Нині відома не лише на Волині, а й за межами області газета«Вісник+К» відзначає своє перше 25-річчя.
Якось голова Волинської обласної журналістської спілки Михайло Савчак побився об заклад з головним редактором «Вісника+К», що газеті не вдасться переступити 100-тисячну межу в тиражі. І програв. «Вісник+К» цей рубіж таки здолав. На жаль, за останні роки, як і абсолютна більшість газет в Україні, «Вісник» зазнав втрат. Та все одно видання стабільно залишається найтиражнішим в області. Його активно читають не лише на Волині і в сусідніх областях, а й у інших регіонах України.
Михайло Савчак розповів:
– Кілька перших років після заснування «Віснику» було тяжко входити в газетний ринок. І колектив уже тоді склався хороший, і газета з перших її днів була цікава, а тираж стояв на місці. А потім «пішло-поїхало», і вісниківці вже могли сперечатися за обсягами тиражів з найпопулярнішою на той час газетою «Волинь нова», що виходила тоді в світ накладом 70000 примірників. А за останні два роки шеф-редактор газети «Вісник+К» Євген Хотимчук вивів її на перше місце в області, стабільно тримаючи тираж 56350 примірників.
Треба сказати що пан Хотимчук не тільки талановитий журналіст і письменник (має у своєму доробку чотирнадцять виданих книжок), він і талановитий та наполегливий менеджер. І поштарі в усіх областях – його добрі друзі, і з розповсюджувачами роздробу він уміє співпрацювати.
До всього, по всіх областях України стабільною увагою передплатників користуються дочірні видання – газета «Між нами бабами», журнал «Люди і долі», тиражі яких становлять близько 53000 примірників.
Як розповів уже сам Євген Хотимчук, у штаті нині працюють двадцять чотири людини. Головне, що на кожного з них він може покластися, як на самого себе, кожен – талановитий і відповідальний. Саме в цьому і вбачає керівник успіх «Вісника+К» з усіма його дочірніми виданнями.
Далі – шеф-редактор газети «Вісник+К» Євген ХОТИМЧУК розповідає про своє дітище і справу свого життя.
НАШЕ ВЕЛИКЕ СВЯТО.
Велика радість і піднесення панує у нашому колективі. Мабуть,25 років – немала цифра, якщо перевести на вік людини. Очевидно, він чи вона вже досі обзавелися сімʼєю, закінчили якийсь учбовий заклад, напевно, десь влаштувалися б на роботу.
Так і ми за цих 25 літ досягли немало. Не буду хвалитися високими тиражами, проте, якщо врахувати сьогоднішній надзвичайно трудний час, і для преси зокрема, то 56 тисяч читачів (стільки ми маємо) – це дуже і дуже непогано. Головне, що переважна їх більшість – наші віддані, перевірені часом, так би мовити, надійні. Тираж нашої газети один з найвищих в Україні. Нам є чим пишатися, чому радіти. Бо зроблено немало. Насамперед радує те, що «Вісник+К» тримається на плаву ось уже чверть століття. Повірте, досягти цього сьогодні непросто. Стрімко наступає Інтернет, уся молодь нині сидить у смартфонах, компʼютерах. Друкована преса для юного покоління тепер практично не існує. Ми постійно прагнемо знаходити цікаві теми, розповідати про те, що людей хвилює саме сьогодні. Народ давно втомився від політики, марнослівʼя, брехні. Читач цікавиться проблемами, які поруч, йому болить те, що й усім. Тож прагнемо розмовляти з ним щиро, простою мовою.
Як ми давно помітили, вас особливо приваблюють розповіді про людські стосунки, життя людей, їхні долі. Тому і зʼявився на світ журнал «Люди і долі», в якому ширше відображаються драматичні життєві колізії. Здається, лишень недавно це видання побачило світ, а вже за його плечима девʼять літ. Скоро святкуватимемо десятилітній ювілей. Радує і те, що журнал має не набагато менше читачів, ніж газета.
Гармонійно доповнюють ці два видання і нові наші ластівочки «Від села до села», «Між нами бабами». Вони охоплюють ширше коло інтересів читачів, як мовиться, розширюють їхній кругозір. У цих газетах різноманітна тематика.
І розвиваємо ми свої видання на фоні важких економічних відносин. Постійно дорожчають поліграфічні послуги. Що вже й казати про папір. Його вартість захмарна! Доводиться всіляко викручуватися. Печально, але чимало газет пішли в небуття. Нам, слава Богу, вдається виживати. І в першу чергу завдяки вашій підтримці, шановні читачі. За що ми вам дуже і дуже вдячні!
Як усе починалося.
А починалося все ще 1996 року. Банкір Василь Гаврилишин надумав створити при «Західінкомбанку» газету. Причому планувалася на посаду редактора зовсім інша людина. В останній момент щось не зрослося, і запросили керівником мене. Звичайно, то була цілковита несподіванка, бо жодного редакторського досвіду не мав. Довелося вчитися на ходу.
Якщо сказати, що було трудно, значить, нічого не сказати. Найгірше довелося з кадрами. У нову невідому газету ніхто не хотів іти. А з ким її видавати. Коли вертаюся думками у ті літа, сам дивуюся, як вижили. Для прикладу скажу: один мій колега за три роки заснував і закрив сім газет. Підкреслюю – сім. І не тому, що був він такий бездарний. Страшенно галопувала інфляція, економіка розвалена, у людей не вистачало грошей на їжу, не кажучи вже про газети.
А ми вижили, бо зуміли знайти правильну стежку до ваших сердець, шановні читачі. І дуже правильно, що ми не замкнулися на своїй рідній Волині, а пішли на всю спочатку Західну Україну, а згодом і на простори всієї держави. Ну, звичайно, там у нас нижча передплата. Але зі світу по ниточці – голому сорочка, тобто у сімʼї наших читачів десятки тисяч людей.
Ми дякуємо, що нині у нас сформувався міцний кістяк наших шанувальників та симпатиків, котрі роками уже з нами. Звикли до газети, так би мовити, зжилися з нею. Вона стала для вас своєю, а ви для нас – ріднею. І ми щасливі від того, страшенно вам за це вдячні.
Ще одним з найважливіших чинників успіху газети є те, що вдалося сформувати бойову творчу команду. А робилося це роками. Більшість працівників має у «Віснику+К» стаж по пʼятнадцять і більше років. У колективі виросли і змужніли справжні майстри пера: Олена Павлюк, Наталя Кравчук, Наталя Слюсар, Мирослава Косьміна, Руслана Татарин, Сергій Крайванович, Кость Гарбарчук.
Отак і йдемо з вами по життю у нових двадцять пʼять літ вісниківці та наші читачі. Як одна сімʼя. Щастя нам та добра і многії літа.