Учасниками вебінару «Громадянські журналісти важливі! Несвобода слова в Криму» (з курсу «У фокусі – Крим») стали більш як 300 журналістів з усіх регіонів України, серед них студенти й викладачі профільних факультетів і кафедр з Одеси, Харкова, Рівного. Основні промовці: Тетяна Печончик – голова правління Центру прав людини ZMINA; Муміне Салієва та Лутфіє Зудієва – журналістки й правозахисниці, які живуть і працюють у Криму.
Дуже важливою журналістською акцією солідарності на підтримку мужніх кримських колег назвав онлайн-зустріч модератор заходу, голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко.
Звільнити ув’язнених кримських колег!
Рікардо Гутієрес (Ricardo Gutiérrez) – генеральний секретар Європейської федерації журналістів, що об’єднує 300 000 журналістів у 45 країнах (з відеозвернення):
– Вважаю, нині як ніколи потрібна солідарність із журналістами, які зазнають гонінь російської влади в Криму. Ми розглядаємо наших колег як політичних в’язнів. Вони за ґратами лише за те, що виконують свою роботу в інтересах суспільства.
ЄФЖ виступала й раніше із заявами солідарності з Миколою Семеною, Владиславом Єсипенком, а також з кримськотатарськими громадянськими журналістами… Крим став зоною, де більше не поважають міжнародне право та верховенство права.
Безпека журналістів – пріоритетне питання для Європейської федерації журналістів. Ми робимо це разом із нашими партнерськими членськими організаціями, зокрема з Національною спілкою журналістів України. Разом з вами я закликаю звільнити всіх ув’язнених колег у Криму!
* * *
Тетяна Печончик, голова правління Центру прав людини ZMINA:
– Ми прослідковуємо і документуємо історії переслідування журналістів і громадських активістів, адвокатуємо, проводимо інформаційні кампанії – робимо все можливе, щоб добитися звільнення політв’язнів. На цей час маємо щонайменше 120 українських громадян – політв’язнів, які перебувають у місцях позбавлення волі в тимчасово окупованому Криму або на території Російської Федерації. Працюємо спільно й координуємо нашу роботу з такими українськими правозахисними організаціями, як Кримська правозахисна група, КримSOS, Об’єднання родичів в’язнів Кремля, з нашими партнерами з Української Гельсінської спілки з прав людини.
За час окупації правозахисники задокументували понад пів тисячі випадків порушень свободи слова, нападів на журналістів з побиттям і пошкодженням техніки. Російські силовики порушили проти журналістів низку адміністративних і кримінальних справ, забороняють в’їжджати журналістам до Криму, блокують українські телеканали й сайти. На території півострова проукраїнські ЗМІ втратили можливість працювати, РФ захопила українські радіочастоти й телеефір.
Зараз ситуація зі свободою слова в Криму – одна з найгірших у світі. За даними Міжнародноїорганізації Freedom House, яка щороку вимірює стан свободи слова у світі, Крим перебуває далеко позаду самої Росії, а до драматичного погіршення ситуації в Білорусі Крим за станом свободи слова був і позаду Білорусі. І в цей складний час у Криму люди з народу, яких називаємо громадянськими журналістами, взяли в руки камери й мобільні телефони і почали фіксувати гарячі події, доносити їх до широкого загалу. Згуртувалися навколо ініціативи «Кримська солідарність», об’єднання адвокатів, просто небайдужих людей, які борються за звільнення політв’язнів.
Кожен десятий політв’язень у Криму – журналіст або громадянський журналіст
Нині в неволі перебувають 10 громадянських журналістів – кримських татар, а також журналіст проєкту Крим.Реалії Владислав Єсипенко й Олексій Бессарабов, у минулому заступник головного редактора журналу «Чорноморська безпека». Зі 120 кримських політв’язнів 12 – журналісти або громадянські журналісти, тобто кожний десятий…
Коли кажемо про репресії в тимчасово окупованому Криму, часто називаємо самі цифри й не показуємо конкретних людей, які опинилися під пресом цих репресій. А ми маємо знати про кожного з них, як раніше знали про Олега Сенцова, Володимира Балуха, Миколу Семену.
Амет СУЛЕЙМАНОВ. Житель Бахчисарая. Стример, висвітлював обшуки й затримання кримських татар. Його теж затримували окупанти, й за надуманим обвинуваченням він дістав 12 років позбавлення волі. Адвокати подали апеляцію, зараз Амет перебуває під домашнім арештом – за станом здоров’я.
«Нині Крим став не розплідником тероризму, як дехто хоче це подати, а він став розплідником відважних чоловіків та жінок, що готові казати правду та відстоювати справедливість навіть під страхом позбавлення волі, катувань та викрадень», – сказав Амет Сулейманов.
Марлен АСАНОВ. Громадянський журналіст. У Бахчисараї 2002 року заснував кримськотатарський культурно-етнографічний центр. Від початку російської окупації надавав допомогу родинам кримських політв’язнів, спостерігав за судовими процесами. У вересні 2020 року засуджений до 19 років позбавлення волі.
«Нині в Криму багато людей зазнають гонінь, – каже Марлен Асанов. – Влада намагається показати це як боротьбу з тероризмом. Нехай знають, що їхня брехня приречена на загибель».
Осман АРІФМЕМЕТОВ. Громадянський журналіст, висвітлював порушення прав людини в Криму, допомагав організувати передачі політв’язням. Здобув перемогу 2019 року в українсько-кримськотатарському літературному конкурсі «Кримський інжир» у номінації «Свобода слова». І з березня 2019-го перебуває в ув’язненні в Ростові-на-Дону, йому загрожує до 20 років позбавлення волі.
«Моя боротьба у відкритому доступі помітна на сторінці в Facebook, – каже Осман Аріфмеметов. – Я висвітлював несправедливість, і за це мене назвали терористом. Кримські татари показали свою позицію, а режим боїться політичного об’єднання».
Ремзі БЕКІРОВ. Був кореспондентом незалежного російського видання «Грани.Ру». Після початку російської агресії висвітлював порушення прав людини, його двічі затримували 2017-го. З березня 2019 року перебуває в ув’язненні, йому загрожує до 20 років позбавлення волі.
«Російська Федерація переслідує кримських татар, мусульман за їхнє інакодумство, за небажання думати так, як каже влада, за небажання бути рабами на своїй землі» (Ремзі Бекіров).
Руслан СУЛЕЙМАНОВ. Висвітлював порушення прав людини, за що його затримували в 2018 і 2019 роках. Перебуває в ув’язненні в Ростові-на-Дону. Проходив примусову психіатричну експертизу в липні 2019-го. Коли 2020 року трагічно загинув його трирічний син, Руслана не відпустили з ним попрощатися.
«Після 2014 року активний прошарок в народі оголосили терористами та екстремістами. З’явилися безвісти зниклі, до смерті закатовані за свою позицію, відкривають численні кримінальні справи, чинять тиск на активістів і кримських татар» (Руслан Сулейманов).
Рустем ШЕЙХАЛІЄВ. Висвітлював політичні гоніння й репресії, допомагав сім’ям політв’язнів і організовував закупівлю передач ув’язненим. Йому загрожує до 20 років позбавлення волі.
«Багато хто дивується, яка підтримка в нашого народу. Я кажу: взяли одного – прийдуть десять, узяли десять – прийдуть 100, а якщо візьмуть 100, то прийдуть тисячі. Такий у нас народ, такі традиції підтримки» (Рустем Шейхалієв).
Сервер МУСТАФАЄВ. Правозахисник, був координатором та стримером «Кримської солідарності». Публічно виступав на захист жертв політичних репресій. Брав участь у конкурсі «Кримський інжир». Його звинуватили в тероризмі й підготовці до насильницького захоплення влади. у вересні 2020 року засудили до 14 років позбавлення волі в колонії суворого режиму в Ростові-на-Дону.
«Попри оголошені строки й несправедливість, яка триває, ми не опускаємо рук, не падаємо духом. Обов’язок кожного з нас очиститися від наклепу, що навісили на наш народ і релігію протягом нашої історії» (Сервер Мустафаєв).
