Минає третя річниця найтрагічнішого місяця в історії української журналістики. У березні 2022 року російські війська не лише руйнували міста, але й методично полювали на тих, хто фіксував ці злочини. Тоді загинула рекордна кількість медійників, а їхні імена стали символами незламності духу та професійної відданості. НСЖУ вшановує пам’ять колег, чиї камери та блокноти зафіксували перші дні великої війни ціною власного життя, та продовжує боротьбу за міжнародне визнання цілеспрямованого знищення журналістів воєнним злочином Росії.
«Пристрасть і талант були неперевершеними»
Євгеній Сакун, оператор телеканалу «LIVE», став однією з перших жертв серед медійників. Молодий чоловік загинув внаслідок ракетного удару по Київській телевежі 1 березня 2022 року. Іронія долі – назва каналу означає «життя», а снаряд забрав життя того, хто працював, щоб показати правду.
«LIVE – життя!!!! Яка сумна іронія життя…» – з гіркотою писали його колеги.
13 березня біля Ірпеня було вбито американського журналіста Брента Рено. Досвідчений військовий кореспондент, лауреат премії Пібоді, який висвітлював конфлікти по всьому світу, приїхав документувати гуманітарну кризу в Україні. Російські солдати холоднокровно розстріляли машину, у якій їхав Рено. Його колега Хуан Арредондо дивом вижив і розповів світові про цей воєнний злочин.
«Ми пройшли блокпост, і вони почали стріляти у нас. Мій друг Брент Рено кричав…» – свідчив поранений журналіст із лікарні. Ця смерть стала сигналом для міжнародної спільноти – Росія перетнула ще одну червону лінію, убивши представника іноземних медіа.
Лише через день після загибелі Рено, 14 березня, під Києвом сталась ще одна трагедія. Знімальна група телеканалу FOX News потрапила під артилерійський обстріл у селі Горенка на Київщині. Загинули оператор П’єр Закжевські та українська журналістка-консультантка Олександра Кувшинова. Кореспондент Бенджамін Холл отримав важкі поранення.
Олександрі було лише 24 роки. На початку березня вона встигла розповісти подрузі про роботу з FOX News і небезпеку: «Росіяни ціляться в журналістів, нам дивом щастить». Як згадують близькі, Олександра була яскравою, талановитою, любила музику і життя.
«Працьовита, весела, добра та смілива. Наша команда в Україні розповідає, що Саша захоплювалась музикою, мистецтвом і фотографією», – писала про неї Сюзанна Скотт, генеральний директор Fox News Media.
П’єр Закжевські був досвідченим фронтовим оператором, який висвітлював майже всі міжнародні конфлікти для Fox News від Іраку до Афганістану та Сирії. Він приїхав в Україну у лютому 2022 року. «Його пристрасть і талант журналіста були неперевершеними», – зазначали його колеги.
Наступного дня після цієї трагедії голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко заявив: «Російська армія свідомо розстрілює журналістів на цій загарбницькій війні в Україні!»
«Кожна смерть журналіста на цій війні – це не просто трагедія, це удар по самих основах демократії та права суспільства знати правду. Медійники гинуть саме тому, що виконують свою місію – фіксують воєнні злочини і доносять до світу правду про те, що відбувається в Україні. Російські окупанти цілеспрямовано полюють на представників преси, і це є ще одним доказом того, що Кремль веде війну не лише проти України, а й проти самої правди», – наголосив Сергій Томіленко в одному зі своїх публічних виступів.
Трагічна статистика підтверджувала його слова. За перший місяць війни загинули шестеро журналістів, які виконували свої професійні обов’язки. Крім Євгенія Сакуна, Брента Рено, П’єра Закжевського та Олександри Кувшинової, 23 березня під російським обстрілом у Києві загинула російська журналістка видання The Insider Оксана Бауліна. Вона знімала руйнування від попереднього обстрілу Подільського району столиці, коли потрапила під новий ракетний удар.
13 березня в київській області зник фотожурналіст Максим Левін. Макс, як його називали друзі, фіксував наслідки війни з 2014 року. Він поїхав у село Гута-Межигірська Вишгородського району, щоб задокументувати наслідки російської агресії. Його тіло з кульовими пораненнями знайшли лише 1 квітня 2022 року.
Розслідування міжнародної організації «Репортери без кордонів» встановило, що Левіна катували і стратили російські військові. Він залишив після себе чотирьох синів, одному з яких на момент загибелі батька виповнилося лише два роки.
«Зараз син підріс, і він запитує, коли тато народиться… Він упізнає батька на фото, іноді ми говоримо про нього», – розповідала колишня дружина Максима Інна Варениця в інтерв’ю через рік після трагедії.
Українських журналістів, як і більшість українців, повномасштабна війна застала зненацька. Як зазначав голова НСЖУ Сергій Томіленко: «Сотні й тисячі працівників медіа стали фронтовими журналістами в один момент».
Українські медійники не просто ризикували життям під обстрілами, вони також ставали заручниками окупаційних військ, їх затримували, катували, залякували. Наприклад, журналіст з Каховки Олег Батурін провів вісім днів у полоні, де його били і піддавали психологічному тиску.
Проблемою залишався і брак захисного спорядження. «Журналістам критично не вистачає захисного обладнання, елементарних бронежилетів та шоломів», – підкреслював тоді Сергій Томіленко. Спілка журналістів активно працювала над тим, щоб виправити цю ситуацію…
Цивільні жертви серед медійників
Війна не оминула й тих медійників, які не виконували редакційних завдань, але стали цивільними жертвами російської агресії.
6 березня в Ірпені окупанти застрелили популярного українського актора і телеведучого каналу «ДОМ» Павла Лі. В перші дні війни Павло став волонтером, допомагав літнім людям, хворим, багатодітним сім’ям, які залишилися в місті. «Вбивство мого сина, цивільного – це воєнний злочин, за який убивці мають відповісти!» – наголосила його мати Марія Лі в спілкуванні з НСЖУ.
В окупованому Маріуполі 11 березня від мінометного обстрілу загинув Віктор Дєдов, оператор місцевого телеканалу «Сігма».
Того ж дня загинула й журналістка та блогерка Оксана Гайдар, відома в соцмережах як «Руда Пані». Вона та її мати потрапили під артилерійський обстріл у селі Шевченкове Броварського району на Київщині.
Страшною виявилась доля медійників Маріуполя. 19 березня загинула Лілія Гумянова, викладачка журналістики та керівниця юнкорівського об’єднання. «Не кинула людей до останньої миті. Відкрила бомбосховище у маріупольському будинку творчості», – розповідали її учні.
Наприкінці березня в блокадному Маріуполі померла талановита журналістка та письменниця Наталя Харакоз. Будинок жінки згорів і обвалився, вона була змушена переховуватися в підвалі. До останнього вірила, що виживе: «Пережили ту війну, переживемо й цю», – казала літня жінка.
Вшановуємо пам’ять медійників, які стали військовими
Окрім цивільних журналістів та тих, хто загинув при виконанні професійних обов’язків, чимало українських медійників полягли, захищаючи Україну зі зброєю в руках.
Сергій Пущенко, журналіст і культуролог, загинув 2 березня 2022 року в бою біля Василькова. Віктор Дудар, військовий журналіст, боєць 80-ої десантно-штурмової бригади, поліг 6 березня під час оборони Миколаєва. Олександр Литкін, журналіст «КNК Медіа», загинув 13 березня під Ірпенем. Олег Якунін, редактор запорізького сайту, військовослужбовець, віддав життя 18 березня. Олександр Коцуконь, журналіст і боєць полку «Азов», загинув 22 березня під час оборони Маріуполя.
Їхній вибір захищати Батьківщину зі зброєю в руках заслуговує на особливу повагу та пам’ять. Ці люди не просто розповідали про війну – вони боролися з нею, поєднавши професійний досвід медійників із мужністю воїнів.
Документатори правди
Попри всі небезпеки, українські та міжнародні журналісти продовжували свою роботу, документуючи воєнні злочини Росії. Саме завдяки таким людям, як кореспонденти агентства Associated Press Мстислав Чернов та Євген Малолєтка, котрі вижили, світ побачив масштаби трагедії Маріуполя.
Від початку повномасштабного вторгнення і до кінця 2025 року, за даними НСЖУ, щонайменше 113 медійників загинули в Україні. Серед них 18 виконували професійні обов’язки, 10 стали цивільними жертвами, а 85 мобілізувалися для захисту України у лавах Сил оборони.
Їхні імена не буде забуто. Наші колеги загинули, щоб світ знав правду.
Журналісти важливі!
Інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: