Як редакції та журналісту обрати форму роботи, не створивши собі зайвих юридичних ризиків? Це питання постає щоразу, коли невеликий медіапроєкт починає розвиватися: з‘являються рекламні доходи, гранти, наймані працівники, нові замовники. У матеріалі «ФОП, податки, трудові договори й реєстрація медіа: про що варто подбати редакції, аби працювати без юридичних ризиків» про вебінар НСЖУ розглядалися основні юридичні питання, які варто врахувати редакціям. Тепер юрист Національної спілки журналістів України та юрист компанії IBC Legal Services Даніл Сербін детальніше пояснює, яку форму діяльності може обрати медіа чи окремий журналіст, та у чому полягають відмінності.
Вибір правової форми діяльності має безпосереднє значення для роботи редакцій, незалежних журналістів і медіапроєктів. Від нього залежать можливість залучення фінансування, укладення договорів із рекламодавцями та донорами, порядок оподаткування доходів, відповідальність за зобов’язаннями та організація редакційної роботи. При цьому українське законодавство не встановлює єдиної організаційно-правової форми для всіх медіа, залишаючи можливість обирати модель залежно від характеру та масштабів діяльності.
На практиці інформаційні видання можуть функціонувати у формі товариства з обмеженою відповідальністю, реалізовуватися громадськими організаціями або створюватися окремими фізичними особами. Журналісти, які самостійно працюють із різними редакціями, можуть отримувати авторські винагороди за цивільно-правовими договорами, здійснювати підприємницьку діяльність або, за наявності законних підстав, провадити незалежну професійну діяльність.
Водночас правовий статус суб’єкта у сфері медіа не слід ототожнювати зі статусом суб’єкта господарювання. Створення юридичної особи не є обов’язковою передумовою діяльності кожного видання. Визначальне значення для встановлення статусу суб’єкта медіа має здійснення редакційного контролю, тобто вирішального впливу на формування та поширення інформаційного продукту.
Окремо слід враховувати положення частини третьої статті 16 Закону України «Про медіа», відповідно до якої особа, яка регулярно поширює масову інформацію під своїм редакційним контролем через власні облікові записи на платформах спільного доступу до інформації, не є суб’єктом онлайн-медіа, крім випадків добровільної реєстрації у встановленому законом порядку. Тому діяльність автора на власному вебсайті та ведення інформаційної сторінки в соціальній мережі можуть мати різні правові наслідки.
Журналіст як фізична особа: коли можна працювати без реєстрації ФОП
Однією з найпростіших моделей є виконання журналістом окремих творчих замовлень як фізичною особою без набуття статусу підприємця. Така форма співпраці може бути доцільною для позаштатних авторів, які періодично готують статті, аналітичні матеріали, фотографії або інший авторський контент.
Наприклад, редакція замовляє журналісту підготовку розслідування на визначену тему, погоджує строк виконання, розмір винагороди та порядок використання матеріалу. За відповідних обставин такі відносини можуть оформлюватися цивільно-правовим договором без необхідності реєстрації журналіста як ФОП.
Водночас важливо правильно визначити предмет договору. Якщо йдеться про створення авторського матеріалу, необхідно врегулювати не лише оплату, а й належність майнових авторських прав, можливість подальшого використання тексту, його публікації на інших ресурсах та внесення редакційних змін.
За частиною першою статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», особисті немайнові авторські права на твір, створений за замовленням, належать автору.
Водночас частина друга цієї статті встановлює загальне правило переходу майнових прав на твір, створений за замовленням, до замовника з моменту його створення, якщо інше не передбачено договором, із законодавчо визначеними особливостями для окремих категорій творів.
Для журналіста це означає, що сам факт авторства не завжди забезпечує можливість самостійно розпоряджатися майновими правами на підготовлений матеріал. Якщо автор планує надалі використовувати текст у власній збірці, передруковувати його або публікувати в іншому виданні, відповідні права доцільно прямо визначити в договорі з редакцією.
Не менш важливо розмежовувати окрему творчу діяльність і підприємництво. Відповідно до частини другої статті 50 Цивільного кодексу України, фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Отже, одержання винагороди за окремий журналістський матеріал саме по собі не встановлює безумовного обов’язку реєструвати підприємницьку діяльність. Проте якщо особа систематично надає послуги замовникам, самостійно організовує комерційну діяльність та спрямовує її на отримання прибутку, необхідно оцінювати наявність ознак підприємництва.
Варто також враховувати, що цивільно-правовий договір не повинен підміняти трудові відносини. Якщо журналіст постійно виконує трудову функцію, підпорядковується встановленому редакцією робочому розпорядку та працює в умовах організаційного контролю роботодавця, назва укладеного договору сама по собі не визначає правової природи відносин.
ФОП для журналіста-фрилансера: самостійність і майнова відповідальність
Реєстрація фізичної особи підприємцем є однією з можливих моделей для журналістів, редакторів та інших фахівців, які регулярно надають послуги різним замовникам.
Такий статус дозволяє самостійно укладати договори, одержувати оплату за виконані замовлення, організовувати власну діяльність і за дотримання законодавчих вимог застосовувати спрощену систему оподаткування.
Наприклад, журналіст одночасно співпрацює з кількома українськими виданнями, готує матеріали для іноземної редакції та виконує окремі інформаційні замовлення. Він самостійно погоджує вартість послуг, визначає порядок виконання завдань і використовує власне обладнання. За таких обставин підприємницька модель може забезпечувати належне оформлення регулярної професійної діяльності.
Проте статус ФОП передбачає не лише можливості, а й особисту майнову відповідальність. Частина перша статті 52 Цивільного кодексу України встановлює, що фізична особа – підприємець відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Це істотна відмінність від діяльності через товариство з обмеженою відповідальністю. Якщо журналіст-ФОП порушить договірні зобов’язання або в нього виникне заборгованість, ризик майнової відповідальності не обмежуватиметься умовним статутним капіталом чи коштами на окремому підприємницькому рахунку.
Особливої уваги потребує вибір системи оподаткування. Відповідно до підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, ФОП другої групи можуть надавати послуги платникам єдиного податку та/або населенню. Тому журналіст, зареєстрований як ФОП другої групи, не може надавати послуги редакції, яка перебуває на загальній системі оподаткування. Натомість третя група не передбачає такого обмеження щодо кола замовників і дозволяє співпрацювати, зокрема, з юридичними особами на загальній системі оподаткування та іноземними замовниками за умови дотримання інших вимог Податкового кодексу України.
Тому журналісту, який планує працювати з різними редакціями, недостатньо порівняти лише податкові ставки. Важливо заздалегідь визначити, кому саме надаватимуться послуги, які доходи передбачається отримувати та чи відповідатиме така діяльність умовам обраної системи оподаткування.
Товариство з обмеженою відповідальністю: організація редакції як самостійної юридичної особи
Для редакцій, які мають постійну команду, укладають рекламні договори, залучають інвестиції та планують розвиток інформаційного бізнесу, доцільним може бути створення товариства з обмеженою відповідальністю.
Правовий статус таких товариств визначається Цивільним кодексом України та Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
На відміну від ФОП, товариство є самостійною юридичною особою, яка набуває права й обов’язки від власного імені. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», товариство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями всім належним йому майном.
Загальне правило відокремлення майнової відповідальності юридичної особи та її учасників закріплене також у частині третій статті 96 Цивільного кодексу України. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов’язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Для редакції така модель дозволяє відокремити фінансові зобов’язання медіапроєкту від особистих зобов’язань його засновників. Проте обмежена відповідальність учасників не є абсолютною, оскільки законодавство передбачає випадки, коли на них або посадових осіб можуть покладатися додаткові обов’язки чи відповідальність.
Перевагою ТОВ є можливість юридично врегулювати відносини між кількома засновниками. Стаття 5 Закону передбачає, зокрема, права учасників брати участь в управлінні товариством, отримувати інформацію про його господарську діяльність та брати участь у розподілі прибутку.
Для медіа із декількома засновниками особливого значення набуває розмежування корпоративного управління та редакційного контролю. Наприклад, два журналісти створюють інформаційний портал, а згодом залучають інвестора, який фінансує розширення редакції. Якщо порядок ухвалення управлінських і редакційних рішень не буде належно врегульований, між учасниками можуть виникнути суперечки щодо призначення керівника, розподілу прибутку, використання матеріалів та впливу на редакційну політику.
Тому під час створення товариства важливо передбачити в установчих та внутрішніх документах механізми управління, порядок ухвалення рішень, повноваження керівника, умови залучення нових учасників і можливі наслідки припинення їхньої участі в товаристві. Питання редакційної самостійності доцільно врегульовувати окремо з урахуванням спеціального законодавства про медіа.
Разом із тим ТОВ потребує належного бухгалтерського обліку, податкової та фінансової звітності, документального оформлення операцій і виконання обов’язків роботодавця у разі залучення найманих працівників.
Громадська організація: можливості для незалежних і суспільно значущих медіапроєктів
Окремою моделлю організації медійної діяльності є створення або реалізація інформаційного проєкту через громадську організацію. Така форма може бути доцільною для регіональних медіа, журналістських розслідувальних проєктів, правозахисних ініціатив та редакцій, які здійснюють діяльність переважно за підтримки грантодавців і благодійників.
Відповідно до частини п’ятої статті 1 Закону України «Про громадські об’єднання», громадське об’єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об’єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.
При цьому законодавство прямо передбачає можливість участі громадських об’єднань у медійній діяльності. Зокрема, пункт 3 частини другої статті 21 Закону України «Про громадські об’єднання» надає громадському об’єднанню зі статусом юридичної особи право засновувати з метою досягнення своєї статутної мети (цілей) медіа.
Важливо, що непідприємницький характер громадської організації не означає заборони отримувати доходи. Пункт 2 частини другої статті 21 зазначеного Закону передбачає можливість здійснення підприємницької діяльності безпосередньо, якщо це визначено статутом громадського об’єднання, або через створені ним у встановленому законом порядку юридичні особи, за умови відповідності такої діяльності його меті та сприяння її досягненню.
Аналогічний підхід закріплено у статті 86 Цивільного кодексу України.
Для медіапроєктів це має практичне значення, оскільки громадська організація може залучати грантове фінансування, отримувати благодійні внески, фінансувати роботу журналістів і реалізовувати інформаційні проєкти. За дотримання законодавчих умов вона також може отримувати доходи від діяльності, пов’язаної з реалізацією її статутної мети.
Водночас принципова відмінність від ТОВ полягає у порядку використання отриманих коштів. Частина шоста статті 3 Закону України «Про громадські об’єднання» забороняє розподіляти доходи або майно громадського об’єднання між його членами та використовувати їх для особистої вигоди окремих учасників, за передбаченими законом винятками, зокрема щодо оплати праці.
Це означає, що громадська організація може фінансувати оплату роботи журналіста, редактора або інших фахівців, але не може використовувати отримані кошти для прихованого розподілу прибутку між засновниками.
Наприклад, громадська організація отримує грант на підготовку журналістських розслідувань щодо використання бюджетних коштів територіальних громад. Фінансування праці журналістів, придбання необхідного обладнання, оплата відряджень та інших витрат можуть бути допустимими, якщо вони відповідають статутній меті, умовам грантової угоди та вимогам законодавства.
Водночас створення громадської організації саме по собі не забезпечує автоматичного набуття податкового статусу неприбутковості. Для цього необхідно виконати вимоги пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України та бути включеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 440.
Особливо важливо забезпечити відповідність установчих документів вимогам щодо використання доходів, заборони їх розподілу та передачі активів у разі припинення організації.
Тому громадська організація є обґрунтованим варіантом для редакцій, діяльність яких спрямована насамперед на досягнення суспільно значущих цілей. Якщо ж основним завданням засновників є ведення комерційного бізнесу з можливістю подальшого розподілу прибутку, доцільніше розглядати інші організаційно-правові форми.
Державна реєстрація діяльності та реєстрація медіа: чому важливо їх розмежовувати
Незалежно від обраної моделі необхідно розрізняти державну реєстрацію суб’єкта господарювання та реєстрацію суб’єкта у сфері медіа. Державна реєстрація ФОП або юридичної особи здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань». Натомість спеціальний порядок реєстрації медіа передбачений Законом України «Про медіа» та реалізується Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення.
За частиною третьою статті 63 Закону України «Про медіа», суб’єкти у сфері онлайн-медіа можуть зареєструватися добровільно відповідно до вимог цього Закону.
Для друкованих медіа потрібно враховувати спеціальне правило частини третьої статті 124 цього Закону, яке передбачає обов’язковість їх реєстрації на визначений законодавством період, пов’язаний зі збройною агресією проти України.
Отже, державна реєстрація ФОП чи ТОВ не замінює реєстрації медіа в Національній раді. Так само реєстрація онлайн-медіа не звільняє його суб’єкта від обов’язків, які виникають у зв’язку зі здійсненням підприємницької діяльності.
Ця відмінність має значення і для отримання державної підтримки. Частина четверта статті 63 Закону України «Про медіа» передбачає надання державних грантів, інших видів державної підтримки та замовлення робіт і послуг органами державної влади й місцевого самоврядування виключно зареєстрованим медіа.
Тому під час створення редакції необхідно окремо визначити особу, яка здійснюватиме редакційний контроль, форму юридичного оформлення діяльності, джерела фінансування та вимоги щодо реєстрації відповідного виду медіа.
Для журналіста, який періодично створює окремі авторські матеріали, може бути достатньо належного цивільно-правового оформлення співпраці. Для фрилансера, який систематично надає послуги різним замовникам, варто оцінити можливість реєстрації ФОП або, за наявності відповідних підстав, незалежної професійної діяльності. Комерційна редакція із засновниками, працівниками та рекламними надходженнями може потребувати окремої корпоративної структури, тоді як для суспільно значущого медіапроєкту з грантовим фінансуванням обґрунтованим рішенням може бути діяльність через громадську організацію.
У кожному випадку визначальними залишаються фактичний характер роботи, джерела надходжень, спосіб використання коштів, майнова відповідальність і порядок здійснення редакційного контролю. Саме ці обставини необхідно оцінювати до початку діяльності або під час зміни організаційної моделі вже існуючого медіа.
Дискусія з цього приводу: