«Всіма правдами і неправдами виходимо», – головний редактор видання з Харківщини про бажання газети вижити

Газета «Зміївський кур’єр» виходить у Змієві на Харківщині з 1994 року – спочатку як районне, а нині – як обласне видання. Медіа позиціонує себе як державницьке, незалежне. Один із нещодавніх номерів побачив світ завдяки фінансовій підтримці НСЖУ та іноземних благодійників. Проте, газета не покладається цілком на донорські кошти, шукає можливості бути економічно ефективною.

Після початку повномасштабної війни друк довелося призупинити.

– Не працювали ані пошта, ані друкарня. 24 лютого 2022 року, незважаючи на те, що розпочалася війна, ми ще встигли розвезти частину тиражу на половину з наших 70 пунктів продажу. Але потім розпочалося страшне, і торгові точки стали закриватися. Довелося призупинити випуск газети аж на три місяці, – розповідає головний редактор «Зміївського кур’єра» Олександр Сумець. – Колектив роз’їхався по безпечніших містах України.

Проте, як тільки запрацювала харківська друкарня, всі четверо газетярів повернулися назад, і з 1 червня видання знов надходить читачам.

– Відновлення виходу викликало бурхливу реакцію аудиторії. Передплатники стали вимагати в Укрпошти обов’язкової доставки нових номерів, незважаючи на війну. Нам телефонувала одна читачка з харківської Північної Салтівки, яку росіяни піддавали найжахливішим обстрілам. Жінка питала… чому їй не приходить газета. Втім, зараз газету їй доставляють регулярно. Але вона все одно часто телефонує в редакцію. Ми раді такому зворотному зв’язку, – каже редактор.

Робота газетярів у наближеній до фронту і кордонів із Росією смузі завжди пов’язана із значними ризиками. На жаль, 24 червня 2022 року одного з працівників «Зміївського кур’єра», комерційного директора видання Костянтина Колпакова було поранено – він саме розвозив газету по точках продажу і проїжджав повз Зміївську ТЕС.

– По дорозі з селища Слобожанського до села Лиман я почув гупання, – розповів медійник. – Подумав, що це щось у мене з колесами. Зупинився на узбіччі, обійшов машину – колеса цілі. Й одразу почув і побачив, як наді мною пролетіла ракета, очевидно, з «Урагана». Зрозумів, що це – обстріл. Вибух – і почали рватися касетні боєприпаси один за одним в моєму напрямку. Я, маючи досвід служби в АТО, одразу впав на землю, і це мене врятувало. Один боєприпас розірвався в кількох метрах від мене. Осколок пролетів те місце, де я стояв, пробив скло і застряг у даху машини. Ще один зачепив лобове скло. Третій – на щастя, маленький, влучив мені в стегно.

Після завершення обстрілу Костянтин поїхав до лиманського ФАПу, де йому надали допомогу: видалили осколок і перев’язали. Машина була на ходу, і медійник поїхав далі розвозити газети. Рана заживала приблизно два тижні.

Незважаючи на економічні труднощі, подорожчання паперу й послуг з друку газети, падіння рекламного ринку, банкрутство банку, де редакція тримала свої кошти, газета зберігає тижневу періодичність друку. Щоправда, обсяг довелося скоротити з довоєнних 16 сторінок до 8.

– У кожному номері – з півтора десятка інформацій у рубриці «День війни», одну сторінку присвячуємо відродженню після деокупації і розбудові громад, – розповідає редактор. – Також систематично розповідаємо про наших волонтерів, бійців – як живих, так і тих, хто віддав життя у цій війні.

«Зміївський кур’єр» намагається стати своєрідним майданчиком обміну інформацією між своїми читачами і владою. Про багато злободенних питань, якими живуть пересічні мешканці громад, їхнє керівництво дізнається саме з газети.

– До війни наші публікації були доволі гострими. Зараз і далі порушуємо болючі й проблематичні теми, але намагаємося їх висвітлювати у спокійніший спосіб, бо через війну суспільство і так доволі травмоване. Виходимо з принципу «не нашкодити». І хоча в нинішніх умовах можна було б легко причепитися, скажімо, до кожної ямки на дорозі, але ми розуміємо, що це не створить виходу із ситуації, а життя громади, і без того розбурхане, може зробити ще складнішим, – каже Олександр Сумець.

За словами редактора, у воєнний період склад читачів дещо змінився. Якщо раніше «Зміївський кур’єр», як і інші паперові газети, читали переважно люди літнього віку або такі, які з різних причин не користуються соціальними мережами, то останнім часом віковий склад аудиторії змінився. Пенсіонери стали рідше купляти газету, бо економлять кожну гривню. Натомість, активними читачами стали молодші люди і військові.

– Коли фронт був коло нас, хлопці щоразу, зайшовши в магазин по продукти, обов’язково купляли і газету. Військовій людині зручніше читати паперове видання, ніж вишукувати інформацію в інтернеті, який часто нестабільний, – каже Олександр.

Ще до війни, з огляду на численні проблеми роботи «Укрпошти», редакція «Зміївського кур’єра» вирішила орієнтуватися не так на передплату (яка також є), як на роздрібний продаж. Це дозволяє оперативно регулювати постачання газет на ту чи ту торгову точку.

– Всіма правдами і неправдами ми виходимо, – каже головний редактор. –Регулюємо тираж, то збільшуючи, то зменшуючи його залежно від попиту, в межах від 1,5 до 2 тисяч. Більше не робимо, бо дуже дорогі послуги друкарні (було б дуже добре, якби держава хоч якось дотувала цю статтю витрат, але…) Потроху намагаємося відновити рекламні обсяги. Хоча це й неймовірно важко, але бізнес потрошку оживає. Рекламодавці цінують нашу обов’язковість, оперативність доставки і регулярність виходу. В майбутнє дивимося з обережним оптимізмом.

Проте, значною мірою виживати вдається за допомогою благодійників, передусім Національної спілки журналістів України.

– Завдяки НСЖУ було залучено кошти GREEN COOP та Японського фонду майбутніх поколінь для друку одного з номерів нашої газети. Крім того, голова НСЖУ Сергій Томіленко вручив нам ноутбук, отриманий завдяки урядові Німеччини. Крім того, Костянтин Колпаков, якого було поранено, отримав від НСЖУ матеріальну допомогу, – каже Олександр Сумець.

********************************************************************

Ця розповідь про медіа створена НСЖУ в межах проекту «Підвищення стійкості українських медіа», що фінансується Swiss Solidarity і реалізується за підтримки швейцарської некомерційної організації Fondation Hirondelle та Інституту регіональної преси та інформації (IRMI, Україна). Fondation Hirondelle та IRMI реалізують проєкт інституційної підтримки редакцій українських медіа на сході, півночі та півдні нашої країни з акцентом на локальну пресу. Також ними відкрито 10-місячну програму підтримки 18 медіа.