Сейран САЛІЄВ. Громадянський журналіст. Публічно закликав співгромадян до солідарності та підтримки жертв гонінь, за що в 2017 році був оштрафований. У жовтні 2017 року ув’язнений з політичних мотивів і перебуває в Російській Федерації.
«Наша вина полягає тільки в тому, що ми багато говорили про захоплення Криму Росією, про наклеп на наш народ, що ми не сиділи вдома, коли бачили несправедливість» (Сейран Салієв).
Тимур ІБРАГІМОВ. Висвітлював обшуки у кримських татар і політично мотивовані судові процеси. Ув’язнений з 2017 року за надуманим звинуваченням у тероризмі. У вересні 2020-го засуджений до 17 років позбавлення волі в колонії суворого режиму (подано апеляцію).
«У 1944 році нас уже оголошували зрадниками й вагонами вивозили в Азію. Хвала Аллаху, ми повернулися. А нині під різними приводами нас звинувачують у тероризмі й екстремізмі, залякують населення «зеленими чоловічками», відкрито кажуть, що якщо комусь не подобається, їдьте геть! Дуже нагадує 1944 рік…» (Тимур Ібрагімов).
Асан АХМЕТОВ. Затриманий 2021 року разом з першим заступником голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріманом Джелялом і нині перебуває в ув’язненні. Співпрацював з кримськотатарською газетою «Авдет» («Повернення»), готував матеріали для громадської ініціативи «Нефеса».
Як долучатися до звільнення політв’язнів
На думку Тетяни Печончик, важлива справа – документування фактів порушень прав людини:
– Повідомлення про злочинні дії треба перекладати різними мовами, доносити цю інформацію до міжнародної спільноти, органів влади в Україні, прокуратури АР Крим, яка розслідує чимало кримінальних проваджень. Про гоніння на півострові громадянських журналістів треба розповідати в українських медіа, в соціальних мережах, на сайтах, а також проводити акції солідарності, марафони написання листів політв’язням, вимагати ухвалення закону на їхню підтримку. Також добра справа – зібрати кошти на допомогу родинам політв’язнів.
Важливо розбивати стіну мовчання. Зараз Крим перебуває в подвійній інформаційній ізоляції: спочатку на території півострова знищили проукраїнські медіа, тепер через пандемію встановлено додаткові обмеження на в’їзд журналістів і правозахисників. Наша організація підтримує поїздки іноземних журналістів до Криму, ми надаємо колегам тревел-гранти.
Сподіваємося на послаблення коронавірусних обмежень, тоді українські правозахисники зможуть більше бувати на міжнародних зустрічах у Європі й Америці, де порушуватимуть проблему репресій у Криму.
Добра справа – спільна ініціатива Pen Ukraine та Центру ZMINA, яка об’єднує зусилля відомих письменників і журналістів: у кампанії «Солідарність» кожний з ув’язнених колег матиме свого амбасадора, що стане представником цієї людини, домагаючись звільнення, робитиме історію ув’язненого відомою на міжнародному рівні.
Це мають знати люди за межами Криму
Лутфіє Зудієва, правозахисниця, журналістка, одна з координаторок захисту громадянських журналістів:
– Вдячна Національній спілці журналістів України за можливість спілкуватися й бути почутою колегами з усіх регіонів України, почути голос Європейської федерації журналістів.
Хочу показати історію громадянської журналістики в Криму зсередини. Ось відеозапис із сьогодення кримчан: російські силовики біля воріт суду масово затримують громадянських журналістів. Активісти усвідомлюють, що про це мають знати люди за межами Криму. І тепер вони ведуть стрими з місць обшуків і масових затримань, беруть інтерв’ю в постраждалих від репресій, спілкуються з родинами політв’язнів. Громадянські журналісти виїздили на тренінги й стажування в ЗМІ на підконтрольну Україні територію, вчилися і нині вчаться у професійних журналістів писати новини. Вдячні за допомогу Суспільному, Крим.Реалії, проєкту «Ґрати», іншим редакціям.
