Політики та журналісти намагаються перебороти своє історичне несприйняття того, що гроші платників податків йдуть в новинні видання. Репортаж з американського регіону Нова Англія опублікований у виданні «Washington Monthly».
Репортер газети «Daily Hampshire Gazette» з Нортгемптона (штат Массачусетс) Дасті Крістенсен все ще має роботу. Але багатьом його колегам не пощастило. Минулого року його редакція втратила 14 робочих місць через звільнення та перепродаж видання. Ще 29 позицій було скорочено, коли її власник – видавнича компанія «Newspapers of New England» передала друкування тиражу до корпорації «Gannett», закінчивши більш ніж 200-річну історію місцевого друку.
Це знайома історія для кожного, хто відстежує місцеву журналістику останніх років.
Газети по всій Америці, особливо невеликі та середні, знаходяться в зоні ризику. Крах традиційної рекламної моделі спричинив потрясіння у всій галузі. Починаючи з 2004 року, понад 2000 редакцій по всій країні закрилися, більшість з них щотижневики. Пандемія лише посилила проблему. За даними Інституту Пойнтера, з березня 2020 року зачинилося щонайменше 70 редакцій. Зовсім недавно хедж-фонд «Alden Global Capital», який відомий експлуататорським ставленням до газет, отримав дозвіл акціонерів придбати «Tribune Publishing». Це зловісний знак для газет, які працюють під егідою цієї компанії, таких як «Chicago Tribune» і «Baltimore Sun».
І все ж на тлі закриття та консолідації деякі видання знайшли стратегії виживання. Доброзичливий мільярдер може прийняти право власності, як це було у «Los Angeles Times» і «Washington Post». Газета може стати некомерційною організацією, як, наприклад, «Salt Lake City Tribune». Існують навіть змішані моделі, коли видання належить некомерційній організації, як у «Philadelphia Inquirer». Але Крістенсен та його колеги бачать інший шлях порятунку своєї газети – лобіювати підтримку з боку влади штату.
Профспілка «The Pioneer Valley News Guild», яка представляє працівників газети, публічно залучила обраних посадових осіб до постійного діалогу про майбутнє їхнього видання і те, яку роль може мати законодавчий орган у забезпеченні його існування. Законодавчий орган штату Массачусетс на початку цього року прийняв рішення про утворення комісії з питань кризи місцевих новинних видань штату. Крістенсен заявив, що вважає представника штату Нортгемптон Ліндсі Сабадосу важливим союзником у забезпеченні того, щоб комісія враховувала потреби невеликих сільських інформаційних видань.
Але Крістенсен і Сабадоса зацікавлені не лише у вивченні проблеми; вони мають ідеї для її виправлення. Для початку вони можуть скористатися вже існуючою державною програмою. У 2019 році штат Массачусетс відновив свій Офіс залучення працівників, який допомагає стареньким власникам бізнесу передати свою компанію своїм працівникам після виходу на пенсію, або через трест, який тримає акції компанії від імені працівників, або за допомогою кооперативної моделі, коли працівники володіють частками компанії та розподіляють вигоду від прибутку. Пані Сабадоса вважає, що цей Офіс може бути корисним для сприяння більш сталого володінню «Hampshire Gazette» та подібними газетами в усій державі. Пан Крістенсен погоджується, хоча інші члени гільдії мають неоднозначні позиції щодо цієї ідеї.
Хоча нещодавно сформована комісія в штаті Массачусетс ще не запропонувала відчутного політичного механізму захисту, саме її існування відображає нову та зростаючу тенденцію зацікавленості уряду штату у підтримці місцевої журналістики та, що ще більш чудово, готовність журналістів прийняти її. У штаті Нью-Джерсі штат виділив 500 000 доларів США (приблизно 13,5 млн грн) на підтримку як традиційної, так і нової місцевої журналістики. У Коннектикуті законотворці внесли законопроект про обмеження можливості експлуататорської власності на «Hartford Courant», який став належати хедж-фонду «Alden Global Capital» в рамках купівлі «Tribune Publishing».
