Висвітлення сексуального насильства під час конфлікту (СНПК) – тематика нова для українських медійників, але насправді вона стара, як світ і історія воєн. Адже сексуальне насильство – явище, що системно супроводжувало усі війни, і спрямовувалось на підкорення, деморалізацію людей.
А тим часом упродовж століть ця проблематика замовчувалась, стигматизувалась, нерідко постраждалих від СНПК піддавали остракізму, тому мало хто з них наважувався про це говорити. І лише недавно ця тема потрапила у розряд не лише медійних тем, а й тих, які нині – у зоні уваги правозахисників. Низка інституцій спрямувала свою діяльність на підтримку постраждалих від СНПК. Фахівці рекомендують журналістам, які беруться за цю тему, мати відповідну підготовку, аби не нашкодити постраждалим, і подавати матеріали максимально коректно, з метою покарати винних і зробити СНПК недопустимим. Про це йшлося на тренінгу «Висвітлення сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом: що потрібно знати журналістам?», який організували Національна спілка журналістів України спільно з фондом доктора Деніса Муквеге.
– Висвітлюючи цю тему, журналісти стикаються із чималою кількістю викликів під час спілкування з особами, що пережили СНПК. Тож маємо знати, як реагувати на перешкоди та підвищувати рівень обізнаності журналістів із цієї теми, — зазначила перша секретар НСЖУ Ліна Кущ.
Вона звернула увагу на те, що це не перший тренінг з тематики висвітлення СНПК. Такі заходи вже провели в регіонах. За словами Ліни Кущ, потрібно об’єднати зусилля держави, громадських організацій, медіа, аби ця непроста тема стала видимою, а боротьба із СНПК – результативною.
– Рада увазі й повазі журналістів до теми СНПК. Розумію, наскільки складно про це писати. Я сама пережила надто багато, нині пишу книгу, але й мені важко про це говорити. І ми маємо бути готовими до тієї кількості постраждалих від сексуального насильства, які нині знаходяться як на вільній території України, так і тимчасово окупованій. І від журналістів залежить, як суспільство сприйматиме постраждалих від СНПК, адже цим людям потрібна підтримка. Я відкрита до спілкування, і заклик не мовчати – це заклик і до журналістів. Варто знати, що подібний травматичний досвід отримують і чоловіки, однак вони більше, ніж жінки, замовчують цю проблему, – підкреслила правозахисниця, громадянська журналістка, директорка з комунікацій ГО СЕМА Україна Людмила Гусейнова, яка після звільнення з полону почала опікуватися жінками, що пережили СНПК, в тому числі й висвітлювати такі історії, аби зупинити цю страшну зброю війни і покарати винних.
Виконавча директорка Фонду доктора Деніса Муквеге Катрійн Коппенс, яка долучилась до заходу в онлайн-форматі, наголосила, що це дуже важливо – щоб медіа не боялися порушувати цю тему, таким чином ставали каталізатором того, щоб люди, які пережили насильство, отримати необхідну допомогу. Саме тому фонд доктора Муквеге підтримує НСЖУ з метою подолання стигматизації людей, які пережили СНПК і підтримки їх для подолання їхніх проблем.
– З 2022 року почалась робота з імплементації холістичної допомоги постраждалим від СНПК, до справи приєдналась НСЖУ. Це важливо – розбити стіну мовчання, також критично важливо – підвищити обізнаність суспільства з цієї проблематики. Важливо навчити журналістів, як розмовляти з постраждалими буз зайвої драматизації, – підкреслила Катрійн Коппенс.
За словами представника в Україні фонду Муквеге Федора Дунебабіна, в Офісі Генпрокурора зафіксовано 270 кейсів постраждалих від СНПК. Але це – можливо, лише 10% від тих, хто пережив це жахіття, адже точне число їх невідоме: більшість, хто зазнав сексуального насилля під час конфлікту, навіть не звертаються за допомогою, і одна з причин – те, що ця тема упродовж надто великого часу була «невидимою».
– Місія фонду Муквеге – холістична допомога постраждалим, тобто всебічна, комплексна підтримка, у якій враховані всі чинники, – розповів Федір Дунебабін.
Урядова уповноважена з питань ґендерної політики Катерина Левченко принесла на зустріч буклети – методичні рекомендації щодо поводження із постраждалими від сексуального насильства під час проведення стабілізаційних заходів та слідчих дій, у якому також вміщено алгоритм дій при контактах із постраждалими від СНПК, і звернула увагу, що спілкуванню з цими людьми потрібно вчитися.
Як зауважила з власного досвіду журналістка NV, психолог Юлія Забєліна, яка спілкувалася з 10-15 особами, постраждалими від сексуального насилля і травм війни, сенсацію на темі такої травми зробити не вийде.