Навіть за цих складних умов намагаються подавати баланс думок, брати інтерв’ю не лише в кримськотатарських і українських активістів та їхніх родин, а й у російських силовиків. Так намагаються розвінчувати брехню російських пресрелізів, які влада розсилає кримським виданням.
Також у практиці кримських колег є текстові трансляції судових засідань, фото- й відеофіксація судової хроніки. Усі ці матеріали стають у пригоді професійним журналістам, правозахисникам та іншим.
Великі ризики й велика підтримка
Діяльність громадянських журналістів у Криму пов’язана з великими ризиками, серед них обшуки й кримінальні провадження, адміністративні справи, затримання у відділках поліції і на кордоні, контроль навіть особистих облікових записів та інтернет-трафіку. Приклад – затримання п’ятьох кореспондентів «Кримської солідарності», які прийшли зустрічати адвоката Едема Семедляєва після 12 діб його адмінарешту. Вони виконували редакційні завдання – дати хроніку зустрічі, взяти інтерв’ю в Едема – і самі опинилися за ґратами, хоч і мали прескарти, і працювали за завданнями ЗМІ.
Кримські громадянські журналісти вдячні за постійну підтримку голові НСЖУ Сергієві Томіленку, голові правління Центру прав людини ZMINA Тетяні Печончик і відчувають міжнародну підтримку своєї діяльності. Ще 17 квітня 2019 року була заява представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Арлема Дезіра, який засудив арешти активістів «Кримської солідарності». Відтак ЄФЖ ухвалила спеціальну заяву солідарності з українськими колегами, а згодом Комітет захисту журналістів включив чотирьох кримськотатарських колег у спеціальну доповідь про журналістів, кинутих за ґрати за виконання своєї роботи.
Не стоїть осторонь і МЗС України, де діє міжнародна менторська програма – коли інтереси кожного політв’язня представляють відомі політики з Польщі, Німеччини, США, інших країн світу.
Історії сімей віддзеркалюють життя
Муміне Салієва, журналістка, правозахисниця, авторка фотопроєкту «Народжені після арешту» – про дітей, які народилися після арештів їхніх батьків (наживо з Бахчисарая):
– Дипломати і правозахисники часто просять розповісти історії сімей політв’язнів. Це дає змогу побачити за статистикою арештів людські долі, по яких пройшлася важким котком репресивна машина Російської Федерації.
Розповім про свого чоловіка Сейрана Салієва. Він працював екскурсоводом, знає кілька мов. Розуміючи важливість висвітлення репресій за національною, релігійною ознаками, він серед перших став до лав громадянських журналістів. Коли під час обшуків у Бахчисараї Сейран через гучномовець місцевої мечеті закликав підтримати земляків, його оштрафували на 20000 рублів. Та Сейран не припинив захищати людей від сваволі. Потім у січні 2017 року був перший обшук у нього вдома. Одного з адвокатів, які їхали до Сейрана надати юридичну допомогу, затримали в дорозі й відвезли в російський центр протидії тероризму. Другого разом із Сейраном засудили до адміністративного арешту.
Коли Сейран Салієв повертався додому, його друзі святково прикрасили під’їзд будинку. Чоловік сказав: «Мене не було вдома дванадцять діб, а діти он як засумували! Уявляю, як ведеться тим сім’ям, які роками не бачать своїх батьків…».
А в жовтні 2017-го Сейран разом з іншими громадянськими журналістами заарештований за фейковим обвинуваченням у тероризмі. І хоча не було жодного доказу причетності цих громадянських журналістів до тероризму, їм усім ухвалили вироки від 16 до 19 років позбавлення волі в колоніях суворого режиму.
У нас із Сейраном четверо дітей – син і три донечки. Найменшенькій у день арешту було п’ять місяців, вона знає тата тільки з фотографій і розповідей рідних. Діти – свідки двох обшуків – дуже боялися й плакали. Одна з донечок через стрес, якого зазнала під час обшуків, стала інвалідом дитинства.
Не може забути страхіття обшуків і арешту 15-річний син громадянського журналіста Марлена Асанова: силовики ламали двері, зайшли в дім з автоматами, забрали ноутбуки, книжки, телефони, гроші…
Діти громадянського журналіста Ремзі Бекірова знають, що журналістика – це не просто праця, а важлива місія у справі захисту людей від несправедливості й утисків. Старший син хоче створити акаунти в соціальних мережах, щоб писати про безневинно заарештованого батька та про події в Криму. А шестирічна донечка бере інтерв’ю у своєї мами – це гра, але запитання в дівчинки аж ніяк на дитячі, каже, що вона – журналістка.
Діалог-інтерв’ю доньки і мами:
– Халіде-ханум, що ви відчували під час обшуку?
– Розгубленість, гнів, але не страх.
– А що відчували, коли забрали вашого чоловіка?
– Було боляче і порожньо в душі, ніби забрали половину мене…
– А що відчували діти під час обшуку?
– Це треба запитати в тебе, донечко.
– Мамо! Я зараз не дочка. Я – журналістка!
Будь-яка підтримка дуже потрібна в Криму
Коли вчиняють злочин проти корінного населення Криму – це рівнозначно злочину проти людства. Про це на повний голос заявляють громадянські журналісти – і ті, що на волі, і ті, що перебувають у російських в’язницях.
Наріман Мемедемінов, громадянський журналіст, блогер, співзасновник громадського руху «Кримська солідарність», який 2,5 року перебував у російських в’язницях (коротке включення наживо з Криму):
– Пласт громадянської журналістики виник не задля драйву й бажання погратися з гаджетами в журналістику. Це зумовлено суспільним інтересом, потребою розповідати правду про Крим, про утиски прав і свобод на нашій землі.
Важлива будь-яка підтримка колег, правозахисників та міжнародних організацій. Вона дуже потрібна громадянським журналістам у їхній боротьбі за правду і свободу слова.
* * *
Ліна Кущ, перша секретар НСЖУ:
– Національна спілка журналістів України і вся журналістська спільнота щиро підтримують колег – громадянських журналістів Криму. Більш як 400 журналістів, студентів та викладачів журналістики з усієї України надіслали до Спілки слова підтримки кримчанам. Ми з вами, шановні друзі!
Ось кілька звернень з чотирьохсот:
Дар’я Рязанова з Одеської області: «Сподіваюся, що найближчим часом справедливість переможе! Ви подолаєте будь-які труднощі. Я в вас вірю!»
Артем Спасьонов, Харківщина: «Бажаю не втрачати силу свого духу. Тримайтеся!»
Ганна Головко з Харківської області: «Ваша ситуація демонструє складність і тяжкість професії журналіста в Криму. Так не повинно бути. Виказую підтримку постраждалим журналістам».
Діана Прокопів з Івано-Франківщини: «Справедливість має тернистий шлях, пройшовши який людина отримує свою нагороду!»
Ольга Мусафірова з Києва: «Докладемо всіх зусиль, щоб витягнути вас з неволі. Ми не замовкнемо й не зупинимося! Окупант відповість за біди, завдані Криму!»
Усі ці побажання передаємо родинам і захисникам наших колег.
* * *
Василь Спрінсян, завідувач кафедри інформаційної діяльності та медіакомунікацій «Одеської політехніки» (разом зі студентами активний учасник вебінару):
– Крим буде українським! Пропоную за участю навчальних закладів і обласних осередків НСЖУ організувати всеукраїнський проєкт єднання з Кримом – провести міст дружби й підтримки.
* * *
Сергій Томіленко, голова НСЖУ:
– Треба ділитися з широким загалом інформацією, набутою на зустрічах «У фокусі – Крим». Нашим внеском у підтримку громадянських журналістів стануть матеріали в ЗМІ й на інтернет-платформах – цим засвідчимо, що ми працюємо над тим, щоб наблизити повернення Криму.
Онлайн-курс для журналістів «У фокусі – Крим» – ініціатива Національної спілки журналістів України в партнерстві з Європейською федерацією журналістів. Курс із 10 зустрічей розповідає про досвід і методику висвітлення проблем тимчасово окупованого українського півострова.