Традиційно журналісти насторожено ставляться до конфлікту інтересів або навіть до появи такого конфлікту, який може спричинити отримання державної допомоги. Але оскільки галузь продовжує руйнуватися, а криза стає все тяжчою, деякі законодавці та журналісти сприймають обережну співпрацю як екзистенційний імператив.
Законодавчий рятувальний план
Напевно, було б простіше, якби доброзичливий мільярдер придбав «Hartford Courant». «Hartford Courant» був придбаний «Tribune Publishing» у 2000 році, а тепер, коли хедж-фонд отримав дозвіл акціонерів викупити решту акцій «Tribune Publishing», перейшов до «Alden Global Capital». Проте ще до того, як стала відома доля «Tribune Publishing», сенатор штату Коннектикут Метт Лессер розробив для газети рятувальний план.
Медіакомпанія «Hartford Courant» є зареєстрованою організацією, тобто вона має офіційний статут, який відповідно до законодавства штату можна змінити лише через Асамблею штату Коннектикут. Таким чином пан Лессер зміг внести законопроект 1043 цієї весни, що обмежує суму боргу, який власник «Hartford Courant» може покрити за рахунок газети. За законопроектом допускається лише заборгованість “в інтересах суспільства”. Це також дає можливість державному прокурору або передплатникам подати позов проти власника «Hartford Courant» за те, що він покриває експлуататорську заборгованість та вимагати припинення таких дій через суд. Ця ініціативи була погоджена з «Alden Global Capital».
Хедж-фонд відомий скороченнями персоналу, передачею процесів на аутсорс та продажем ресурсів редакцій, таких як нерухомість. Газети, що перебувають під контролем Алдена, жаліються на відсутність інвестицій. У 2018 році «Alden Global Capital» вклав кошти у мережу аптек. Коли справи пішли погано, газети «Alden Global Capital» були змушені компенсувати збитки шляхом скорочень у своїх редакціях. За інформацією «Chicago Tribune» хедж-фонд залучив капітал «Tribune Publishing» для того, щоб отримати додаткові позики.
Профспілка газети «Hartford Courant» заявила про підтримку законопроекту Лессера, незважаючи на спротив свого видавця і головного редактора Ендрю Жульєна, який висловлював побоювання, що втручання уряду може поставити під сумнів незалежність газети.
Але голова гільдії та репортер газети в міській раді Хартфорда Ребекка Лур’є заявила, що за чотири роки, що вона працює у редакції, близько 20 посад були ліквідовані або залишені незайнятими. Пані Лур’є сказала, що преса більш ймовірно може замовкнути через жадібність корпорацій, аніж за наказом влади штати. «Очевидно, що цей законопроект не має мети впливати на контент», – сказала пані Лур’є під час телефонного інтерв’ю.
У цей час, пані Лур’є та Гільдія «Hartford Courant» все ще намагаються вести переговори з заможними місцевими жителями щодо купівлі видання. Вони зазначали, що є зацікавлені сторони, і цей законопроект надсилає їм чітке повідомлення: штат Коннектикут інвестує у майбутнє «Hartford Courant». «Ми бачимо, що це насправді все пов’язано», – сказала пані Лур’є. «Дії законодавчого органу штату направлені на те, щоб зробити нас менш привабливими для хедж-фондів, таких як «Alden Global Capital».
«Ініціатива вже пройшла слухання комітету Сенату, отримала двопартійну підтримку, і незабаром за неї можуть проголосувати у верхній палаті», – повідомив сенатор штату Коннектикут Метт Лессер. Він усвідомлює обговорення навколо Першої поправки, але зазначив, що йому все одно, з якою позицією «Hartford Courant» буде висвітлювати новини. Його цікавить, щоб «Hartford Courant» продовжував працювати: «Я не бачу в Першій поправці нічого, що говорить про те чи може влада мати пресу чи ні».
Час нових ідей
Оглядачка «Washington Post» Маргарет Салліван з обережністю говорить про дії уряду в сфері преси. Під час телефонного інтерв’ю вона сказала, що напруженість, яка історично існувала між журналістикою та владою, є важливою для підзвітності демократії. Однак фінансове становище місцевої журналістики «з кожним днем погіршується».
Багато законодавців, які підтримують зусилля, спрямовані на підтримку місцевої журналістики, посилаються на зростаючий страх перед новинними пустелями або територіями з обмеженим доступом до місцевої журналістики. Згідно з дослідженнями Університету Північної Кароліни, у США близько 200 пустинь новин – округів, де вже немає місцевої газети та близько 100 округів перебувають на межі. У 2019 році була опублікована спільна стаття журналістів та політологів, яка продемонструвала, що політична поляризація збільшується в районах, де відсутні або слабкі місцеві новини. За повідомленнями «Politico Europe» у 2018 році, Дональд Трамп перевершив кандидатів від республіканських партій і заявив про свою перемогу на президентських виборах у 2016 році саме в тих округах країни, де відсутні надійних місцеві медіа. Дослідження 11 каліфорнійських газет показало, що зі зменшенням місцевих новин зменшується конкуренція на виборах та явка виборців. Підсумовуючи, варто сказати, що місцеві медіа є важливими для функціонуючої демократії.
«Безумовно, час розглянути деякі ідеї, які в минулому здавалися б неприйнятними», – сказала Салліван. «Нам все одно потрібно бути дуже обережними, бо все що у нас є – це довіра та незалежність. Ми не хочемо їх обмежувати, але в той же час нам не потрібно жити за старими правилами».
Звичайно, кожне запропоноване рішення має відповідний компроміс. У випадку наполягання на національній державній політиці для пом’якшення втрат місцевих ЗМІ, компроміс – час. Навіть такі “безглузді” ідеї, як надання податкових пільг місцевим передплатникам новин, як пропонував Стівен Уолдман у «Monthly», можуть зайняти місяці, а то й роки обговорень серед членів Конгресу перед впровадженням.
На думку Абернаті, розробка та прийняття нових законів штату може зайняти менше часу. Він також пропонує зацікавленим сторонам можливість оцінити місцеву інформаційну екосистему. Коли середньоформатні щоденні газети, такі як «Hartford Courant», скорочуються, то регіональне висвітлення громад та спеціалізованих тем, таких як навколишнє середовище та бізнес, також неминуче зменшується. Ви втрачаєте всі «ті теми, які показують, що штат неподільний», – сказав Абернаті.
Більше штатів також могли б слідувати прикладу керівництва Нью-Джерсі, видаючи грошову допомогу своїм виданням. На перший погляд, це може з найбільшою ймовірністю супроводжуватися появою конфлікту інтересів. Але, за словами пана Абернаті, практика визнає, що інформування громадськості може потребувати державних інвестицій. Або можна звернути увагу на іншу модель. Уряд штату Нью-Джерсі виділив кошти незалежній установі, яка потім розподілила гроші необхідним одержувачам. По суті, держава прийняла модель, подібну до моделі суспільних ЗМІ, яка підтримує такі організації, як PBS, протягом десятиліть.
Звичайно, допомога на державному рівні не є панацеєю. Деякі газети самостійно знайдуть шлях до платоспроможності. Інші можуть звернутися до нових бізнес-моделей. Але тим часом на кону надто багато, саме тому виживання місцевої преси стає пріоритетом політики кількох штатів.
«Я думаю, що варто звернутися до усвідомлення, – сказав Абернаті, – починати з самого базового малого рівня. Якщо у вас немає журналістики на місцевому рівні, зрештою, у вас її немає на національному рівні. Це повинно спонукати».
Поки що недостатньо даних, щоб надати вагомі докази того, чи ці ідеї спрацюють; ми лише на початку експериментальної фази. Але механізми державного захисту зараз розглядаються під час узгодження можливих рішень щодо збереження місцевих новин – і всі, хто піклується про долю американської журналістики, повинні почати приділяти цьому пильну увагу.