– Треба підходити до постраждалих від СНПК не як до інструменту отримання історії, а як до людини – з усією повагою і толерантністю. Це нелегко. Особливо непросто з чоловіками. Коли ми в Херсоні розмовляли із зґвалтованим чоловіком, який погодився поділитися своєю історією, він просив відвернутися – йому заважав навіть погляд під час розмови. І, можливо, взяти за один раз інтерв’ю не вийде, – зазначила Юлія Забєліна.
Про те, що потрібно враховувати під час інтерв’ю з постраждалими від СНПК, детально розповіла Людмила Гусейнова, також запропонувавши журналістам практичні вправи і провівши «роботу над помилками». Журналісти переконались, наскільки це непроста робота.
Зокрема, Людмила Гусейнова звернула увагу на те, що надто багато видів має СНПК. Як толерантно і людяно взяти інтерв’ю у людини, яка пройшла через усе це, і як без хайпу і сенсаційності донести до людей цю чутливу правду через історію конкретного постраждалого?
Людмила Гусейнова дала низку порад, звернувши увагу, що, попри все, до кожної людини, до кожного випадку треба підходити індивідуально, аби ще не до кінця пережита травма не повернулася…
Серед порад Людмили Гусейнової:
- не звертатися без завчасного попередження до людей, які пережили сексуальне насильство;
- перед початком інтерв’ю детально пояснити людині, хто ви, яке медіа представляєте, де буде опубліковано матеріал тощо;
- звернути увагу на те, що розмова буде конфіденціальною і особисті дані людини не будуть розголошені – якщо інтерв’юєр чи інтерв’юєрка не бажає, не зазначати її прізвища і імені та іншої інформації про неї, не показувати обличчя тощо;
- зазначити, що найголовніше – це безпека візаві, він чи вона може прийти на зустріч одна чи з людьми, яким довіряє, наприклад, з психологом, або з дітьми;
- ретельно продумати локацію для інтерв’ю, з урахуванням особливостей пережитого досвіду постраждалого від СНПК;
- ретельно, з повагою до приватного життя, продумати запитання, з тим, щоб не ретравматизувати людину;
- зауважити, що людина в будь-який момент може перервати розмову, якщо відчує себе не комфортно.
Для українських журналістів ця тема ще нова, а ось на Балканах вона піднімається вже упродовж низки років. Українська журналістка Людмила Макей, яка нині працює в Республіці Косово, розповіла, що Балкани, де часто відбувалися війни, стали головним каталізатором насильства. Досвід Косово та сусідніх з цією Республікою країн для нас є дуже важливим. Для жінок, які постраждали від насильства, тут відкрито спеціальний центр. Також 14 квітня 2023 року вперше було засновано Національний день жертв сексуального насильства.
– Справа журналістів – доносити до суспільства правду, якою б вона не була. Потрібно допомагати людям, які пережили насильство, – зауважила медійниця.
Поради від Людмили Макей для журналістів:
- під час інтерв’ю бути активним слухачем, дати людині виговоритись, аби зробити цю тему видимою;
- увага до дрібниць: наприклад, дізнатись, які напої краще запропонувати людині, бажано не одягати прикрас, які можуть стати тригером тощо;
- не можна ставити неделікатних запитань;
- не казати: «я вас розумію»;
- нічого не обіцяти;
- максимально захистити особисті дані людини.
Також перед учасниками тренінгу виступила травмофокусована терапевтка, клінічна психологиня Фонду Андрійових Наталія Поцелуєва. Вона зауважила, що, насамперед, варто пам’ятати, що люди, які пережили насильство, нікому не довіряють. Часто вони переживають травматичну подію так, ніби вона постійно повторюється у теперішньому часі.
Поради від Наталії Поцелуєвої:
- давати герою/героїні матеріалу відчуття контролю.
- забезпечити водою.
- представитися, прояснити свої подальші дії і дозволити поставити будь-які питання.
- починати розмову з фраз: «як ви?», «як ваші діти?», «що вас турбує?», «де зараз живете?» тощо.
- уникати тригерів: чорний колір або відтінок хакі (мілітарі), одяг, що нагадує військову форму, яскравий макіяж та парфуми (особливо чоловічі).
Висвітлення проблематики СНПК – це дуже непросто. Адже іноді може бути, що журналіст домовиться, візьме інтерв’ю, напише матеріал, але герой його розповіді в останній момент відмовиться від публікації. До цього теж потрібно бути готовим, адже це – також право людини, яка пережила травматичний досвід. І тим важливішими і ціннішими є такі журналістські матеріали, така робота медійників, адже вона спрямована на благородну мету – викорінення такого ганебного явища, як сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом.
Інформаційна служба НСЖУ
