«Відчула дух й енергію українського Майдану.» Так говорить Олеся Гнатюк, українська журналістка, про акції солідарності із журналістами у Чехії. Вона добре пам’ятає, що означає виходити на вулицю заради свободи. У 2014 році це відчули мільйони українців, які збиралися на Майдані, відстоюючи право своєї країни на демократичне майбутнє. Тепер Олеся Гнатюк живе у Чехії й бачить, як тисячі чехів об’єднуються на захист незалежності суспільного телебачення та радіо.
Олеся Гнатюк народилася на Одещині. Професійне життя пов’язала з українським телебаченням: працювала журналісткою, телеведучою та редактором на відомих телеканалах: ТЕТ, 5 канал, Інтер та Суспільне. Починала журналістську діяльність на Вінницькому телебаченні, згодом був Київ, а далі – Чехія, де вона оселилася в Остраві.
Переїзд до іншої країни не став для неї завершенням журналістської діяльності. Олеся продовжує працювати за фахом, готує матеріали для українськомовних програм Чехського радіо та чеського журналу Magazin Patriot, розповідає про українців, які живуть за кордоном, працюють, розвиваються, досягають професійних успіхів і гідно представляють Україну. Їй важливо, щоб історії земляків були почуті, аби українська громада залишалася помітною, а зв’язок із Батьківщиною не втрачався. Водночас вона не залишається осторонь суспільних процесів у країні, яка стала для неї домом. Громадянська позиція проявляється у підтримці журналістської спільноти, а також у принциповому ставленні до збереження української мови та культури.
Чехія виходить на захист незалежних медіа
Олеся Гнатюк долучилася разом із чеськими колегами до протестного руху на захист незалежності Чеського телебачення та Чеського радіо.
Причиною занепокоєння стало рішення правлячої коаліції просувати законодавчі зміни щодо фінансування суспільних мовників. Запропонована реформа передбачає скасування обов’язкових абонентських зборів, за рахунок яких фінансуються телебачення та радіо, і перехід на фінансування безпосередньо з державного бюджету. При цьому передбачається скорочення фінансування приблизно на 15 відсотків.
Для журналістської спільноти проблема полягає не лише у зменшенні коштів. Залежність від щорічних бюджетних рішень влади може створити додаткові можливості для політичного тиску на редакції, поставити під загрозу їхню незалежність і вплинути на якість та різноманітність програм.
– Чеські журналісти не хочуть, щоб їхня країна повторила шлях сусідніх держав, де незалежність медіа вже зазнала серйозних випробувань. У дискусіях про майбутнє суспільного мовлення часто згадують досвід Словаччини та Угорщини, – сказала Олесі Гнатюк у коментарі НСЖУ. – Мене вразив масштаб протестного руху. На вулиці виходили не тільки журналісти. Серед учасників були молоді люди, студенти, люди поважного віку, представники різних професій. Особливо порадувала активність працівників театрів, діячів культури та мистецтва. Адже вони розуміють: суспільне телебачення – це не лише новини й політичні дискусії. Це також культурні програми, мистецькі проєкти, дитячі передачі.
І саме тому захищати суспільне мовлення вийшли люди, які, здавалося б, безпосередньо не пов’язані з журналістикою. Вони усвідомлюють, що незалежність медіа стосується кожного, адже від неї залежить, яку інформацію отримуватиме суспільство і чи матиме можливість чути різні думки.
– Особливим символом протестів стали паперові капелюшки, складені з газет. Вони нагадують головний убір персонажа Večerníček – героя відомої чеської дитячої телевізійної програми, з якою виросло не одне покоління чехів, – каже Олеся Гнатюк. – Це щось на кштал нашої колись улюбленої дітьми програми «Вечірня казка». Цей символ має промовистий зміст. Він нагадує, що суспільне телебачення – це не тільки політика й новини, а також культура, спільні традиції, те, що об’єднує. Тож навіть такі, на перший погляд, невеликі символічні деталі стали частиною великого громадянського протесту.
«Я відчула дух Майдану»
Для Олесі Гнатюк участь у цих подіях має особливе особисте значення. Вона не просто спостерігає за протестами як журналістка, а впізнає в них те, що свого часу пережила сама в Україні.
– Коли бачиш, як люди різного віку, професій і поглядів об’єднуються заради спільної мети, одразу згадую наші Майдани, – говорить Олеся. – Я ніби знову відчула той дух й енергію, що були у Києві. Атмосферу боротьби за свободу й демократію, коли люди не чекали, що хтось інший захистить їхні права, а самі виходили й заявляли про свою позицію. Для мене дуже важливо, що чехи не мовчать, журналісти готові відстоювати незалежність своїх редакцій, а громадяни розуміють, що свободу слова потрібно захищати, коли виникає загроза.
Третього листопада ця солідарність набула особливо виразної форми. Працівники Чеського телебачення та Чеського радіо провели одноденний страйк. Змінилася робота телеканалів і радіостанцій, частину звичних програм замінили архівними матеріалами та короткими інформаційними випусками.
У Празі тисячі людей зібралися на Вацлавській площі. Масові акції відбулися також у Брно, Остраві та інших містах.
Солідарність без кордонів
На підтримку чеських колег виступила й Національна спілка журналістів України. 2 листопада НСЖУ оприлюднила матеріал «Суспільні медіа мають належати людям: НСЖУ підтримує чеських колег» та приєдналася до спільної заяви Європейської федерації журналістів.
Звернення підписали Міжнародна федерація журналістів, «Репортери без кордонів», Європейська мовна спілка та інші міжнародні професійні організації. У ньому наголошується: суспільні медіа належать громадянам, а їхня місія – інформувати суспільство, забезпечувати підзвітність влади та надавати різноманітну, перевірену інформацію. Для виконання цієї місії вони мають бути захищені від політичного впливу.
Міжнародні журналістські організації закликали чеську владу не допустити кроків, які можуть поставити під загрозу незалежність суспільного мовлення, і гарантувати стабільне та передбачуване фінансування мовників.
Для українських журналістів ця тема особливо близька. Україна добре знає, наскільки важливими є незалежна журналістика, свобода слова та можливість суспільства отримувати неупереджену інформацію. Тому підтримка чеських колег – це не лише прояв професійної солідарності, а й захист спільних демократичних цінностей.
Не мовчати, коли йдеться про українську культуру
Олеся Гнатюк, живучи за тисячі кілометрів від рідного краю, залишається палкою прихильницею українства. Нещодавно стався випадок, який викликав широкий резонанс серед української громади в Остраві. В Українському книжковому клубі під час зустрічі з українською авторкою з Одеси. «Письменниця представила свою книгу, яка написана російською мовою, – пише Олеся на своїй сторінці у фейсбуці. – Обговорення також відбувалося російською. Історія моєї родини – це одна з мільйонів історій про те, як відбувалося зросійщення українців протягом століть. Я проти існування цього віруса в Остраві. Особливо під назвою українського книжкового клубу. Тому що за російською мовою та культурою приходять російські танки. Історичних фактів більше, ніж достатньо.»
Олеся разом із чотирма іншими жінками вирішила висловити протест. Усі п’ятеро прийшли на захід із плакатами «Російська мова вбиває». За словами журналістки, вони заздалегідь зареєструвалися для участі в зустрічі.
Як розповідає Олеся у дописі далі, ця акція не була спонтанною. Раніше вона неодноразово намагалася говорити із засновником Українського книжкового клубу про важливість української мови в культурному просторі під час повномасштабної війни в Україні.
Під час протесту виник конфлікт з охороною. Журналістка пояснює свою позицію, не заперечуючи права людини на приватне спілкування російською. Але, на переконання Олесі, зовсім інша річ – використання російської мови в публічному українському культурному просторі, особливо під час російської агресії проти України. Вона не приховує, що після цієї акції зіткнулася з критикою та хвилею негативних коментарів. Проте відмовлятися від своїх переконань не збирається. Для неї це питання не особистих мовних уподобань, а української ідентичності, історичної пам’яті та права української культури бути українською.
Слова підтримки українській журналістці висловив посол України в Чехії Василь Зварич. Він написав: «Підтримую! Українці мають свою рідну мову, якою мають пишатися. Саме українська, а не російська мова є частиною української національної ідентичності. Ми маємо повне право її захищати і відстоювати у публічному просторі.»
Людмила Мазнова
Фото надала Олеся Гнатюк
Дискусія з цього приводу: