Чи можна навчитись бути журналістом в університеті та що варто знати абітурієнтам, які планують працювати в медіа, — НВ публікує колонку Ліни Кущ, першої секретарки Національної спілки журналістів України та членкині Комісії з журналістської етики.
Спеціальність журналістика — одна з найпопулярніших у вступників. Конкурс на бюджетні місця стабільно високий, а навчання за контрактом обходиться, як дев’ятимісячна зарплата журналіста в регіональному медіа. Склала перелік із кількох моментів, які варто врахувати абітурієнтам, щоб не пошкодувати про свій вибір.
1.Ви обираєте професію з надзвичайно високим градусом конкуренції – за увагу, настрої та гаманці. В 2021 році в світі нараховується понад 5 мільярдів користувачів інтернету, 600 мільйонів блогів, а в соціальних мережах щодня з’являються 5,8 мільярда повідомлень. Журналісти вже не мають монополії першими повідомляти новину: першим може стати будь-хто. Добре писати твори в школі замало для кар’єри. Ви приречені на запеклу боротьбу за увагу в інформаційному просторі. Середній показник уваги середнього користувача в 2020 році – 8 секунд: на секунду менше, ніж пам’ять золотої рибки. Ця боротьба може виснажувати, а може надихати — все залежить від вашої вправності.
Водночас потреба в якісній журналістиці не зникла. Коли торік спалахнула пандемія COVID-19, а з нею — інформаційний хаос, — сайти українських медіа фіксували стрибок відвідуваності в 10−20 разів. Налякані чутками люди кинулися шукати інформацію в перевірених джерелах — у традиційних медіа. У кризові періоди всім нам потрібне відчуття надійності, і в інформації також.
2. В університеті вас не навчать бути журналістом. Факультет лише формує ваш світогляд та майбутнє коло спілкування. Потенційний роботодавець може не зважати на диплом і навіть знецінювати журналістську освіту, — але від того, який університет ви закінчили, часто залежить, хто буде вашим роботодавцем. Ті, з ким ви навчаєтеся поруч, завтра стануть вашими колегами, і вони першими підтримуватимуть вас. І ще одна перевага факультетів журналістики: відомі «акули пера» часто тут ведуть спецкурси або майстер-класи. Ви можете познайомитися з досвідченими колегами та дізнатися про такі деталі, яких немає у підручниках.
Беріть від студентських років не знання, — беріть навички, контакти та враження про реальне життя. Можна опановувати паралельну професію, волонтерити. В редакціях вам пробачать брак досвіду, але без знання життя реальних, а не віртуальних людей не стати справжнім журналістом.
3.На вас лежатиме величезна відповідальність, і це не порожні слова. Журналіста від блогера відрізняють професійні стандарти та Кодекс етики українського журналіста. Якщо блогер вільний писати або говорити все, що йому заманеться, то журналіст має оцінювати події з точки зору суспільної важливості. А ще — подавати інформацію неупереджено, перевіряти факти, відділяти їх від коментарів, збирати кілька точок зору на проблему та не вдаватися до прихованої реклами.
Звичайні читачі, слухачі, глядачі можуть не знати цих тонкощів, — але за їхніми скаргами на порушення правил реагує Комісія з журналістської етики. Наприклад, торік комісія розглянула майже 100 скарг, опублікувала 56 рішень та прийняла 13 заяв і рекомендацій для журналістів. Впровадження етичних стандартів, робота над помилками — важлива частина діяльності сучасних медіа, які прагнуть зберегти зв’язок із аудиторією.
4.Ви не заробите журналістикою великих грошей: в Україні медіа — не дуже вигідний, а часто збитковий бізнес. Не в останню чергу — через великий обсяг безкоштовного і різноманітного контенту в інтернеті. Ніхто не засуджуватиме, якщо за деякий час ви вирішите змінити сферу діяльності: на піар, рекламу чи організацію свят. Єдиний капітал, який у вас буде в журналістиці, — це ваше ім’я. Його вартість з роками зростатиме, якщо ви будете чесними перед аудиторією та відповідатимете її потребам.
І врахуйте: бути відомим журналістом у місцевому медіа важче, тому що вас усі знають і за кожну неточність дорікнуть особисто вам і вашим родичам. Але з іншого боку, і хвалитимуть також на всю вулицю, а може й повісять портрет у школі на стенді Знамениті випускники. Журналістами-випускниками пишаються, а от про блогерів не чула.
5.Не секрет, що часто вибір факультету і вишу — це вибір не випускника, а його батьків. Точніше, мрія мами й тата про безтурботне, комфортне майбутнє дитини з престижною в розумінні старшого покоління професією. Уявляєте доньку або сина популярним автором програми про сучасну музику, тревел-журналісткою, ведучою політичного ток-шоу? Давайте дивитися правді в очі. Здебільшого на молодих журналістів чекають стрічка новин, де потрібно придумати 150 заголовків за 12-годинну зміну, місцева телерадіокомпанія зі щоденними сюжетами про діряві дахи, каналізаційні труби та ціни на ринку, або сайт із такою зарплатою, на яку можна прожити аж цілий тиждень — якщо, звичайно, заощаджувати.
Що можна порадити абітурієнтам? Наполегливо шукайте місце, де вас цінуватимуть, слухайте себе і не відмовляйтеся від мрії. І музика, і подорожі, і політика потрібні – просто діряві труби та ціни на ринку хвилюють людей більше. А потреба в журналістах, які люблять і вміють про це розповідати, — ще більша.
Ліна Кущ, перша секретар НСЖУ