Редакторка валківської газети «Сільські новини» (Харківщина) Ірина Обихвіст розповіла кореспондентам Національної спілки журналістів України, як дзвінки від читачів мотивували її видавати газету під час повномасштабної війни.
Немає сенсу видавати газету, бо її не доставлятимуть – із такою проблемою на початку повномасштабної війни зіткнулася редакторка валківської газети «Сільські новини» Ірина Обихвіст. Пошта відмовлялася працювати під обстрілами, а Балаклія – місто, де друкувалася газета, – потрапила під окупацію.
– До початку повномасштабного вторгнення ми виходили щотижня на 8, 10, 12 сторінках – усе залежало від наповнення, – починає розповідь пані Обихвіст. – Після початку вторгнення у перші дні була гнітюча розгубленість: що робити? Друкуватися немає де, пошта не працює… Два-три дні побула вдома, сиділа в ТВ, в інтернеті. І зрозуміла, що мозок не витримає усе пережити, якщо нічого не робити. І пішла працювати – допомагати в міську раду.
Через пару днів Ірина зайшла в редакцію і взяла до рук робочий телефон. Там був просто вал пропущених дзвінків від читачів.
– На кілька номерів зателефонувала – в людей багато запитань, на які вони не могли знайти відповідь. Я викликала журналістів на роботу, і ми домовилися, що будемо чергувати. В такому режимі ми працювали місяць. А потім зрозуміли, що людям таки потрібна газета.
На той момент пошта ще не працювала, Балаклія була окупована, проте вихід знайшли: почали створювати газету в онлайн-форматі і надсилати читачам на електронні скриньки. Про це оголосили у соцмережах і за два-три тижні налагодили такий вид роботи. Мали понад півтори тисячі читачів.
– А вже потім, коли пошта відновила роботу на території нашої громади, ми почали шукати, де друкуватися. Дякуємо нашим колегам з Луцька – вони нам у цьому допомогли, і поштовики пішли назустріч. Тож ми відновили газету на чотирьох сторінках. Більше поки що не можемо… Тому що і друк подорожчав, і послуги пошти – теж. Та й через війну далеко не всі, хто хотів би, не можуть дозволити собі передплачувати газету. І в селах є проблема з доставкою. Після переходу на пересувні відділення люди скаржаться, що іноді листоноші приносять газету раз на місяць. Тобто чотири випуски зібрали і принесли, – розповідає пані Обихвіст, але радіє, що видання хоч так, із запізненням, потрапляло до рук читачів. Недарма колектив редакції шукав фінансову допомогу серед багатьох міжнародних організацій.
– Першими, хто подав нам руку допомоги, була асоціація медіабізнесу: вона запропонувала нам грант – на простих умовах. Ми виконали умови і отримали першу допомогу. Потім почали самі вишукувати грантові пропозиції. Спілка журналістів теж підтримала – і фінансово, і морально. За це велика подяка. Тому що зараз (а тоді – особливо) було важливо розуміти, що ти не один, як та жабка, борсаєшся, і що потрібні ми не лише читачам, а й в Києві теж про нас піклуються. До слова, з нашої редакції ніхто не виїхав, ми продовжуємо жити у себе у Валківській громаді і працювати для наших земляків, – розповідає редакторка.
Громада, каже Ірина, залишається острівцем відносного спокою. Якщо прильоти, то це в Харкові – за 50 кілометрів від Валок. Їх чутно іноді, коли вони ближче.
– На щастя, у нашій громаді таких прильотів було тільки три. А от світло вимикають, коли обстрілюють Харків: і там вимикають, і в нас. Ну а так… виживаємо, нічого. В багатьох людей – гірше, – веде далі пані Обихвіст. – У нас до початку вторгнення було 28 тисяч населення. А тепер додалося 23 тисячі. Це навантаження на всю інфраструктуру громади. Більше людей, більше машин. У нас у громаді зараз працює польська програма, яка дає можливість залучати саме ВПО до робіт із благоустрою. І кошти виплачуються за цією програмою. Стосовно розміщення – зайняті зараз практично всі комунальні заклади, які могли прийняти біженців. Люди навіть потроху починають купувати житло. Так що життя триває. І журналісти в ньому важливі!
«ЖУРНАЛІСТИ ВАЖЛИВІ. Історії життя та роботи в умовах війни» – цикл матеріалів, які готує команда Національної спілки журналістів України за підтримки шведської правозахисної організації Civil Rights Defenders.
