Під час онлайн засідання Правління НСЖУ про роботу Львівської обласної журналістської організації у непростий рік наступу коронавірусу та карантину інформував її голова Ярослав КЛИМОВИЧ. За його словами, минулий рік і початок нинішнього були складними і динамічними.
Ярослав Климович розповів:
– Увесь цей час ми й далі працюємо над започаткованим у 2012 році конкурсом «Четверта влада», завдяки якому йде потужна фінансова підтримка засобів масової інформації області. Кожного року за програмою обласної ради виділяється 600тис. гривень, ми визначаємо кращі друковані медіа, і переможці отримують премії від 30 до 60 тис. гривень. Наприклад, до Дня журналістами в 2020 році переможцями стали вісімнадцять реформованих ЗМІ.
Цього року конкурс «Четверта влада» відбуватиметься трохи по-іншому: визначаємо п’ятнадцять друкованих видань, з якими буде підписано угоду на висвітлення з обласною держадміністрацією. Кожне з цих видань отримає по 30 тис. гривень. І така підтримка місцевим газетам є дуже на часі.
Коли в березні минулого року почалися локдауни, складалося враження, що це не локдауни, а нокдауни. Буквально відразу після оголошення локдауну почали телефонувати редактори газет і казати, що не стало реклами, і без того хитке фінансове становище ставало загрозливим. А найголовніше – що в цей період була дана вказівка місцевим фінансовим органам припинити фінансування за угодами за висвітлення діяльності влади. Пояснювали тим, що гроші повинні йти на боротьбу з ковідом.
Тоді ми провели розширений секретаріат нашої обласної журналістської організації і запросили на засідання новопризначеного голову обласної держадміністрації Максима Козицького. Під час зустрічі ми чітко пояснили, що в умовах ковіду засоби масової інформації так само, як лікарі і вчителі, стоять на передовій лінії – інформують людей про стан справ у кожному районі, в кожній місцевій громаді.
Голова облдержадміністрації зрозумів нас і тут же, на першій же після зустрічі апаратній нараді дав вказівку місцевим органам влади та фінансовим структурам, щоб вони розблокували фінансування ЗМІ. Тепер з фінансуванням угод на висвітлення все налагодилося. А газети постійно інформують, які проблеми є в кожному районі, скільки людей захворіло, як їх лікують. Журналісти впевнено працюють на передовій, і це надзвичайно важливо.
У 2020 році ми провели сім засідань секретаріату і звіт правління про роботу за рік. Три засідання секретаріату, де обговорили нагальні проблеми наших колег і редакцій, провели вже в нинішньому році. В 2020 році ми прийняли в Спілку сорок нових журналістів, і причому дуже приємно, що чимало з них – це люди до тридцяти років. У 2021 році наші лави поповнили двадцять п’ять нових членів Спілки.
Звичайно, що пандемія накладає на наше життя свій негативний відбиток. Карантин не дає можливості зустрітися, щоб спілкуватися і обговорювати питання око в око. Зараз це можливо тільки дистанційно, телефоном.
Від 2019 року видаємо газету «Львівщина медійна» і даємо в ній всю інформацію, що стосується життя Спілки. Ми не можемо зустрітися у широкому колі, але даємо можливість спілкуватися через наше видання. Наприклад, у одному з номерів викликала інтерес спілчан публікація «Підсумки зробленого, думаємо про майбутнє». Черговий номер виходить до Дня журналіста, де порушуємо важливі проблеми різниці між професійними журналістами і любителями, які роблять, наприклад, «відосики» підмінюючи ними професійну журналістику.
Ми видали книжку про львівську журналістику «Крізь роки і долі». При цьому хочу сказати, що перша обласна журналістська організація у Львові створена в 1747 році, коли у Львові стали виходити перші газети. (Треба пояснити, що Львів був містом цеховиків, які мали свої об’єднання, одним з яких стало журналістське).
До Дня телебачення і радіомовлення презентували книжку мого колеги Ярослава Фейла «Телевізія Ярослава Фейла», що містить багато спогадів про львівську журналістику. Зараз нам соромно за те, як розвалився львівське телебачення, що працювало 24 години на добу і не поступалося рейтингами загальнонаціональним каналам.
На жаль, останнім часом усе більше повідомлень від районних видань, що засвідчують про байдужість держави до місцевої журналістики. Кілька газет у Львівській області на межі зникнення. І, якщо ми, обласні журналістські організації, не візьмемо віжки в свої руки, якщо не будемо займати активну наступальну позицію, є загроза, що місцеві медіа зникатимуть. Не кожна редакція може перелаштуватися на роботу в нових умовах, тому стараємося допомогти їм шукати шляхи збереження видання.
