«Ми не маємо права, взявши у людей кошти за передплату, залишити їх у надскладний час без оперативної місцевої інформації», – наголошує головний редактор Максим Забєля
Мирноград – шахтарське місто на заході Донецької області і неподалік від адміністративного кордону з Дніпропетровщиною. Мирноград – місто, що зазнає постійних ворожих обстрілів, які останнім часом стали особливо жорстокими. Тривожить інформація про безперестанні ворожі атаки в районі Мирнограда і сусіднього з ним Покровська – експерти у новинах кажуть, що так окупант намагається пробити шлях на Дніпропетровщину.
Як у таких умовах тут живуть і працюють журналісти газети з символічною назвою «Рідне місто», як вони регулярно випускають свіжі номери газети для своїх підписників, під час свого короткого перебування в Києві розповів головний редактор видання Максим Забєля.
Зокрема, було сказано:
Припиняти вихід у світ ми не мали права
– Наша газета в грудні 2023 року відзначила своє 25-річчя, і так сталося, що з початком широкомасштабного вторгнення ми залишилися єдиним друкованим виданням в області, що не припинило роботу і не пропустило жодного номера.
Сьогодні радіємо, що завдяки потужній підтримці Національної спілки журналістів України, міжнародних донорів наші колеги з видань прифронтових і деокупованих територій, зокрема Донеччини, мають можливість відновлювати і продовжувати вихід у світ.
А пам’ятається, як у березні-квітні 2022 року ми раптом опинилися в повній інформаційній пустелі. Через обстріли, непевну і незрозумілу ситуацію багато жителів Донеччини були в панічних настроях. Якщо взяти до уваги, що місцева журналістика тримається здебільшого на жінках, які повинні були рятувати життя своїх дітей і виїжджали в безпечніші регіони, стає зрозумілим, чому в Покровську, Добропіллі, Селидовому газети припинили свій вихід.
Наша редакція також стояла перед таким вибором, але були два фактори, що утримали нас від закриття. По-перше, це велика аудиторія передплатників: станом на перше півріччя 2022 року ми мали тираж 6000 примірників. Ми не мали права, взявши у людей кошти за передплату, припинити вихід і залишити їх у надскладний час без оперативної місцевої інформації.
Також ми розуміли, що через обстріли, часту зміну лінії фронту, будуть перебої з електрикою і зв’язком, у людей не буде доступу до мобільного і фіксованого інтернету. Отже, людям потрібен доступний канал інформування, яким і стала наша газета «Рідне місто».
Люди поверталися додому. Ми продовжували вихід у світ
Так було в перші місяці широкомасштабної війни. А вже десь за півроку ми побачили, що до прифронтової Донеччини з різних причин повертається чимало вимушених переселенців, які виїхали в перші дні широкомасштабного вторгнення.
Зокрема, якщо станом на квітень 2022 року в громадах залишалося близько 30 відсотків місцевого населення, то станом на грудень 2022 року тут було вже 60-70 відсотків постійного населення. Така ж тенденція спостерігалася і в Покровській, Добропільській громадах, що, власне, і вплинуло на думку, що й у 2023 році ми не маємо права припиняти видавати газету.
Отже, провели передплату і на 2023 рік. Звісно, що з відтоком населення тираж видання зменшився, але вдалося зберегти ядро наших читачів – ми зберегли 50 відсотків від нашого мирного накладу, і наш тираж становив близько 3000 примірників.
Тираж 2024 року становить ті ж 3000 примірників.Штат редакції – четверо співробітників, з яких двоє – журналісти. Інформацію отримуємо з безпосереднього спілкування з людьми, попри всі небезпеки стараємося побувати на місцях обстрілів, щоб не з чужих слів розповісти про воєнні злочини рф. Широкій аудиторії доносимо інформацію щодо безпекових моментів, евакуації, отримання гуманітарної допомоги. Не втрачаємо оптимізму самі і, як можемо, підтримуємо оптимістичні настрої, віру в перемогу добра в колі наших читачів.
Люди втомилися від інформації про війну. Урізноманітнюємо контент
Після того, як ворог зайшов на Авдіївський плацдарм, який був дуже важливий і який Збройні сили України утримували з 2014 року, безпекова ситуація для нашого Мирнограда, Покровська, Селидового дуже суттєво погіршилася. З січня 2024 року ми стали зазнавати постійних, якщо не щоденних ворожих артилерійських та ракетних обстрілів, прильотів кабів тощо. Це дуже накладає відбиток і на нашу роботу, і на те, які теми цікавлять наших читачів.
Наразі стараємося не позбавляти читачів права отримувати газету в тому вигляді, до якого вони звикли: зберігаємо обсяг у 12 сторінок, друкуємось у кольорі. Розуміємо, що, коли війна стукає в двері щодня і щоночі, коли люди живуть у постійній напрузі від обстрілів, вони втомилися від інформації про війну. Тому стараємося, наскільки можливо, урізноманітнити контент, давати оперативну, не застарілу інформацію, публікуємо матеріали що називається для душі, які дають можливість відволіктися і трохи відпочити.
Участь у дослідженні НСЖУ допомогла в формуванні контенту: знати потреби читача не буває зайвим
Коли Національна спілка журналістів України запропонувала нашій редакції взяти участь у дослідженні інформаційних потреб мешканців деокупованих та прифронтових територій, ми радо відгукнулися. Ми розуміли, що, хоча ми досить тісно комунікуємо з нашими читачами, але знати їхні потреби більше ніколи не буде зайвим. Розуміли, що через теперішні проблеми з електрикою, зв’язком, інтернетом, котрі в нашому прифронтовому регіоні відчутні більше, ніж по всій Україні, люди, навіть якщо вони звикли користуватися соціальним мережами або якимись іншими інтернет ресурсами, наразі все більше шукають альтернативні джерела інформації. І, якщо це не наше друковане видання, то, на жаль, найчастіше джерелом інформації, як показало опитування, стають чутки, розповіді родичів з тимчасово окупованих територій – Донецька, Авдіївки, інших міст.
А вже давно відомо, люди, що перебувають на тимчасово окупованих територіях, перебувають під впливом потужної російської пропаганди, і тепер активно отруюють проросійськими наративами свідомість жителів підконтрольних Україні регіонів. Часто панічні настрої, які останнім часом спостерігаємо в прифронтових районах Донеччини, викликані навіть не частою зміною лінії фронту і не обстрілами, а повзучою агресією ворожої дезінформації, що легко передається через родинні зв’язки, через знайомих, яким звикли довіряти.
Місцеві люди виїжджають і повертаються, приїжджають вимушені переселенці. Це стало камертоном нашого контенту
У нашій громаді спостерігається постійний рух населення: місцеві жителі виїжджають у безпечніші області, на їхнє місце приїздять люди з окупованих територій, потім місцеві жителі повертаються додому і т.д. Навіть у наших небезпечних для життя громадах люди намагаються перебути, пережити тимчасово окупацію їхніх міст і сіл.
Коли проводили ініційоване НСЖУ опитування людей на вулицях Мирнограда, то з’ясувалося, що серед тих, з ким спілкувалися, близько шістдесяти відсотків опитуваних – місцеві мешканці, а близько сорока відсотків респондентів – це були переселенці з тимчасово окупованих територій Донбасу.
Ми розуміємо, що вимушених переселенців треба залучати до життя громади, щоб вони не почувалися чужими серед своїх. Отже редакцією «Рідного міста» було ініційовано кілька проектів, що ставлять на меті адаптацію приїжджих жителів до умов життя в Мирноградській громаді..
Зазнав змін і наш контент. Тепер на сторінках газети ми публікуємо значно більше матеріалів про військову агресію північного сусіда, про те, як позначається вона на людських долях, розповідаємо про вимушених переселенців. Таким чином документуємо воєнні злочини російської федерації, і кожна розповідь людини, котра пережила надважкі випробування, пов’язані з втратою рідних, домівки, роботи, права на нормальне життя, а іноді і полону, є моментом емоційного впливу на нашу сталу читацьку аудиторію.
Отримуємо багато відгуків від читачів, коли вони розповідають, що сприймають біль інших людей, як свій власний. Нерідко читачі шукають контакти героїв наших розповідей, щоб підтримати і допомогти матеріально, в пошуку житла тощо. А ми радіємо, що газета виконує роль соціального комунікатора, що наша праця приносить користь людям – вибудовує містки між жителями нашої громади і вимушеними переселенцями.
Також проведене опитування ще раз засвідчило, що для нашого регіону надважливим залишається питання безпеки, тому в кожному номері стараємося опублікувати дані про можливі шляхи евакуації, адреси і контакти можливих місць для переселення, де можна отримати гуманітарну допомогу. Для вимушених переселенців подаємо контакти, де вони можуть вирішувати на нових для них територіях питання працевлаштування, розвитку власного бізнесу тощо.
Ворожа дезінформація – одна з великих тривог нашого суспільства. Наша газета кидає їй виклик
Також проведене НСЖУ дослідження кола інтересів споживачів інформації показало, що вплив ворожої дезінформації – одна з великих тривог нашого суспільства. І ми це бачимо на прикладі нашої Мирноградської громади.
Це видно зі спілкування людей в Телеграм каналах, в тому, що збільшується кількість користувачів інтернет ресурсів, які транслюють ворожі наративи. Російські пропагандисти працюють дуже активно не перший рік, насаджуючи на всю Україну брехливу інформацію.
Сьогодні на прифронтових територіях, де військова обстановка постійно загострюється, вплив російських фейків особливо відчутний. Іноді доходить до рівня панічних настроїв, і потрібен час, щоб брехливі чутки були спростовані, затихли. А потім приходить нова порція брехливих чуток, що збурює людей.
Ми розуміємо, що в нинішній ситуації люди постійно потребують і шукають джерела оперативної, правдивої інформації. А при спілкуванні з жителями громади, вимушеними переселенцями чуємо, що друкована газета асоціюється у них на рівні підсвідомості з більш перевіреною, ніж в інтернет мережах, інформацією. Для людей важливо, що наша інформація має авторство, подається виважено, в повній відповідності до журналістських стандартів.
Здавалося б, що люди, які живуть під постійними обстрілами, не мають часу перейматися питаннями отримання інформації. Але, як показує практика опитування, люди добре розуміють, що саме правдива та перевірена інформація часто стає запорукою їхньої безпеки. Саме тому вони довіряють друкованому слову «Рідного міста». Саме для того ми й працюємо.
Ольга Войцехівська, «Журналіст України».
