Відомі українські журналісти та журналістки оприлюднили звернення до колег із демократичних країн світу. Вони закликають міжнародну медіаспільноту не піддаватися втомі від війни, називати речі своїми іменами та не допустити спроб умиротворити агресора.
«Ми звертаємося до вас з країни, де ранки починаються з перевірки — чи всі наші рідні і друзі живі», — так починається звернення. Його автори наголошують: попри враження, що війна от-от завершиться, Росія й далі щодня обстрілює українські міста, руйнує інфраструктуру й полює на мирних людей.
Українські медійники критикують подвійні стандарти в частині іноземних медіа. Удари по російських нафтопереробних заводах там називають «божевіллям», а вбивства людей балістикою та руйнування шкіл і лікарень лишаються без такої оцінки. Заголовки про те, що на 13-му році агресії «Україна не хоче миру», автори звернення порівнюють з аб’юзом: жертву звинувачують у тому, що вона чинить спротив.
«Ми дуже хочемо миру, але не хочемо його імітації», — підкреслюють журналісти. На їхнє переконання, це цивілізаційний конфлікт, який стосується і Європи, і Сполучених Штатів, а агресор має бути покараний, щоб подібне більше не повторилося.
Головний заклик до колег — не мовчати. Саме від журналістів, наголошують автори, залежить, чи дозволять політики зняти санкції з Росії та чи дадуть агресору наростити сили. «Ніхто не має права змінювати світовий порядок силою і окупацією», — йдеться у зверненні.
Звернення підтримали колектив медіа «Накипіло», Ярослав Жарєнов, Стас Кухарчук, колектив Харківського медіа хабу, Наталія Нагорна, Руслан Ярмолюк, Катерина Коберник, Марія Малєвська, Олена Фроляк, Юлія Кирієнко, Тетяна Трощинська, Наталія Соколенко, Ян Доброносов, Дмитро Хилюк, Іван Любиш-Кірдей, Валерія Кондратова, Василь Пехньо, Олена Ротарі, Неллі Ковальська, Володимир Рунець, Костянтин Грубич, Ельвіна Сеітбуллаєва, Марічка Паплаускайте, Катерина Нестеренко, Сергій Коровайний, Владислав Мусієнко, Андрій Цаплієнко, Олександр Моторний, Марічка Падалко, Анна Калюжна, Олена Максименко, Ірина Гулей, Яна Брензей, колектив ТСН, Олег Корнієнко, Алла Мазур, Севгіль Мусаєва, Діана Буцко, Зоряна Стельмах, Андрій Дубчак та інші.
Національна спілка журналістів України поширює звернення серед колег у Європейській федерації журналістів (ЄФЖ) та Міжнародній федерації журналістів (МФЖ).
Публікуємо повний текст звернення.
Ми, українські журналісти та журналістки, звертаємося до вас, наших колег –журналістів цивілізованого та демократичного світу.
Ми звертаємося до вас з країни, де ранки починаються з перевірки – чи всі наші рідні і друзі живі. І наше звернення – це відчайдушна спроба попередити та застерегти. Вам може здатися, що війна в Україні зупинилася або от-от зупиниться. Але втома від української війни – це спроба не бачити реальність. Адже війна в Україні триває. Тривають геноцид та екоцид, щоденні російські обстріли, руйнування та полювання на мирних громадян.
Можливо, вашим глядачам або читачам вже «нецікаво» як нас вбивають у прямому ефірі, і можливо, наші смерті для вас перестали бути достатньо драматичними.
Деякі журналісти пишуть, що бити по російських нафтопереробних заводах – це божевілля і ганьба! А вбивати людей балістикою не ганьба? А руйнувати мости, школи, лікарні –це не божевілля?
Нам неприйнятно бачити заголовки, що на 13 році агресії росії проти нашої країни і нашого народу, «Україна не хоче миру». Це як витончений аб’юз – звинувачувати жертву агресії в тому, що ми відмовляємось бути жертвами і чинимо спротив.
Ми маємо всі розуміти – Росія як країна-агресор щодня тренується вбивати і нищити.
Світові лідери остерігаються публічно визнати, що велика війна неминуча, і вона як ніколи близько Але давайте вже відкрито говорити, що це цивілізаційний конфлікт, який стосується Сполучених Штатів так само, як і Європи.
Ми переконані – сприймати Україну, як місце де відбувається війна, яка не стосується решти світу – небезпечно. Ми дуже хочемо миру, але не хочемо його імітації. Аби ця, або інші агресії – більше ніколи не повторювались, агресор має бути покараний.
Давайте визнаємо – Путін це сучасний Гітлер. І ми не маємо повторювати помилок історії – намагатися вмиротворити агресора є небезпечним для всього світу.
Ми закликаємо вас не мовчати – саме від журналістів залежить, наскільки хоробрими будуть політики.
Ми закликаємо вас називати речі своїми іменами. Силовий тиск на Україну – це вбивство тисяч людей.
І саме від журналістів залежить – не дозволити політикам зняти санкції.
Саме від журналістів залежить – не дати агресору наростити силу і продовжувати вбивати людей та нищити країни і світ.
Журналісти! Зробіть усе можливе, щоб ваша країна не стала на бік зла. Ніхто не має права змінювати світовий порядок силою і окупацією.
Ми віримо у силу слова, у справедливість і вашу принциповість.
Хай здоровий глузд врятує нашу спільну планету.
Дискусія з цього приводу: