Ще зовсім нещодавно Рубен Саруханян працював на СТБ на проєктах «Хату на тата», «Один за всіх» і «Я соромлюсь свого тіла». Сьогодні він супроводжує журналістів у небезпечні місця поблизу фронту. «На війні обережність має особливе значення. Одного разу ворог за фрагментом паркану на фото визначив локацію і завдав удару. Тому дуже важливо перевіряти всі деталі», – каже офіцер пресслужби 5-ої окремої штурмової Київської бригади Рубен Саруханян, який за два роки супроводив майже 300 журналістських груп і навчився балансувати між правдою та безпекою.
– Декілька років тому одного з наших співробітників Олексія Семенова мобілізували до ЗСУ, і він проходить службу в 5 штурмовій, – каже Михайло Пересунько із Київського пресклубу, організації-партнера Національної спілки журналістів України. – Ми допомагаємо бригаді чим можемо, в тому числі й у інформаційній, медійній сфері, адже в бригади завжди є потреба в підтримці рекрутингу, допомозі матеріально-технічними засобами. Працюємо в тісному контакті з фахівцями, які служать у пресслужбі бригади, намагаємося вести спільну інформаційну політику.
Кандидатуру Рубена Саруханяна наразі розглядає Секретаріат НСЖУ для присвоєння почесної відзнаки «Пресофіцери важливі», яка була запроваджена Національною спілкою журналістів України для відзначення співробітників пресслужб Сил оборони, які активно висвітлюють життя своїх підрозділів та допомагають цивільним журналістам у роботі на фронті.
Військовий «кастинг»
Лютий 2023 року. Бахмут під ворожим вогнем, країна мобілізує всі сили для оборони. Саме тоді Рубен Саруханян, який шість років працював на телеканалі СТБ, ухвалив рішення, що змінило його життя – пішов до військкомату.
– Мені було дуже непросто, але я розумів для себе, що це треба зробити, адже я колись муситиму відповідати своєму синові на запитання «Що ти робив, тату, коли була війна», – згадує в коментарі НСЖУ Рубен те переломне рішення.
Вступити до лав ЗСУ журналіст намагався і раніше. Але на початку повномасштабного вторгнення брали в армію насамперед тих, хто вже мав досвід служби. Тепер же, на початку 2023 року, в Силах оборони були раді кожному добровольцю. Після навчального центру молодий боєць потрапив у 5-ту окрему штурмову Київську бригаду.

– Коли ми прибули до бригади, я готувався стати штурмовиком. Але доля розпорядилася інакше. П’ята бригада – одна з небагатьох, яка проводить справжній відбір, те, що ми на телебаченні називали «кастингом». Людей тут розміщують на тих посадах, де вони можуть принести найбільше користі. Коли я прийшов, мене зустріли двоє офіцерів, вони запитали мене, чим я займався в цивільному житті. Кажуть: «О, це здорово. Нам терміново потрібна людина до відділення комунікації». За два дні я вже був у районі виконання бойових завдань, розпочавши роботу, яка мені близька і зрозуміла, – каже Рубен.
За освітою Рубен Саруханян – менеджер шоу-бізнесу. На СТБ пройшов шлях від кастинг-менеджера до журналіста.
– Інколи кажуть, що робота на розважальних програмах – це не класична журналістика, де ти пишеш статті, береш інтерв’ю в серйозних людей. Але насправді ця робота дала мені величезний досвід, – розповідає пресофіцер.
Цей досвід виявився безцінним на фронті. Уміння працювати з людьми, розуміти психологію героїв, створювати контент, який знаходить відгук у глядачів – все це стало основою його роботи як старшого офіцера відділення комунікацій.

Баланс на межі між безпекою і донесенням правдивої інформації
Робота пресофіцера на фронті – це постійне балансування між необхідністю інформувати суспільство та вимогами безпеки. Кожен необережний матеріал, кожен кадр може коштувати комусь життя.
– Ворог усе аналізує. У росіян є цілі підрозділи, які аналізують кожен відеоматеріал. Просто наведу приклад: на певних ділянках фронту були ситуації, коли за фрагментиком паркану ворог визначив розташування сил оборони, і завдав туди удару, – пояснює пресофіцер реалії війни.
За понад два роки служби молодший лейтенант Саруханян супроводив майже три сотні журналістських груп, не лише убезпечуючи їх, а й слідкуючи, щоб матеріали не нашкодили військовим.
Питання обмеження свободи слова під час війни – одне з найболючіших для журналіста, який став військовим.
– На сьогодні ми в своїй роботі намагаємось максимально надати доступ до інформації журналістам, які з нами працюють, але є певні обмеження, яких під час війни ми просто зобов’язані дотримуватись. Але я наголошую, що це виключно в умовах війни. Після війни – безумовно все зміниться, – переконаний пресофіцер.

Найважчим спогадом за період служби Рубен Саруханян вважає ніч на стабілізаційному пункті в Часовому Ярі разом із журналістами «France Press».
– Це була особлива ніч, коли було настільки багато поранених, що навіть ми з журналістами одягли рукавиці, відклали камери й почали допомагати зрізати одяг з поранених, сортувати… Робили хто що міг. Я ніколи в житті не бачив такої кількості поранених, – згадує пресофіцер той страшний досвід.
За час роботи Рубена пройшли кардинальні зміни у способах ведення війни. Якщо раніше поранених евакуювали вночі, то тепер ворог, маючи дрони з нічним баченням, атакує в будь-яку пору доби.
– Фронт настільки насичений зараз FPV-дронами, що ворог навіть за 5-7 кілометрів від лінії фронту може працювати і серйозно руйнувати логістику, – каже пресофіцер. – Це змусило переглянути підходи до роботи з цивільними журналістами. Тепер замість позицій піхоти ми возимо знімальні групи переважно на стабілізаційні пункти, до артилеристів, підрозділів наземних роботизованих комплексів.

«Пам’ятаєте, ми з вами знімали про цього воїна? Нині він поранений…»
Найкраще про професіоналізм пресофіцера розповідають ті, хто працював з ним безпосередньо.

Воєнна корепортерка Надія Суха, яка працювала з виданнями «Український свідок», «Bihus.Info», «Ґрунт», а зараз веде на ютубі свій проєкт, познайомилася з Рубеном у 2023 році, коли готувала особливо делікатний матеріал.
– Це був дуже важкий сюжет про штурмовика, який загинув під час контрнаступальних дій на Бахмутському напрямку, біля Кліщиївки. Коли головний герой гине, тема стає надзвичайно делікатною, – каже Надія. – У мене були побоювання, що на цей сюжет може бути заборона, або якісь суперчутливі моменти заберуть, або знайдуть якийсь інший підтекст. Проте пресслужба в особі Рубена дивилася на цю тему з того ж боку, що й ми, журналісти. Вони так само перейнялися долею цього хлопця…
Саме ця співпраця показала Надії, наскільки важливий баланс між етикою та безпекою.
– Підхід до висвітлення був дуже професійним – з етичної точки зору та з безпекової. Операція ще тривала, і деякі дані потребували захисту. Наприклад, позивні, назви підрозділів. Ми цього могли не усвідомлювати, а Рубен компетентно до цього підійшов, – розповідає журналістка. – У результаті вийшов дуже глибокий, сильний матеріал, в якому одночасно не було безпекових суперечностей. Все, що стосувалося етики, було настільки делікатно зроблено, що глядачі сприйняли цей сюжет саме так, як ми хотіли.
Надія Суха особливо відзначає ставлення Рубена до безпеки журналістів.
– Він дуже серйозно, можливо, навіть занадто серйозно підходить до цього питання. – Якщо є хоча б якийсь мінімальний ризик, він наполягатиме, що ми туди не йдемо. Доводиться довго чекати або щось переносити, – каже журналістка. – Він сприймає серйозність цієї війни і того, що люди можуть постраждати, виконуючи професійні обов’язки. З іншого боку, він так само серйозно ставиться до того, аби журналісти не нашкодили військовим.

Колишня парламентська кореспондентка Марина Асмолова, яка з початком повномасштабної війни стала воєнкором і працює на телеканалі «Ми – Україна», розповідає про плідну співпрацю з 5-ою штурмовою.
– Рубен завжди сприяє зйомкам. Коли просиш «дати душевних воїнів», які готові навіть після тяжких боїв розповісти те, що дійсно відбувається на полі бою, він завжди допомагає, – розповідає Марина. – Він знає всіх у своїй бригаді, надає повну інформацію, радить, кого краще відзняти, як це краще зробити. Звичайно, він переживає за те, щоб ми не сильно заважали хлопцям, які зараз у роботі.
Разом із Рубеном Марина знімала найрізноманітніші матеріали – від роботи медиків до святкування Різдва в окопах.
– Дуже щемким видався сюжет про те, як працюють медики на стабілізаційному пункті. Ми там з ними ночували, записували історії медиків і наших воїнів, яких вони рятували, – розповіла Марина. – Не менш складним був сюжет про воїнів-кулеметників. Ми кілька разів не могли хлопців спіймати, тому що на позицію було дуже важко заїхати. Ми чекали, коли вони вночі зможуть вирватися з позиції. І все завдяки Рубену – він знайшов правильний підхід, щоб і хлопців не затримувати, і нам дати можливість відзняти гарні інтерв’ю… Найбільше «чіпляє», коли він скидає фотографію: «Пам’ятаєте, ми з вами знімали про цього воїна? Нині він поранений…» Співпраця у нас з ним дуже тісна.

«… Завдяки його відданості, принциповості та професіоналізму комунікаційна робота бригади значно посилилася, – твердить про Рубена Саруханяна командування 5-ої окремої штурмової бригади. – Його робота сприяла формуванню достовірного інформаційного образу бригади та висвітленню героїзму військовослужбовців».

Роки війни згуртували відділення комунікацій 5-ої штурмової у справжню родину.
– Ми настільки органічно працюємо всі разом, що навіть почали думати – може, створимо якусь компанію після війни, щось будемо робити разом.
Але найголовніше для нього – усвідомлення важливості своєї роботи: «Розуміння того, що ти робиш дуже важливу справу – це основне».
Максим Степанов, інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: