Штучний інтелект уже став звичайним робочим інструментом медійників. Він може за секунди прибрати фон, витягнути темний кадр або відновити архівне фото. Водночас він створює переконливі підробки, які легко потрапляють у стрічку новин.
Дизайнерка мультимедійної платформи «Іномовлення України», асистентка кафедри журналістики та філології Сумського державного університету Оксана Костюк розповіла, де межа між ретушшю та генерацією, як перевіряти сумнівні знімки і як підписувати оброблені зображення, щоб не втратити довіру читача.

Як розмовляти з нейромережею
Оксана Костюк радить починати будь-яку роботу з ШІ з простого запитання: що потрібно отримати? Від відповіді залежать і промпт (завдання для ШІ), і маркування.
Коли редакція газети чи цифрового медіа готує візуал до публікації, усе залежить від завдання. Якщо є справжній знімок, ШІ допомагає поліпшити його якість і зберегти зміст кадру. Він виконує типові операції графічного редактора швидше й без встановлення професійних програм. Наприклад, можна висвітлити обличчя на фото із засідання міськради, скоригувати жовтий відтінок або зменшити зернистість вечірнього репортажу.
Коли потрібно передати подію, явище чи абстрактне поняття, ШІ може створити ілюстрацію з нуля. Наприклад, обкладинку до матеріалу про телефонне шахрайство, малюнок до пам’ятки про укриття або візуал про тарифи з лічильниками й квитанціями без вигаданих сум.

Головна порада спікерки щодо ретуші – важливіше прописати, що лишити без змін, ніж що змінити. Тоді простір для змін звужується, і ШІ працює точково.
Ось як це робиться на практиці
Видалення фону і зайвих об’єктів. Раніше це забирало від 15 хвилин до години роботи в Photoshop, тепер нейромережа робить це за кілька секунд. Не пишіть «залиш людину в центрі, решту прибери», бо тоді ШІ сильно змінить середовище навколо героя. Перелічіть, що саме прибрати: людей на задньому плані, машини, предмети ліворуч і праворуч. Окремо додайте, що героя треба зберегти точно таким, як на оригіналі.

Ретуш портрета. Мета – не ідеальна картинка, а делікатна ретуш, яку не видно з першого погляду. Перелічіть, що можна виправити (наприклад, прищі чи відблиск на лобі), і зафіксуйте, що лишається без змін: риси та вираз обличчя, напрямок погляду, зачіска, освітлення, фон, кадрування.

Кадрування. Його варто прописувати майже завжди. Буває, що героя навмисно розміщено праворуч, бо ліворуч потрібне місце для тексту. Нейромережа сприйме це як помилку, поставить людину в центр, а то й зробить квадратний кадр.
Колір і шум. ШІ любить «перестаратися»: може надто вибілити шкіру чи знищити теплі відтінки. Пишіть прямо: зберегти природні тони шкіри, теплий відтінок дерев’яного столу тощо. Для нічних фото можна оперувати технічними параметрами: «зменш цифровий шум від високого ISO, особливо в тінях». Завершуйте промпт тим, що хочете отримати: «поверни лише скориговане фото без доданого тексту, не домальовуй деталей».
Старі та пошкоджені фото
Їх спікерка радить відновлювати в кілька етапів. Спершу треба прибрати потертості, наголосивши, що найважливіше – зберегти впізнаваність людини і природну асиметрію обличчя. Також варто заборонити змінювати одяг і прикраси, бо ШІ любить «приодягнути» героя чи додати намисто. Заломи, тріщини й фактуру тканини обробляють уже наступним промптом, на основі першого результату.

Водночас не все можна врятувати. Якщо на скані не видно, куди дивиться людина, нейромережа домалює погляд, і результат може вже не бути схожим на оригінал. Тому краще брати для обробки найякісніше джерело. Результат завжди треба звіряти з оригіналом. Якщо риси змінилися, поверніться на початок і редагуйте частинами: окремо обличчя, окремо одяг, окремо фон.
Розширення кадру: тонка межа між ретушшю та генерацією
Функція генеративного розширення (Generative Expand) дає змогу зробити з вертикального фото квадратне чи горизонтальне. Оксана Костюк назвала це межею між редагуванням і генерацією.
Розширення треба задавати від центру. Інакше ШІ може добудувати простір лише з одного боку, туди, куди дивиться герой, і той опиниться на краю кадру. Але головне інше. Якщо на добудованому фоні з’являються чіткі люди, яких насправді на заході не було, це вже генерація нового змісту. Розмиті силуети, які лише показують, що спікер звертається до аудиторії, ще можна вважати ретушшю.

Формула ефективного промпту
Спікерка підсумувала: добрий промпт складається з чотирьох частин. Об’єкт – що саме на фото треба змінити. Дія – чітке дієслово: видалити, розширити, вирівняти світло. Контекст – як саме працювати: зберегти освітлення, прибрати шум, додати глибини. Обмеження – що заборонено: змінювати риси, розмивати, робити «пластиковий глянець».

Золоте правило звучить так: що коротший і точніший технічний термін, то менше ШІ вигадує зайвого.
Для генерації з нуля Оксана Костюк дала ще чотири поради:
1. Пишіть промпти англійською. Нейромережі розуміють українську, але англійською працюють точніше завдяки прямому порядку слів і відсутності вставних конструкцій.
2. Описуйте те, що має бути, а не те, чого бути не повинно. Заперечення доречні лише тоді, коли редагуєте готове фото.
3. Відмовтеся від «сміттєвих» слів на кшталт masterpiece, best quality, «шедевральний». З ШІ треба говорити, як із комп’ютером.
4. Один запит – одна ідея. Не описуйте сюжет із п’ятьма персонажами в одному промпті. Почніть із героя та середовища, а деталі, колір і настрій додавайте наступними кроками.

Для ілюстрацій спікерка запропонувала таку структуру: об’єкт, дія, середовище, стиль, світло. Якщо до запиту додати власні фотореференси, наприклад конкретний двір чи предмети, ШІ збереже їх майже без змін.
Вибір інструмента залежить від того, яке завдання має виконати редакція. Однаковий промпт у ChatGPT, Midjourney і Gemini може дати різні композиції, стилі та рівні деталізації. Наприклад, під час підготовки обкладинки про телефонне шахрайство можна порівняти кілька варіантів і вибрати той, у якому легко зчитується тема й залишається місце для заголовка. У Canva цей візуал можна адаптувати під різні формати публікації.
Один матеріал може потребувати кількох інструментів. Скажімо, редакція створює основу ілюстрації в ChatGPT і доопрацьовує її в Gemini, якщо світло чи фактури виглядають неприродно. Для локальної ретуші окремої ділянки можна скористатися Photoshop або Firefly. Якщо ж архівний знімок має замалу роздільну здатність для друку, його можна збільшити в Topaz Photo й звірити результат з оригіналом перед версткою.
Щоб прокачати навички, спікерка радить таке:
– щодня по 10 хвилин генерувати три варіанти картинки в різних стилях, щоб краще розуміти, як ШІ реагує на слова;
– щодня виконувати за допомогою ШІ хоча б одне дрібне завдання;
– створити в редакції спільну таблицю найвдаліших промптів, щоб колеги могли брати готові шаблони й міняти лише ключові слова;
-один раз налаштувати базові пресети експорту, контрастності й різкості.
Як розпізнати згенероване фото
Більшість медійників оцінюють фото на око, і Оксана Костюк не бачить у цьому нічого поганого. Проте, вона назвала шість найпоширеніших ознак згенерованого обличчя:
– ШІ погано відтворює природну асиметрію, тож обличчя виглядає надто ідеальним або усміхається нерівно;
– згенеровані обличчя часто «гарніші» за справжні. Якщо щось виглядає надто ідеальним, щоб бути правдою, найімовірніше, це неправда;
– емоції пласкі, погляд спрямований «в нікуди»;
– ШІ згладжує все до усереднених параметрів, тому великий ніс чи відстовбурчені вуха на таких зображеннях майже не трапляються;
– в обличчі немає індивідуальних рис;
– такі обличчя гірше запам’ятовуються, і всі вони «на одне лице».

Крім облич, варто перевірити:
– світло й тіні: тіні мають бути узгоджені між собою;
– анатомію: тест на «шість пальців» уже ненадійний, бо руки нейромережі малюють дедалі краще. Натомість подивіться на надто ідеальні зуби;
– текст: псевдолітери, переплутані символи, нерозбірлива кирилиця;
– фактуру шкіри: надмірно згладжена поверхня шкіри, на якій майже не видно пор і дрібних нерівностей, може бути ознакою ШІ-генерації або інтенсивної ретуші”;
– фон і геометрію: поламані лінії вікон, дивні ніжки меблів або, навпаки, підозріло рівні відстані між предметами.
Око може помилитися, тож перевіряйте
Одним із найцікавіших моментів вебінару став розбір фото, яке надіслав редактор газети «Ворскла» Олексій Пасюга. На знімку чоловік тримає кота й газету, а кіт підозріло ідеально дивиться в камеру. Частина учасників одразу вирішила, що це ШІ: їм здалися задовгими пальці чоловіка й неприродною рука. Оксана Костюк теж засумнівалася, але перевірила фото у двох сервісах, і жоден не виявив ознак генерації. Під час вебінару керівниця проєктів НСЖУ Ірина Хроменко зателефонувала автору, і той підтвердив, що знімок справжній. Він надіслав його саме для того, щоб заплутати учасників.

Висновок спікерки: не все, що виглядає неприродно, згенероване. Перевіряти треба все. Сервіси верифікації працюють за різними алгоритмами й теж помиляються, тому краще поєднувати кілька способів.
Спосіб 1: перевірка походження файлу. Content Credentials показує дані про автора, інструменти та історію створення зображення. Якщо таких даних немає, це ще не означає ні генерації, ні справжнього фото.
Спосіб 2: порівняння параметрів. Можна зіставити параметри оригіналу й копії, наприклад із месенджера.
Спосіб 3: плагіни. Вони шукають першу публікацію або вклеєні фрагменти, а деякі оцінюють імовірність генерації у відсотках.
Спосіб 4: зворотний пошук через Google Lens чи TinEye. Так можна виявити старе фото, яке поширюють як знімок свіжої події.
І найважливіше в наших реаліях – контекст події. Перед публікацією треба знайти найраніші згадки про фото, звірити дату, місце й подію, перевірити інформацію в надійних медіа, а за можливості – в очевидців. Згенеровані або гіперболізовані картинки часто поширюють саме для того, щоб викликати шок і сильні емоції.
Що дозволити, що обмежити і як маркувати
Оксана Костюк запропонувала редакціям поділити роботу із зображеннями на три рівні.
🟢 Зелений рівень: технічна обробка. Кадрування, експозиція, колір, шум, прибирання пилу, адаптація чорно-білого фото до друку. Усе це можна зробити й без ШІ, навіть у базовому редакторі на телефоні. Такі зображення можна публікувати скрізь, зокрема в новинах. Окремо позначати обробку не обов’язково, хоча за бажанням можна вказати, що саме робилося.
🟡 Жовтий рівень: генеративна зміна реального знімка. Заміна неба, прибирання предметів чи людей, які не важливі для контексту, відновлення архівних фото, розширення кадру. Тут потрібен підпис про обробку з описом змін, наприклад «прибрано людей на фоні». Такі зображення варто публікувати поза новинною хронікою. Змінювати зміст знімка події, скажімо, додавати «для епічності» більше вибухів, неприпустимо.
🔴 Червоний рівень: повністю згенероване зображення. Малюнок, колаж, стилізація за описом. Такі зображення публікують лише як позначену ілюстрацію до колонки чи аналітики і без фотореалістичного зображення реальних подій і людей.

Як правильно маркувати:
– позначку ставлять безпосередньо біля зображення, у підписі, а не внизу сторінки чи в правилах сайту. Фото й підпис працюють у зв’язці;
– позначку можна продублювати в альт-тексті й у дописі в соцмережах;
– згенероване зображення називають «ілюстрацією» або «зображенням», але не «фото», «знімком» чи «кадром»;
– не стирайте метадані й, якщо редакція так вирішила, вказуйте інструмент і дату створення.
Ось приклади дисклеймерів, які навела спікерка: «Ілюстрація створена за допомогою ШІ (назва інструмента) / назва редакції» або «Архівне фото (джерело, рік), відновлене за допомогою ШІ: прибрано плями й потертості, зміст не змінювали».
Орієнтир для редакційної політики
Оксана Костюк нагадала, що в ЄС уже діють правила, за якими маркувати треба дипфейки, а також створені чи змінені ШІ зображення й тексти, які публікують для інформування з питань суспільного інтересу. Україна поки не в ЄС, і на неї ці норми не поширюються. Але редакції можуть узяти європейський кодекс практики та доповнити їх рекомендаціями Мінцифри та Нацради щодо ШІ в медіа.
Базові засади, які спікерка запропонувала закласти в політику редакції, такі.
Відповідальність за зображення несе редактор, який його публікує, а не інструмент. Посилатися на те, що «ШІ не дотягнув», не можна.
Новинні фото не змінюють генеративно, допустима лише технічна обробка.
Для кожного обробленого знімка зберігають оригінал і запис: хто обробляв, коли і яким інструментом.
Згенеровані зображення публікують лише як позначені ілюстрації. Вони не зображують реальних людей, подій, жертв і воєнних сцен.
Фото читачів із соцмереж перед публікацією проходять перевірку.
Перші кроки для редакції – ухвалити політику на одну сторінку, додати в закладки кілька сервісів перевірки й регулярно тренувати промпти, записуючи найвдаліші в спільну таблицю.
ШІ працює на редакцію, а не замість неї
Оксана Костюк підкреслила: медійники займаються журналістикою, а не створенням генеративного контенту. Ретуш і адаптація фото під різні формати тепер забирають набагато менше часу. Звільнений час варто витрачати на перевірку фактів і розмови з людьми.
– Довіра читача – головна цінність видання. Чесна позначка її не зменшує, а збільшує, – переконана спікерка.
На жартівливе запитання одного з учасників, де взяти гроші на 2027 рік і як у цьому допоможе ШІ, вона відповіла:
– Нейромережа не намалює грошей, але допоможе порахувати бюджет, знайти гранти, написати заявку й автоматизувати рутину. А звільнений час можна присвятити роботі, яка справді приносить дохід.

Матеріал підготовлено за підсумками вебінару «Фото чи ШІ? Як не потрапити в пастку фейків і навчити штучний інтелект працювати на редакцію», який НСЖУ провела 12 листопада 2026 року для представників регіональних і локальних медіа. Вебінар організовано в межах пріоритетного напряму НСЖУ «Відновлення українських медіа» за підтримки Ukrainian Media Fund Nordic.
Інформаційна служба НСЖУ













Дискусія з цього приводу: