб’єктивна», – наголошує пан Альберт.
Він додає: важливо дотримуватися балансу. З одного боку, журналісти не мають права зовсім заспокоювати людей, стверджуючи, що пандемії не існує чи вона десь далеко. Але і драматизувати теж не можна, оскільки насправді кількість людей, які переносять хворобу важко, – незначна.
Ще одна проблема, яка пов’язана з діяльністю ЗМІ – стигматизація самого захворювання, коли всі, хто заразився, стають «прокаженими», до яких не можна наближатися. Яскравий приклад був у Чернівцях, коли перший хворий на Covid потрапив у лікарню, а його дружині сусіди влаштували блокаду.
«Я мав розмову із журналістами, які висвітлювали ті події, і вони відчували глибокий сором через те, що детально розповідали про ці події. Хоча це і їхня робота, але наслідки – сприйняття людьми цієї інформації – були неадекватні. І один із журналістів перебував у певному професійному зриві, оскільки не міг зрозуміти, як йому працювати далі, якщо суспільство так неадекватно реагує на інформацію», – розповідає пан Фельдман.
Як каже фахівець, пандемія Covid стала новим професійним викликом для журналістів, бо вони повинні працювати вже за новими етичними нормативами – шукати золоту середину між тим, щоб надавати повну інформацію про хворобу і не перетворювати людей у заручників карантину.
Оскільки на журналістах – підвищена відповідальність, вони мають особливо ретельно добирати джерела інформації. Насамперед, максимально спілкуватися зі спеціалістами, публікуючи якісні матеріали. Інформувати про ті заходи, які вчені розробляють для подолання епідемії. Так би мовити, показувати світло в кінці тунелю.
Ситуації, у які потрапляють самі журналісти через надмір негативної інформації, – це професійне вигорання, відчуття безсилля та надмірне відчуття відповідальності і сорому.
«Під час професійного вигорання може все настільки набриднути, що людина просто втрачає інтерес до професії. Що стосується відчуття безсилля, то тут можуть виникати думки про те, що журналісти завжди були певною силою, так званою четвертою владою. А зараз вони не можуть ні відкрити кордони, ні зняти карантин, ні допомогти комусь вилікуватися. Це теж може знижувати інтерес до професії», – коментує Альберт-Лейзер Фельдман.
Надмірне відчуття відповідальності й сорому може виникати особливо тоді, коли аудиторія неправильно інтерпретує інформацію і це призводить до тих чи інших наслідків.
Потрапивши в такі стани, журналістові варто шукати підтримки у досвідчених колег або ж у психологів. Зокрема, в Україні працює безкоштовна, анонімна гаряча лінія психологічної підтримки «Стоп паніка» 0800502391. Висококваліфіковані спеціалісти з психічного здоров’я гарячої лінії “Стоп, паніка” щодня безкоштовно, анонімно, кваліфіковано надають консультації тим, хто переживає психологічну нестабільність, панічні настрої, невпевненість у завтрашньому дні внаслідок пандемії коронавіруса: підтверджений COVID-19.
