Українські журналісти Дмитро Штибликов та Олексій Бессарабов, заарештовані 9 листопада 2016 року під час операції російських спецслужб в окупованому Криму, є медіафахівцями, які найдовше утримуються під вартою Москвою. Через десять років після їхнього арешту «Репортери без кордонів» (RSF) відтворюють їхні тюремні шляхи та закликають до їхнього негайного звільнення.
Один із них ув’язнений в Омську, Сибір, за тисячі кілометрів від своєї родини. Інший, вважається, утримується в Ульяновській області, приблизно за 800 кілометрів на схід від Москви. Дмитро Штибликов та Олексій Бессарабов, двоє українських журналістів із Криму, які спеціалізуються на питаннях оборони та безпеки в Чорноморському регіоні, зокрема для місцевого журналу «Чорноморська безпека», були ув’язнені російською владою на десять років. Заарештовані 9 листопада 2016 року в Севастополі, в окупованому Криму, Федеральною службою безпеки Росії (ФСБ), вони відбувають у Росії тюремні строки відповідно 19 років і шість місяців та 14 років, зокрема за звинуваченнями у «саботажі» та «державній зраді».
«Десять років у руках режиму, який переслідує, катує та депортує українських журналістів. Справи Олексія Бессарабова та Дмитра Штибликова, від їхнього арешту російськими спецслужбами до депортації та ув’язнення в Росії, ілюструють скоординовану державну політику, спрямовану на придушення незалежних голосів на окупованих територіях. RSF закликають до їхнього негайного звільнення разом із 25 іншими українськими журналістами, яких несправедливо утримують під вартою. Росія ув’язнює більше іноземних журналістів, ніж будь-яка інша країна світу, більшість з яких — українці. Вона має нести відповідальність за ці дії», – наголошує Полін Мофре, регіональна менеджерка RSF з питань України.
Жорсткі умови утримання
Зараз 56-річний Дмитро Штибликов перебуває у Пенітенціарній колонії № 6 в Омську, Сибір. Він страждає на високий тиск і проблеми з зубами. У розмові з RSF його донька Тетяна засуджує «постійний психологічний тиск», під яким він перебуває, загострення його хронічних захворювань та відсутність належної медичної допомоги. Попри нерегулярний зв’язок, їй вдається підтримувати контакт із батьком через російську тюремну поштову службу. Адвокат також має змогу відвідувати його кожні два-три місяці.
Ситуація Олексія Бесарабова залишається більш невизначеною. Вважається, що колишній заступник головного редактора видання «Чорноморська безпека», якому в грудні виповниться 50 років, перебуває в Ульяновській області. Повідомляється, що він зазнав жорстокого поводження після прибуття. За словами Павла Лакійчука, близької до нього людини, стан його здоров’я погіршився: повідомляється, що він страждає від серцевих проблем і шкірних уражень, а також виразки, яку він вже мав до арешту. Також вважається, що під час етапування він заразився шкірною інфекцією.
Повідомляється, що в перші роки ув’язнення обох журналістів катували, зокрема електричним струмом.
«Особливо жорстоке й цинічне переслідування»
Їхній арешт 9 листопада 2016 року був частиною скоординованої операції російських окупаційних сил, що призвела до так званої справи «кримських диверсантів». Олексій Бессарабов був схоплений на вулиці й силоміць затягнутий в автомобіль із тонованими вікнами, коли виходив із лікарні в Севастополі. У той самий час у тому ж місті заарештували Дмитра Щтибликова. Лише через тиждень їхні родичі дізналися, що обох чоловіків утримують у слідчому ізоляторі в Сімферополі. Повідомляється, що журналістів змусили під тортурами зізнатися в «підготовці актів саботажу» та «незаконному володінні зброєю».
Їхні профілі не були випадковими в їхньому арешті. Дмитро Штибликов та Олексій Бессарабов протягом кількох років документували ситуацію з морською безпекою у Чорному морі та російську військову присутність, задовго до того, як Росія окупувала Крим у 2014 році. Після анексії півострова обидва чоловіки вирішили залишитися там, незважаючи на посилення тиску. Люди, які співпрацювали з виданням «Чорноморська безпека», отримували анонімні погрози та перебували під наглядом. Олексій Бессарабов розглядав можливість переїзду до Херсона, на територію, контрольовану Україною, але не встиг.
У листопаді 2017 року Дмитро Щтибликов був засуджений до п’яти років ув’язнення за «саботаж». Коли строк його ув’язнення добігав кінця, у результаті нового судового розгляду в листопаді 2021 року його визнали винним у «державній зраді», за що засудили до 19 років і шести місяців ув’язнення. Його донька Тетяна засуджує свавільну судову систему, яка неодноразово висувала звинувачення проти її батька: «Історія мого батька також є прикладом особливо жорстокого та цинічного переслідування», — каже вона. У 2019 році Олексія Бессарабова засудили до 14 років ув’язнення за «саботаж».
Через десять років після їхнього арешту родичі продовжують кампанію з підвищення обізнаності про їхнє становище. «Найбільша надія нашої родини пов’язана з можливістю його звільнення в межах обмінів або гуманітарних домовленостей», — розповідає Тетяна RSF.
Національна спілка журналістів України послідовно домагається звільнення українських медійників, яких Росія незаконно утримує у в’язницях і колоніях. Ця робота ведеться одразу в кількох напрямках: НСЖУ збирає та верифікує інформацію про полонених, підтримує зв’язок із їхніми родинами, проводить публічні кампанії, залучає міжнародні журналістські й правозахисні організації, порушує конкретні справи на міжнародних майданчиках та домагається документування злочинів Росії проти медійників. За верифікованими даними НСЖУ, станом на 10 листопада 2026 року в російському полоні перебували щонайменше 29 цивільних працівників медіа.
Дискусія з цього приводу: